Лисоня – це величавий символ ідеї боротьби за волю України, доказ незламності духу та звитяжності українського стрілецтва. 2 вересня 1916 року тут відбулася найкривавіша битва легіону УСС у складі австро-угорських коаліційних військ з російською армією. Перемогу було здобуто ціною втрати більше половини особового складу легіону. І ось пройшло 105 років з тих героїчних подій січовиків, як вже наші сучасники – депутати Тернопільської районної ради вирішили продати на аукціоні спецдозвіл на користування надрами з метою видобування вапняків Потуторського родовища, що находиться поруч із могилою січовиків, по праву її сторону.
Як повідомила депутатка Тернопільської районної ради Марта Сеньків-Ковбасюк, 29 жовтня на сесії райради тричі ставилось на голосування питання: «Про надання погодження щодо продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування вапняків Потуторського родовища на території Бережанської міської територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області». Правда внесли правку «за згодою громади».
Заступник голови Бережанської міської ради Володимир Урдейчук був присутній на профільній депутатській комісії та все озвучив. Не допоміг навіть лист Бережанської міської ради з проханням утриматися від розгляду даного питання.
Чому тричі ставилося питання на голосування? Все банально просто, перші два рази питання не набрало достатню кількість голосів.
– Не вже вам мало кар’єрів? Мало грошей? Не вже можна нищити таку пам’ятку, такий символ боротьби за Україну?, – заявила Марта Сеньків-Ковбасюк, яка представляє в раді фракцію «Голос».
Що цікаво, два колеги по фракції пані Марти позитивно проголосували по цьому питанню, як і в повному складі вся фракції ВО «Свобода».
Участь у голосуванню по скандальному питанню взяли 54 депутати, 29 проголосували «за», 11 – утримались, 14 – не голосували і жодень (!) з народних обранців не був проти.
Нагадаємо, ще у 1927 року за ініціативою Тернопільського воєводського та Бережанського повітового осередків Товариства охорони воєнних могил на пам’ять про героїзм українського стрілецтва на Лисоні насипали меморіальний курган, який відразу став місцем паломництва українців. Це викликало різкий спротив польської влади, яка не могла допустити якнайменших виявів патріотизму та устремлінь до державно-політичної незалежності серед української спільноти в Галичині. Польська поліція забороняла проведення мітингів на Лисоні. Через рік польський уряд видав постанову, згідно з якою всі захоронення вояків на Лисоні переносять на один цвинтар у селі Підвисоке. Українці протестували проти такої наруги в польському сеймі, зверталися з позовами за осквернення могил до суду, врешті відновлювали могили, встановлювали хрест. Та все повторювалося знову. Невдовзі після проголошення у Львові в червні 1941 року Акту відновлення Української Держави на Лисоні пройшов багатотисячний мітинг, на який прибули українці з усіх куточків Галичини. Найбільше було молоді у національних строях, козацькому та стрілецькому вбранні. Після цієї події німецька окупаційна влада заборонила проведення подібних маніфестацій на горі Лисоня. Радянський режим також жорстоко боровся за викорінення з пам’яті українців будь-яких згадок про героїчне минуле українського народу в його прагненні до незалежності. У 1970-х роках поховання на Лисоні ледве вдалося вберегти від розорювання під сільськогосподарські угіддя.
Нині на вершині Лисоні височить Хрест скорботи і слави, встановлений у 1994 році, як данина світлій пам’яті українських січових стрільців. На мармурових плитах викарбувані імена полеглих тут героїв. Поруч із Хрестом збудована капличка для відправ і молитви. 2007 року біля підніжжя Хреста скорботи і слави було встановлено Державний Прапор України, 2008-му – стенд Пам’яті.
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: аукціон, лисоня, Тернопільська районна рада, УСС
5898