<?xml version="1.0" encoding="utf-8"?>
    <rss version="2.0" xmlns="http://backend.userland.com/rss2" xmlns:yandex="http://news.yandex.ru" encoding="utf-8">
        <channel>
	<title>ПЕРШИЙ онлайн</title>
                <link>https://gazeta1.com/</link>
                <description>ПЕРШИЙ онлайн</description>
                <pubDate>Fri, 20 Nov 2026 14:49:34 +0200</pubDate>
                <image>
                    <url>https://gazeta1.com/screenshot.png</url>
                            <title>ПЕРШИЙ онлайн</title>
                            <link>https://gazeta1.com/</link>
                            </image>
                    
	<item>
            <title><![CDATA[Пам’ятаємо: легенді тернопільського футболу та хокею Володимиру Прошкіну виповнилося б 85 років]]></title>
                    <link><![CDATA[https://gazeta1.com/pam-yatayemo-legendi-ternopilskogo-futbolu-ta-hokeyu-volodymyru-proshkinu-vypovnylosya-b-85-rokiv]]></link>
                    <description><![CDATA[Сьогодні, 20 листопада, виповнилося б 85 років Володимиру Опанасовичу Прошкіну — людині, чиє ім’я назавжди вписане в історію...]]></description>
                    <pubDate>Fri, 20 Nov 2026 14:49:34 +0200</pubDate>
                    <guid><![CDATA[https://gazeta1.com/pam-yatayemo-legendi-ternopilskogo-futbolu-ta-hokeyu-volodymyru-proshkinu-vypovnylosya-b-85-rokiv]]></guid>
                    <enclosure url="https://www.gazeta1.com/?post_type=statti&#038;p=141910" length="4096" /><yandex:full-text><![CDATA[Сьогодні, 20 листопада, виповнилося б 85 років Володимиру Опанасовичу Прошкіну — людині, чиє ім’я назавжди вписане в історію тернопільського спорту. Один із найяскравіших представників Надзбручанського краю у футболі та хокеї, він став безпосереднім учасником і творцем багатьох найвизначніших спортивних перемог Тернопільщини.Хоча доля привела Володимира Панасовича на Тернопільщину не з рідних країв, саме тут розкрився його неабиякий спортивний талант, а його ім’я стало невід’ємною частиною історії місцевого футболу та хокею. Його майстерність, відданість спорту та здобутки залишили помітний слід у пам’яті вболівальників і всіх, хто мав честь із ним працювати та спілкуватися.На жаль, понад два роки тому серце Володимира Прошкіна зупинилося. Та пам’ять про нього живе — у спортивних літописах, спогадах сучасників і, звичайно, у його словах, записаних за життя. Сьогодні пропонуємо вашій увазі останнє прижиттєве інтерв’ю Володимира Опанасовича Прошкіна, яке він дав керівнику пресслужби Асоціації футболу Тернопільщини Віталію Поповичу. Це розмова про спорт і перемоги, про людей та події, які творили історію тернопільського футболу й хокею, а також про життєвий шлях людини, для якої спорт став справою всього життя.«Я розбігся і з переляку вразив ворота «Буковини», ті, що від парку «Слави»
– Пане Володимире, Ви народилися в Нижньому Новгороді, майже за 2 тисячі кілометрів від Тернополя. Яким чином опинилися у Файному місті?
– У 1964-65 роках за футбольну команду тернопільського «Авангарду» виступав мій земляк Семен Михайлович Гурвіц. Він був на 9 років старший за мене, і саме Семен порекомендував мене тернопільським тренерам Анатолію Архипову й Віталію Полянському. Так наприкінці 1964 року я опинився в Тернополі. В якості «підйомних» мені виділили однокімнатну квартиру в будинку, де колись було відоме у місті кафе «Космос».
– В історії тернопільського футболу найбільший успіх припав на 1968 рік, коли «Авангард» завоював звання чемпіона України (ці змагання проводились під егідою першості СРСР по класу «Б»). Тоді у «золотому» матчі проти «Буковини» Ви виступали, більше того, навіть відзначилися одним із двох забитих м’ячів. 
– Команда в Тернополі була зіграна. Гравці розуміли один одного з пів слова. До того ж перед тренерами й футболістами було поставлено чітке завдання на сезон: перемогти в зоні та боротися за звання чемпіона України. Зіграність та бажання перемагати стали запорукою успіху. Того сезону матчі з «Буковиною» для тернополян були важкими. Скажімо, у регулярному сезоні вони завершилися перемогами команд на домашніх аренах. Натомість їхня зустріч у фінальній пульці проходила у складних погодних умовах, тому перевага тернополян як господарів поля нівелювалася, до того ж суперник був достойний. За сценарієм жанру той матч завершився внічию. Для виявлення переможця на наступний день довелося проводити додатковий матч. Нам пощастило, що він теж, згідно з жеребкуванням, відбувся у Тернополі. Трибуни того осіннього дня були переповнені. Глядачам довелося окупувати дахи медінституту та сусіднього профтехучилища. Ближче до завершення першого тайму мені вдалося відкрити рахунок. Майже на лінії штрафного майданчика «буковинці» збивають Владлена Науменка. Гості шикують стінку. Штрафний удар зібрався виконувати Микола Коновалов. Але Володимир Щегольков, котрий у команді був граючим тренером, сказав, що бити має саме Прошкін. До воріт було метрів 21-22. Я розбігся і з переляку (сміється, – авт.) вразив ворота «Буковини», ті, що від парку «Слави», прямим ударом зі штрафного. Потрапив прямісінько у верхній лівий від голкіпера кут воріт, майже у «дев’ятку». Емоції переповнювали, адже не кожен день забивав такі красиві голи. На початку другого тайму ми відзначилися вдруге, вразив ворота чернівчан мій добрий товариш Борис Юров, і з рахунком 2:0 ми стали чемпіонами України.
– Чи отримали якісь заохочувальні подарунки за ту історичну перемогу? 
– Чогось надзвичайного і не пригадаю. Нам виплатили хороші преміальні та організували бенкет на честь перемоги у ресторані «Тернопіль». Зазначу, що за перемогу в зоні ми отримали звання кандидатів у майстри, а вигравши фінальну пульку, стали майстрами спорту СРСР. Відповідні корочки команді в урочистій обстановці вручали в драматичному театрі.
– В «Авангарді» Ви відіграли майже п’ять сезонів і несподівано його залишили, потім повернулися і за короткий час уже назавжди покинули тернопільську команду.  
– Мав конфлікт із тренером Віталієм Павловичем Полянським. У нього був своєрідних характер, і я теж був не подарунок. І щоби наші стосунки не відбивалися на команді, вирішив припинити виступи за «Авангард».– Футбольну кар’єру продовжили в аматорській команді з Бучача. Невже не  було інших пропозицій із майстрівських колективів? 
– Дрібні пропозиції надходили, але роки вже були не ті, щоби кудись іти і щось комусь доводити. А в Бучачі була хороша за підбором футболістів команда, яка ставила найвищі цілі. У ній мені вдалося стати чемпіоном СРСР серед сільських команд.
– Це фактично Ваша остання команда серйозного рівня?
– Довгий час був граючим тренером моєї улюбленої команди Тернопільського фінансово-економічного інституту. Також короткий час виступав за кілька обласних колективів Тернопільщини.
«Голодував, доводилося їсти сиру картоплю та промерзлу капусту»
– Володимире Панасовичу, розкажіть трішки про себе, як пройшло Ваше дитинство та становлення як спортсмена?
– Народився я у Горькому (нині – Нижній Новгород). У батьків було п’ятеро дітей, чотири доньки і я один середущий син. Батько працював майстром на Горьківському автомобільному заводі (ГАЗ), а мама довгий час була домогосподаркою, доглядала за дітьми, а потім працювала нянею в дитсадку. Народився у складний час, коли йшла Друга світова війна. Пам’ятаю, як ми голодували, доводилося їсти сиру картоплю та промерзлу капусту. Загалом батьки жили дуже скромно, достатку не було, не просто було ставити у той час на ноги п’ятеро дітей.– Одразу зрозуміли, що футбол – це любов на все життя?
– У шкільні роки потрошки займався багатьма видами спорту: баскетболом, легкою атлетикою, авіамодельним спортом. Але найбільше до душі мені припали футбол і особливо популярний у Горькому хокей. До 7-го класу мої спортивні заняття не відбивалися на навчанні, мав хороші оцінки. А тоді на перше місце вийшов футбол, науку трішки закинув і в атестаті  про середню освіту мав три чи чотири трійки.  
– Які перші футбольні успіхи прийшли до молодого Прошкіна?  
– Навчаючись у школі, раз на тиждень нас, школярів, направляли на практику на автозавод. Працюючи в моторному корпусі, один з його працівників попросив пограти за них у футбол на першість заводу. Та моя нова команда стала чемпіоном. Тоді це було вагомим досягненням, адже на підприємстві працювали тисячі робітників, спорт був у пошані, в змаганнях брали участь багато команд. Батько, м’яко кажучи, не був особливо у захваті, що я багато часу приділяв футболу. Але коли в нього на роботі тільки про те й говорили, що його син став переможцем першості заводу, він був уже гордий за мене і навіть дав мені старими грішми 30 карбованців.
«Хотів стати льотчиком, яких усі дівчата любили»
– Після школи Ви пов’язувати своє життя з футболом не планували? 
– Хотів стати льотчиком, яких усі дівчата любили. У шкільні роки займався в аероклубі, виготовляв моделі літаків, запускав, марив небом. Вирішив поступати в авіаційне училище. Приїхав в Армавір, мене одразу відправили на медичну комісію. Там закомандували зігнутися, присісти, а я десь тільки перед тим залікував травму, отриману на футболі, і десь відчув біль. Медики це побачили й одразу мене забракували, сказавши, що в льотчики не годжуся. Звичайно, жалкував, коли мене відправили з комісії, але нічого не поробиш, таке життя.– І Ви повністю зосередились на спорті, доросли до майстрівських команд.
– На змаганнях на першість автозаводу мене побачив тренер головної заводської футбольної команди Лев Миколайович Глєбов і запросив до неї. Вона тоді брала участь у чемпіонаті СРСР серед команд класу «Б». Пригадую, як мене вперше взяли на тренувальні збори у Севастополь, де знаходилась база автозаводу. Я дуже тішився. Певний час був у молодіжному складі, потрошки підпускали до основного складу, де знаходився у запасі. А дебютував за «Торпедо» у 20 років. Та довго там пограти не вдалося, через якісь причини заводську команду в Горькому розформували і я перейшов у «Хімік» (Дзержинськ, Горьківська область), а вже твердим гравцем основи став в іншому «Торпедо» з міста Павлов-на-Оці, що за 70 км від Горького.
– Якщо дивитися на Вашу статистику, то загалом голів багато не забивали. 
– Справді, відзначався не часто, однак були випадки, як у «золотому» матчі з «Буковиною», коли мої голи ставали вирішальними.
– По кар’єрі Ви постійно грали у півзахисті?   
– Як у юнацьких командах мене тренери поставили у центр поля, так і весь час грав на позиції атакувального півзахисника. Хіба що вже наприкінці кар’єри, коли виступав як граючий тренер, то діяв навіть у центрі оборони.
– Футбол – це травматичний вид спорту, чи мали серйозні травми?
– Важких травм не було, хоча від суперників діставалося. Так у Вінниці був захисник-«вбивця», як я його називав. Він так по ногах бив, що неможливо було від нього втекти. А одного такого оборонця, який кілька разів тишком завдавав ударів, довелося провчити. Не витримали нерви, вдарив того рукою, за що отримав червону картку. Загалом, можливо, ті  незначні футбольні травми відбилися на моєму здоров’ї, зараз маю проблеми з ногами, важко ходити.
«За невдалий результат «Ниви» у фінальній пульці треба «подякувати» Михайлу Дунцю»
– Після вильоту тернопільського «Будівельника» з ліги майстрів у 1974 році керівництво області робило відчайдушні спроби повернути великий футбол на Тернопільщину. В 1981 році ставку було зроблено на підгаєцьку «Ниву», в яку Вас запросили на посаду головного тренера. Однак із завданням Ваші підопічні не впоралися. 
– Груповий турнір чемпіонату України серед колективів фізкультури «Нива» провела на одному диханні. Команди в групі не були слабкими, як це може здатися подивившись на турнірну таблицю і на нуль у графі поразки «Ниви», просто ми були сильними. А за невдалий результат «Ниви» у фінальній пульці треба «подякувати» Михайлу Дунцю (помічник головного тренера, – авт.), який на пульку разом із командою не поїхав. Приїхавши сам до Харкова, він мав розмову із гравцями «Ниви» на предмет їхнього переходу до павлоградського «Колоса», почав агітувати лідерів команди, відповідно це не могло не позначитися на психологічному стані футболістів із Підгайців. До того ж у Харкові на фінальній пульці нас «сплавили». Керівництво української федерації футболу не хотіло бачити в другій лізі чемпіонату СРСР команду навіть не з районного центру, а в Тернополі не було людей, які би лобіювали ці питання в Києві. Перемогти у пульці в ті часи не можна було. Все робилося під господарів. У даному випадку під харківський «Маяк» підгаєцька ж команда здобула втішне «срібло».
«Згадував, як я був гравцем і нашу команду «душили» судді, тому ніколи не хотів, щоби про мене таке говорили»
– Окрім футболу, Ви добре грали і в хокей. Напевно, за історію Тернопільщини не було вправнішого хокеїста за Вас…
– Там, де я народився, хлопчаки з дитинства грають у хокей. У Горькому отримав хорошу хокейну школу і коли приїхав до Тернополя, то у зимовій паузі між футбольними змаганнями залюбки брав ключку, одягав ковзани і грав у хокей. Благо, тоді зима відповідала своїй назві, у мікрорайонах заливали льодові майданчики. Серйозні баталії проходили на тернопільському стадіоні. Також я входив до збірної Тернопільської області з хокею, місцева команда товариства «Авангард» неодноразово була у призерах всеукраїнських змагань. Згодом особисто пропагував цей вид спорту на теренах області, зокрема, організовував чемпіонат області серед дорослих, міські змагання між ЖЕКами, турнір «Золота шайба» серед школярів.– Навіть повісивши бутси й ковзани на гвіздок, зі спортом не розлучалися. 
– Голова суддівського комітету обласної федерації, яка діяла при облспорткомітеті, Іван Васильович Онисько затягнув мене у суддівство. Спершу працював на матчах чемпіонату області, а потім поїхав на збір суддів до Криму, де з великої кількості претендентів потрапив у число двох кращих, яких відібрали обслуговувати поєдинки майстрівських команд. Напрацював на суддю республіканської категорії, довелося обслуговувати матчі другої ліги чемпіонату СРСР, навіть залучався на товариські поєдинки за участю київського «Динамо» та донецького «Шахтаря».
– Про суддів ходять різні легенди. Доводилось за гроші «робити» результат? 
– Ніколи цим не займався. Завжди згадував, як я був гравцем і нашу команду «душили» судді, тому ніколи не хотів, щоби про мене таке говорили. Так, неодноразово  виходили на мене, щоби допоміг у тому чи іншому матчі, але я одразу казав: ні, хлопці, такого не буде, граємо за правилами і будьте здорові. Звичайно, десь і я помилявся, але упередженості з мого боку ніколи не було. Були випадки, коли після матчів «дякували» і я… не відмовлявся. До прикладу, після гри тренер господарів підходить і, дякуючи за хороший арбітраж, дає…  25 карбованців. Я взяв ці гроші, не бачив у цьому нічого поганого, адже на совість виконав свою роботу, і якщо хтось її належно оцінив і хотів віддячити, то чому б і ні. Загалом суддівство – складна річ, навіть якщо відпрацював чесно, хтось завжди буде незадоволений, тому, щоби працювати футбольним арбітром, треба мати стійку психіку.
– У 1991 році Ви стали першим головою обласної федерації футболу як самостійного органу. Як погодилися на таку пропозицію?
– Непросто було насамперед через те, що були певні застереження, чому федерацію очолив не свій, той же Федір Бокач чи хтось інший, а москаль Володимир Прошкін, як мене позаочі дехто називав. Але тоді відбулося відкрите голосування і футбольний актив краю зупинився саме на моїй кандидатурі. Звичайно, не просто було організувати цей процес, адже все відбувалося на зламі епох – розпаду Радянського Союзу, становлення Незалежної України, безгрошів’я, тотального дефіциту. Однак разом з однодумцями вдалося систематизувати футбольні змагання на Тернопільщині, а кращі команди виступали на всеукраїнському рівні. 
&nbsp;
БЛІЦ-ОПИТУВАННЯ
– Як Вас по-дружньому називали партнери по команді? 
– Мав прізвисько «Проха», яке прив’язалося за мною по життю.
– На футболі заробили багато грошей для безбідної старості?
– Тоді про гроші ніхто не думав, заробітки не були на першому місці, ми хотіли грати у футбол. І навіть у думках не було, щоби десь збирати гроші і щось значне придбати. Дали зарплату - і за те дякував. Я так був вихований з дитинства, що ніколи «рвачем» не був. Батьки говорили, що потрібно чесно заробляти гроші.
– Футбол футболом, але десь, мабуть, і навчалися?
– Закінчив інститут фізичної культури в місті Ленінграді (нині – Санкт-Петербург), філіал якого знаходився в Горькому. Навіть на певний час довелося перервати футбольні виступи за «Авангард», щоби поїхати в Горький на сесію. Також навчався у Кременецькому педінституті.
– Як ставилися в бутності спортсмени до алкоголю?
– У футболістів було таке прислів’я: «Хто не п’є, той не грає». Були такі серед нашого брата, які дуже вже багато випивали. Я міг собі дозволити після матчу трішки спиртного, а далі на тренуваннях приводив себе у форму і до наступного поєдинку був у повній готовності.
– А чи дружили в команді футболісти сім’ями?
– Авжеж, і дружили, і ходили в гості, і хрестили дітей. До прикладу, наша сім’я мала хороші стосунки з родиною Бориса Юрова, котрий приїхав грати у футбол до Тернополя з Молдови.
– Як познайомилися з майбутньою дружиною?
– На танцях у драмтеатрі. Аліса Іванівна – тернополянка, закінчила музичну школу. Я ж, незважаючи на те, що був футболістом, полюбляв танцювати і співати. Так зав’язалися стосунки. До цього часу немає такого дня, щоби я не заспівав (при розмові Володимир Панасович кілька разів підспівував, голос у нього точно є, – авт.).
– Розкажіть про Вашу родину, чи хтось пішов по Ваших стопах і став спортсменом? 
– Ми з дружиною виховали двоє дітей – сина Веніаміна та доньку Олену, маємо вже кілька онуків. Великі спортивні надії подавав онук Дмитро, багато чого я йому намагався передати. Але в певний період часу батьки спрямували його в науку і він поїхав до Києва, де навчався в авіаційному університеті. Там грав у футбол за студентську команду. Потім працював у банку і теж не залишав дитячого захоплення. Нині він живе в Тернополі. Встигає і працювати, і грати у футбол за ФК «Нараїв» у вищій лізі чемпіонату Тернопільської області.   
 
БІОГРАФІЯ
Прошкін Володимир Панасович
Дата народження – 20 листопада 1941 року.
Місце народження – м. Горький (Нижній Новгород).
Перший тренер – Анатолій Євсєєв.
Ігрове амплуа – півзахисник.
Грав за команди – «Торпедо» (Горький), «Хімік» (Дзержинськ), «Торпедо» (Павлов-на-Оці), «Авангард» (Тернопіль), «Волга» (Горький), «Колос» (Бучач), «Маяк» (Бережани), «Збруч» (Підволочиськ), «Економіст-ТФЕІ» (Тернопіль), «Дружба» (Давидківці), збірну Тернопільської області з хокею.
Тренерська кар’єра – «Економіст-ТФЕІ» (Тернопіль), «Дружба» (Давидківці), «Нива» (Підгайці), «Ватра» (Тернопіль), збірна Тернопільської області (жінки), «Іскра» (Тернопіль, жінки).]]></yandex:full-text>
                    
	    </item>
            <item>
            <title><![CDATA[У Кременці затримали чоловіка за продаж метадону та «Зопіклону»]]></title>
                    <link><![CDATA[https://gazeta1.com/u-krementsi-zatrymaly-cholovika-za-prodazh-metadonu-ta-zopiklonu]]></link>
                    <description><![CDATA[У Кременці правоохоронці викрили місцевого жителя, якого підозрюють у незаконному збуті наркотичних засобів та сильнодіючих...]]></description>
                    <pubDate>Fri, 20 Nov 2026 14:08:16 +0200</pubDate>
                    <guid><![CDATA[https://gazeta1.com/u-krementsi-zatrymaly-cholovika-za-prodazh-metadonu-ta-zopiklonu]]></guid>
                    <enclosure url="https://www.gazeta1.com/?post_type=statti&#038;p=141906" length="4096" /><yandex:full-text><![CDATA[У Кременці правоохоронці викрили місцевого жителя, якого підозрюють у незаконному збуті наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських препаратів. Чоловік уже раніше притягувався до кримінальної відповідальності за наркозлочини.


Як повідомили у поліції Тернопільської області, оперативники Кременецького районного відділу поліції отримали інформацію про можливу причетність місцевого жителя до незаконного розповсюдження заборонених речовин.

Під час оперативних заходів правоохоронці задокументували декілька фактів збуту чоловіком таблеток метадону, що містять наркотичну речовину, а також препарату «Зопіклон», який належить до сильнодіючих лікарських засобів.

Фігуранта затримали в порядку статті 615 Кримінального процесуального кодексу України.

Слідчі повідомили чоловікові про підозру за ч. 1 та ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (незаконний збут наркотичних засобів), а також ч. 1 ст. 321 ККУ (незаконний обіг сильнодіючих лікарських засобів).

За інкриміновані правопорушення передбачене покарання до 10 років позбавлення волі.

Наразі тривають слідчі дії.]]></yandex:full-text>
                    
	    </item>
            <item>
            <title><![CDATA[Зберігання яблук і овочів після збору: як підготувати тару для сховища]]></title>
                    <link><![CDATA[https://gazeta1.com/zberigannya-yabluk-i-ovochiv-pislya-zboru-yak-pidgotuvati-taru-dlya-skhovisha]]></link>
                    <description><![CDATA[Після збору яблука й овочі потрібно охолодити, розмістити у сховищі та зберегти до відвантаження. Конструкція тари впливає на те, як...]]></description>
                    <pubDate>Fri, 20 Nov 2026 13:56:30 +0200</pubDate>
                    <guid><![CDATA[https://gazeta1.com/zberigannya-yabluk-i-ovochiv-pislya-zboru-yak-pidgotuvati-taru-dlya-skhovisha]]></guid>
                    <enclosure url="https://www.gazeta1.com/?post_type=statti&#038;p=141904" length="4096" /><yandex:full-text><![CDATA[Після збору яблука й овочі потрібно охолодити, розмістити у сховищі та зберегти до відвантаження. Конструкція тари впливає на те, як повітря проходитиме крізь плоди, скільки ярусів можна поставити один на один і як їх переміщуватиме навантажувач. Тому великогабаритні контейнери для овочів потрібно підбирати під конкретну культуру та умови камери. Наприклад, у «ПРО-СТОК» є моделі із суцільними й перфорованими стінками, на ніжках або полозах. Ці відмінності впливають на охолодження та роботу з тарою.

Що зробити з контейнерами перед сезоном
Спочатку потрібно прибрати землю, листя й засохлі залишки плодів. Особливо уважно огляньте кути та отвори, де забруднення залишаються після поверхневого миття. Після очищення тару потрібно вимити, за потреби обробити придатним для харчових поверхонь дезінфекційним засобом та висушити.
Плоди з гниллю та значними пошкодженнями не закладають на тривале зберігання. Яблука потрібно завантажувати обережно, без падіння з великої висоти. Наповнення вище допустимого рівня також небажане, адже верхній контейнер має спиратися на конструкцію нижнього, не притискаючи врожай.
Як перфорація допомагає охолодженню
Після збору плоди продовжують дихати й виділяти тепло. Холодному повітрю потрібно дістатися до продукції всередині ємності. Через забиті землею або закриті плівкою отвори воно проходить гірше, тому середина завантаження охолоджується повільніше.
У камері потрібно організувати рух повітря через ряди контейнерів і його повернення до охолоджувача. Розміщуючи тару, треба зважати на розташуванняя вентиляційного обладнання, і також залишити проміжки коло стін та між штабелями.
Яблука й овочі також не завжди можна зберігати разом. Яблука виділяють етилен, до якого чутливі, зокрема, морква та огірки.
Як розставити тару й залишити доступ до врожаю
Ширину проїзду потрібно визначати за характеристиками конкретного навантажувача та габаритами вантажу. Машина має не лише проїхати між рядами, а й повернути та безпечно встановити контейнер.
Планування спрощують кілька рішень:

	Партії з різними строками відвантаження розміщуйте окремо. Тоді за ранньою партією не доведеться переставляти весь ряд.
	На контейнерах зазначайте культуру, сорт і дату збору. Працівник зможе знайти потрібний урожай без відкривання чи переміщення сусідньої тари.
	Висоту штабеля визначайте за документацією контейнера. Вантажопідйомність однієї ємності та допустиме навантаження від верхніх ярусів є різними показниками.
	Зберігайте доступ до охолоджувачів і дверей. Тимчасово поставлений у проході контейнер може завадити і руху техніки, і циркуляції повітря.

Сумісність контейнерів між собою також важлива. Однакові за розміром моделі можуть мати різне розташування опор і не фіксуватися одна на одній, що унеможливить штабелювання.
Перед закупівлею тари порахуйте найбільший обсяг урожаю, який одночасно зберігатиметься в камері, і кількість контейнерів для його розміщення. На плані сховища залиште місце для руху повітря та проїздів навантажувача. Окремо додайте тару, яка перебуватиме на зборі, митті чи відвантаженні, щоб її вистачало в розпал сезону.]]></yandex:full-text>
                    
	    </item>
            <item>
            <title><![CDATA[Податківка з Тернопільщини допомогла вивести з-під стягнення дороге авто боржника]]></title>
                    <link><![CDATA[https://gazeta1.com/podatkivka-z-ternopilshhyny-dopomogla-vyvesty-z-pid-styagnennya-doroge-avto-borzhnyka]]></link>
                    <description><![CDATA[За процесуального керівництва Тернопільської обласної прокуратури повідомлено про підозру колишній старшій державній інспекторці...]]></description>
                    <pubDate>Fri, 20 Nov 2026 13:00:22 +0200</pubDate>
                    <guid><![CDATA[https://gazeta1.com/podatkivka-z-ternopilshhyny-dopomogla-vyvesty-z-pid-styagnennya-doroge-avto-borzhnyka]]></guid>
                    <enclosure url="https://www.gazeta1.com/?post_type=statti&#038;p=141302" length="4096" /><yandex:full-text><![CDATA[За процесуального керівництва Тернопільської обласної прокуратури повідомлено про підозру колишній старшій державній інспекторці обласного управління ДПС. Вона підозрюється у зловживанні службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 364 КК України).

За даними слідства, посадовиця була податковим керуючим підприємства агропромислового сектору, яке заборгувало бюджету понад 2,1 млн грн. Вона знала, що боржник має у власності автомобіль SKODA KODIAQ вартістю понад 1,4 млн грн, однак свідомо не описала його у податкову заставу та не наклала заборону на відчуження.

Завдяки такій бездіяльності підприємство 11 березня 2025 року безперешкодно продало автомобіль фірмі своїх же засновників за заниженою ціною - 630 тис грн. Згодом авто переоформили на родичку (матір) одного з них.

У результаті майно вибуло з власності боржника, а бюджет втратив можливість повернути борг. Завдані державі збитки оцінюють у понад 1,4 млн грн.

Підозрюваній обрано запобіжний захід — цілодобовий домашній арешт. Досудове розслідування здійснює ТУ ДБР у м. Львові. ]]></yandex:full-text>
                    
	    </item>
            <item>
            <title><![CDATA[Втрата близької людини: що відбувається в перші місяці і як підтримати родину]]></title>
                    <link><![CDATA[https://gazeta1.com/vtrata-blizkoyi-lyudini-sho-vidbuvayetsya-v-pershi-misyaci-i-yak-pidtrimati-rodinu]]></link>
                    <description><![CDATA[Майже щодня Тернопільщина проводжає в останню путь своїх захисників. За кожним прощанням залишаються батьки, дружини, діти, побратими....]]></description>
                    <pubDate>Fri, 20 Nov 2026 12:15:18 +0200</pubDate>
                    <guid><![CDATA[https://gazeta1.com/vtrata-blizkoyi-lyudini-sho-vidbuvayetsya-v-pershi-misyaci-i-yak-pidtrimati-rodinu]]></guid>
                    <enclosure url="https://www.gazeta1.com/?post_type=statti&#038;p=141900" length="4096" /><yandex:full-text><![CDATA[Майже щодня Тернопільщина проводжає в останню путь своїх захисників. За кожним прощанням залишаються батьки, дружини, діти, побратими. Після похорону люди розходяться, а для родини найважче тільки починається.
Що відчуває людина після втрати
Британська служба охорони здоров'я NHS перелічує типові реакції на втрату: шок і заціпеніння, які люди описують як "наче в тумані", сильний смуток і сльози, втома, злість на загиблого або на тих, хто винен у його смерті, провина за сказане чи не сказане. Ці почуття приходять хвилями і можуть накрити несподівано, посеред звичайного дня.
Правильного способу горювати немає. Хтось плаче місяцями, хтось одразу повертається на роботу і не говорить про загиблого. Обидва варіанти нормальні.
"Родини часто питають мене, чи нормально, що вони злі. Злість на війну, на командирів, на Бога, навіть на того, хто загинув, бо залишив їх. Так, нормально. Злість - така сама частина горя, як і сльози", - каже практична психологиня Катерина Зинчак. Вона працює з людьми, які пережили втрату, і з родинами військових.

Що допомагає в перші місяці
Говоріть про загиблого і про свої почуття з тими, кому довіряєте: з рідними, друзями, лікарем чи психологом. Це перша порада NHS.
Не намагайтеся впоратися з усім одразу. Документи, виплати, речі загиблого можна розподілити на тижні й місяці. Ставте собі невеликі завдання на день.
Їжте регулярно і хоча б трохи рухайтеся. Прогулянка пів години на день допомагає спати краще.
Не глушіть біль алкоголем чи заспокійливими без призначення лікаря. NHS окремо застерігає, що алкоголь, куріння й азартні ігри після втрати погіршують психічний стан.
Шукайте людей, які пережили схоже. NHS радить взаємну підтримку: розмови з тими, хто втратив близьких. Їм не треба нічого пояснювати.
Як підтримати родину загиблого
Найчастіше люди не знають, що сказати, і тому зникають. Родина після похорону раптом залишається сама.
Не потрібні правильні слова. Достатньо прийти, посидіти поруч, принести їжу, забрати дітей зі школи, допомогти з документами. Пропонуйте конкретне, а не "звертайся, якщо що".
Не кажіть "тримайся", "час лікує" і "він тепер у кращому світі". Ці фрази знецінюють біль. Краще назвати загиблого на ім'я і згадати щось про нього.
"Через пів року після похорону людям здається, що родина вже має оговтатися, і дзвінки припиняються. Насправді саме тоді багатьом стає найважче. Подзвоніть на день народження загиблого, на річницю. Це пам'ятають роками", - радить Катерина Зинчак.
Коли потрібен психолог
Горе з часом слабшає, хоча нікуди не зникає. Зверніться до фахівця, якщо минули місяці, а легше не стає: ви не можете працювати і дбати про себе чи дітей, втратили інтерес до всього, постійно думаєте про те, що могли б врятувати загиблого, або вживаєте алкоголь, щоб заснути.
Консультацію можна отримати і без поїздок: онлайн-платформа Health360 підбирає психолога з досвідом роботи з втратою, перша консультація безкоштовна.
Якщо людина говорить про самогубство або ви боїтеся за її життя, телефонуйте 112 або 103.]]></yandex:full-text>
                    
	    </item>
            <item>
            <title><![CDATA[На Тернопільщині 21-річного чоловіка підозрюють у зґвалтуванні дівчини]]></title>
                    <link><![CDATA[https://gazeta1.com/na-ternopilshhyni-21-richnogo-cholovika-pidozryuyut-u-zgvaltuvanni-divchyny]]></link>
                    <description><![CDATA[Прокурори Тернопільської окружної прокуратури повідомили про підозру 21-річному місцевому жителю у зґвалтуванні 15-річної дівчини (ч.3...]]></description>
                    <pubDate>Fri, 20 Nov 2026 11:13:17 +0200</pubDate>
                    <guid><![CDATA[https://gazeta1.com/na-ternopilshhyni-21-richnogo-cholovika-pidozryuyut-u-zgvaltuvanni-divchyny]]></guid>
                    <enclosure url="https://www.gazeta1.com/?post_type=statti&#038;p=141897" length="4096" /><yandex:full-text><![CDATA[Прокурори Тернопільської окружної прокуратури повідомили про підозру 21-річному місцевому жителю у зґвалтуванні 15-річної дівчини (ч.3 ст.152 КК України). 
Відомо, що потерпіла зі своїм кривдником познайомилась в соцмережі. Певний час спілкувались онлайн, згодом кілька разів зустрічались вже не в мережі. У гості до свого знайомого в день зґвалтування дівчина прийшла вперше.

Потерпіла розповіла про це своїй подрузі, а та поділилася з братом, який нині служить у ЗСУ. Після цього військовий звернувся до правоохоронців. Чоловіку повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.152 КК України.
Підозрюваному обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави. Санкція інкримінованої статті передбачає покарання від 7 до 12 років позбавлення волі. Досудове розслідування здійснюють слідчі Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області. ]]></yandex:full-text>
                    
	    </item>
            <item>
            <title><![CDATA[У Тернополі за понад 7,5 млн грн продають їдальню «Укрзалізниці»]]></title>
                    <link><![CDATA[https://gazeta1.com/u-ternopoli-za-ponad-7-5-mln-grn-prodayut-yidalnyu-ukrzaliznytsi]]></link>
                    <description><![CDATA[У Тернополі на електронному аукціоні виставили на продаж нежитлове приміщення їдальні разом із кухонним обладнанням. Стартова ціна...]]></description>
                    <pubDate>Fri, 20 Nov 2026 10:00:31 +0200</pubDate>
                    <guid><![CDATA[https://gazeta1.com/u-ternopoli-za-ponad-7-5-mln-grn-prodayut-yidalnyu-ukrzaliznytsi]]></guid>
                    <enclosure url="https://www.gazeta1.com/?post_type=statti&#038;p=141891" length="4096" /><yandex:full-text><![CDATA[У Тернополі на електронному аукціоні виставили на продаж нежитлове приміщення їдальні разом із кухонним обладнанням. Стартова ціна лота становить 7 543 308 гривень (без ПДВ).

Йдеться про будівлю площею 502,7 квадратного метра, що розташована за адресою вулиця Татарська, 26. Разом із нерухомістю покупець отримає рухоме майно, зокрема барну стійку, витяжку, дві холодильні камери та ресторанну газову плиту.

Організатором продажу є АТ «Укрзалізниця». Аукціон відбудеться 4 грудня 2026 року о 12:20 в електронній системі «Прозорро.Продажі».
Для участі необхідно подати заявку до 20:00 3 грудня. Гарантійний внесок становить 754 330,80 грн, реєстраційний внесок — 1 700 грн. Мінімальний крок підвищення ціни — 75 433,08 грн.

У технічній документації зазначено, що приміщення забезпечене електропостачанням, водопостачанням та каналізацією, а право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.]]></yandex:full-text>
                    
	    </item>
            <item>
            <title><![CDATA[Леся Голояд із Зборівщини працюватиме радницею голови Тернопільської облради]]></title>
                    <link><![CDATA[https://gazeta1.com/lesya-goloyad-iz-zborivshhyny-pratsyuvatyme-radnytseyu-golovy-ternopilskoyi-oblrady]]></link>
                    <description><![CDATA[Представниця Зборівщини Леся Голояд повідомила про новий етап у своїй професійній діяльності — вона стала радницею голови...]]></description>
                    <pubDate>Fri, 20 Nov 2026 09:30:02 +0200</pubDate>
                    <guid><![CDATA[https://gazeta1.com/lesya-goloyad-iz-zborivshhyny-pratsyuvatyme-radnytseyu-golovy-ternopilskoyi-oblrady]]></guid>
                    <enclosure url="https://www.gazeta1.com/?post_type=statti&#038;p=141884" length="4096" /><yandex:full-text><![CDATA[Представниця Зборівщини Леся Голояд повідомила про новий етап у своїй професійній діяльності — вона стала радницею голови Тернопільської обласної ради.
За словами Лесі Голояд, це рішення насамперед пов’язане з її роботою як єдиної представниці Тернопільщини у Національній раді з питань молоді при Кабінеті Міністрів України, а також із діяльністю на посаді голови Наглядової ради Українського молодіжного фонду.

У межах цієї роботи вона планує налагодити системну комунікацію з депутатами Тернопільської обласної ради, які представляють різні округи та щодня працюють із запитами жителів громад.

«Для мене важливо безпосередньо спілкуватися з обранцями, розуміти проблеми на місцях і разом визначати, які з них неможливо вирішити лише на рівні громади чи області», — зазначила Леся Голояд.


Вона наголосила, що питання, які потребують змін у державній політиці, нормативних рішеннях чи міжвідомчій координації, зможе опрацьовувати з колегами та порушувати на рівні Національної ради з питань молоді при Кабінеті Міністрів України.
Окремим напрямом роботи, за її словами, залишається підтримка молодіжних ініціатив. Діяльність у Наглядовій раді Українського молодіжного фонду дає змогу краще бачити потреби молоді в регіонах та проблеми, які заважають розвитку молодіжних проєктів.

«Хочу, щоб у рішеннях державного рівня були враховані конкретні проблеми громад Тернопільщини, а депутати розуміли, через які механізми ці питання можна просувати», — зазначила нова радниця.

Леся Голояд також висловила готовність до співпраці з депутатами обласної ради незалежно від політичної приналежності — для обговорення запитів громад та спільного пошуку рішень.]]></yandex:full-text>
                    
	    </item>
            <item>
            <title><![CDATA[Підприємець із Бережанщини створив власне меблеве виробництво]]></title>
                    <link><![CDATA[https://gazeta1.com/pidpryyemets-iz-berezhanshhyny-stvoryv-vlasne-mebleve-vyrobnytstvo]]></link>
                    <description><![CDATA[Чотири роки роботи на меблевому виробництві в Польщі стали для Василя Козоріза школою професійної майстерності. Сьогодні цей досвід...]]></description>
                    <pubDate>Fri, 20 Nov 2026 09:00:36 +0200</pubDate>
                    <guid><![CDATA[https://gazeta1.com/pidpryyemets-iz-berezhanshhyny-stvoryv-vlasne-mebleve-vyrobnytstvo]]></guid>
                    <enclosure url="https://www.gazeta1.com/?post_type=statti&#038;p=141881" length="4096" /><yandex:full-text><![CDATA[Чотири роки роботи на меблевому виробництві в Польщі стали для Василя Козоріза школою професійної майстерності. Сьогодні цей досвід він успішно застосовує вдома — на Бережанщині розвиває власну справу та створює нові робочі місця.
Після початку повномасштабного вторгнення Василь повернувся в Україну, адже хотів жити та працювати на рідній землі. Не полишивши улюбленої справи, чоловік почав займатися ремонтом і реставрацією меблів, облаштувавши невелику майстерню вдома.
Згодом кількість замовлень зросла, і виникла потреба розширювати виробництво. Для цього необхідні були професійне обладнання та додаткові ресурси.
Допомогу у реалізації задуму Василь отримав завдяки співпраці з Бережансько-Підгаєцьким управлінням Тернопільської філії обласного центру зайнятості. Фахівці розповіли підприємцю про грантову програму «Власна справа», яку реалізує Державна служба зайнятості.
Підготувавши бізнес-план і успішно захистивши його, Василь Козоріз отримав мікрогрант у розмірі 250 тисяч гривень.
За ці кошти підприємець придбав необхідне виробниче обладнання: двоголкову швейну машину, оверлок, форматно-розкрійний та кромко-облицювальний верстати, а також промислову витяжку для стружки.
Нове оснащення дозволило розширити можливості майстерні MEB-MAST, покращити виробничі процеси та виконувати більшу кількість замовлень.

Розвиток власної справи дав змогу Василю створити два робочі місця та працевлаштувати двох людей. Крім того, підприємець скористався ще одним інструментом підтримки роботодавців від Служби зайнятості — компенсацією витрат на сплату єдиного соціального внеску.
Сьогодні MEB-MAST — це повноцінне меблеве виробництво на Бережанщині. Досвід, здобутий за кордоном, став основою для власної справи в Україні, а державна підтримка допомогла придбати необхідне обладнання та створити нові робочі місця.
Історія Василя Козоріза — приклад того, як професійний досвід, наполегливість і бажання розвиватися можуть перетворитися на успішний бізнес у рідній громаді.]]></yandex:full-text>
                    
	    </item>
            <item>
            <title><![CDATA[Ще один Герой із Козівщини: війна забрала життя випускника місцевого ліцею]]></title>
                    <link><![CDATA[https://gazeta1.com/shhe-odyn-geroj-iz-kozivshhyny-vijna-zabrala-zhyttya-vypusknyka-mistsevogo-litseyu]]></link>
                    <description><![CDATA[Козівський ліцей №1 у глибокій скорботі повідомив про загибель свого випускника — Володимира Базара, який віддав життя, захищаючи...]]></description>
                    <pubDate>Fri, 20 Nov 2026 08:30:45 +0200</pubDate>
                    <guid><![CDATA[https://gazeta1.com/shhe-odyn-geroj-iz-kozivshhyny-vijna-zabrala-zhyttya-vypusknyka-mistsevogo-litseyu]]></guid>
                    <enclosure url="https://www.gazeta1.com/?post_type=statti&#038;p=141876" length="4096" /><yandex:full-text><![CDATA[Козівський ліцей №1 у глибокій скорботі повідомив про загибель свого випускника — Володимира Базара, який віддав життя, захищаючи Україну.
У навчальному закладі зазначили, що Володимир свого часу здобував середню освіту у ліцеї. Його ім’я назавжди залишиться в пам’яті педагогів, учнів та всієї ліцейної родини.


«Він віддав найдорожче — своє життя за Україну, за нашу свободу і майбутнє», — зазначили у закладі.

Колектив Козівського ліцею №1 висловлює щирі співчуття рідним, близьким та всім, хто знав і любив Володимира. Розділяємо біль непоправної втрати та схиляємо голови у скорботі.
Світла пам’ять Герою. Вічна шана і слава Захиснику України.
Герої не вмирають…]]></yandex:full-text>
                    
	    </item>
            <item>
            <title><![CDATA[Електронні книги: зручний спосіб читати улюблену літературу будь-де]]></title>
                    <link><![CDATA[https://gazeta1.com/elektronni-knigi-zruchnii-sposib-chitati-ulyublenu-literaturu-bud-de]]></link>
                    <description><![CDATA[Сучасний ритм життя залишає не так багато часу для відвідування бібліотек і книжкових магазинів, тому цифрові формати читання стають...]]></description>
                    <pubDate>Fri, 20 Nov 2026 08:29:40 +0200</pubDate>
                    <guid><![CDATA[https://gazeta1.com/elektronni-knigi-zruchnii-sposib-chitati-ulyublenu-literaturu-bud-de]]></guid>
                    <enclosure url="https://www.gazeta1.com/?post_type=statti&#038;p=141887" length="4096" /><yandex:full-text><![CDATA[Сучасний ритм життя залишає не так багато часу для відвідування бібліотек і книжкових магазинів, тому цифрові формати читання стають дедалі популярнішими. Електронні книги дають змогу мати під рукою цілу бібліотеку, не займаючи багато місця в сумці чи рюкзаку. Такий пристрій стане корисним для студентів, школярів, викладачів, мандрівників і всіх, хто любить читати у вільний час.

Чому електронна книга може замінити паперову бібліотеку
Головна перевага електронного рідера - компактність. Замість кількох важких видань користувач отримує один невеликий пристрій, у пам'яті якого можна зберігати сотні або навіть тисячі книжок. Це особливо зручно під час подорожей, відряджень і тривалих поїздок громадським транспортом.
Більшість сучасних рідерів оснащуються дисплеями E Ink, які за принципом відображення зображення нагадують звичайний папір. На відміну від смартфонів і планшетів, такі екрани переважно використовують відбите зовнішнє світло, що робить їх зручними для тривалого читання. Деякі моделі мають вбудоване підсвічування з можливістю регулювання яскравості та колірної температури.
Ще одна важлива перевага - автономність. Завдяки особливостям технології електронного паперу рідери зазвичай споживають значно менше енергії під час відображення статичного тексту. Тому одного заряду акумулятора може вистачати на тривалий період використання. Фактичний час роботи залежить від моделі, налаштувань підсвічування та частоти використання додаткових функцій.
Які функції важливі під час вибору рідера
Перед придбанням електронної книги варто визначити, який контент планується переглядати найчастіше. Для художньої літератури зазвичай достатньо компактного пристрою з монохромним дисплеєм. Якщо ж користувач читає журнали, комікси, навчальні матеріали або книги з великою кількістю ілюстрацій, можна розглянути моделі з кольоровим екраном.
Важливу роль відіграє діагональ дисплея. Компактні рідери зручніше переносити, тоді як пристрої з більшим екраном краще підходять для перегляду PDF-файлів, таблиць і документів зі складним форматуванням.
Також необхідно враховувати обсяг внутрішньої пам'яті та підтримку різних форматів електронних видань. Чим більше форматів підтримує пристрій, тим простіше працювати з особистою бібліотекою без додаткового перетворення файлів. Деякі моделі пропонують Wi-Fi, Bluetooth, можливість синхронізації з хмарними сервісами та створення текстових нотаток.
Кому буде корисна електронна книга
Електронні рідери підходять практично всім, хто регулярно працює з текстовою інформацією. Студенти можуть зберігати навчальну літературу в одному пристрої та використовувати його для підготовки до занять. Викладачам і науковцям зручно переглядати професійні видання, дослідження та тематичні матеріали.
Для людей, які багато подорожують, електронна книга стає способом завжди мати доступ до улюбленої літератури. Вона займає мало місця, не потребує постійного підключення до інтернету для читання вже завантажених файлів і дозволяє використовувати час у дорозі з користю.
Не менш актуальним такий формат є для тих, хто хоче поступово сформувати власну цифрову бібліотеку. Можливість зберігати книги різних жанрів в одному пристрої спрощує організацію читання та дає змогу швидко знаходити потрібні видання.
Як вибрати електронну книгу для щоденного використання
Під час вибору важливо звертати увагу не тільки на технічні характеристики, а й на зручність користування. Варто оцінити вагу пристрою, розташування кнопок керування, якість сенсорного екрана та можливість налаштування шрифту. Для читання перед сном корисною буде підсвітка з регулюванням колірної температури, а для використання в дорозі — компактні розміри та хороша автономність.
Додатково рекомендується перевірити комплектацію та наявність сумісних аксесуарів. Захисний чохол допоможе вберегти дисплей і корпус від подряпин під час транспортування, а спеціальна підставка може зробити читання зручнішим у домашніх умовах.
Де придбати електронний рідер
Якщо ви плануєте оновити свою бібліотеку та перейти на цифровий формат читання, варто порівняти доступні моделі за функціональністю, розміром екрана й автономністю. В інтернет-магазині Tovarus можна ознайомитися з асортиментом електронних книг і підібрати пристрій для навчання, роботи або відпочинку.
Перш ніж купити електронну книгу, визначте основні сценарії її використання та перевірте підтримувані формати файлів. Це допоможе знайти оптимальну модель без переплати за непотрібні функції. Правильно підібраний рідер зробить читання зручнішим, дозволить завжди мати улюблені видання під рукою та відкриє нові можливості для організації особистої бібліотеки.]]></yandex:full-text>
                    
	    </item>
            <item>
            <title><![CDATA[Митрополит Тернопільський і Кременецький Нестор відповідатиме за діджиталізацію Церкви]]></title>
                    <link><![CDATA[https://gazeta1.com/mytropolyt-ternopilskyj-i-kremenetskyj-nestor-vidpovidatyme-za-didzhytalizatsiyu-tserkvy]]></link>
                    <description><![CDATA[Митрополита Тернопільського і Кременецького Нестора призначили головою новоствореного Синодального управління цифрового розвитку...]]></description>
                    <pubDate>Fri, 20 Nov 2026 07:51:36 +0200</pubDate>
                    <guid><![CDATA[https://gazeta1.com/mytropolyt-ternopilskyj-i-kremenetskyj-nestor-vidpovidatyme-za-didzhytalizatsiyu-tserkvy]]></guid>
                    <enclosure url="https://www.gazeta1.com/?post_type=statti&#038;p=141874" length="4096" /><yandex:full-text><![CDATA[Митрополита Тернопільського і Кременецького Нестора призначили головою новоствореного Синодального управління цифрового розвитку Православної Церкви України. Відповідне рішення ухвалили у четвер, 19 листопада 2026 року, під час чергового засідання Священного Синоду ПЦУ в Києві.
Про це повідомили на офіційній сторінці Тернопільської єпархії Православної Церкви України, пише Газета Місто.



Деталі рішення Священного Синоду ПЦУ



Засідання відбулося в Синодальній залі Митрополичого дому — офіційної резиденції Предстоятеля ПЦУ за участю всіх тринадцяти членів Синоду.
Ініціативу створити новий церковний орган озвучив Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній. Головним завданням Синодального управління цифрового розвитку стане загальноцерковна координація та подальше впровадження сучасних цифрових технологій у роботу інституцій ПЦУ. Під час засідання члени Синоду також затвердили Статут новоствореної структури.

Окрім призначення митрополита Нестора керівником управління, Священний Синод визначив його заступників:

	першим заступником голови став єпископ Макарівський Рафаїл;
	заступником голови призначили протоієрея Степана Альмеса.

Духовенство та віряни Тернопільської єпархії привітали свого архіпастиря з новим призначенням, побажавши йому мудрості, наснаги та успіхів у розбудові сучасного інформаційного і цифрового простору Церкви.]]></yandex:full-text>
                    
	    </item>
            <item>
            <title><![CDATA[Понад три роки вважався зниклим безвісти: ДНК-експертиза підтвердила загибель воїна з Тернополя]]></title>
                    <link><![CDATA[https://gazeta1.com/ponad-try-roky-vvazhavsya-znyklym-bezvisty-dnk-ekspertyza-pidtverdyla-zagybel-voyina-z-ternopolya]]></link>
                    <description><![CDATA[Тернопіль втратиа ще одного мужнього захисника. Підтверджено загибель військовослужбовця Сергія Володимировича Зощука, який віддав...]]></description>
                    <pubDate>Fri, 20 Nov 2026 07:30:26 +0200</pubDate>
                    <guid><![CDATA[https://gazeta1.com/ponad-try-roky-vvazhavsya-znyklym-bezvisty-dnk-ekspertyza-pidtverdyla-zagybel-voyina-z-ternopolya]]></guid>
                    <enclosure url="https://www.gazeta1.com/?post_type=statti&#038;p=141873" length="4096" /><yandex:full-text><![CDATA[Тернопіль втратиа ще одного мужнього захисника. Підтверджено загибель військовослужбовця Сергія Володимировича Зощука, який віддав життя, виконуючи бойове завдання на Запорізькому напрямку.
Про сумну новину повідомив міський голова Тернополя Сергій Надал.

Сергій Зощук був призваний на військову службу за мобілізацією 11 квітня 2023 року. Із 22 вересня 2023 року воїн вважався зниклим безвісти.
Тепер стало відомо, що захисник загинув під час виконання бойового завдання у Запорізькій області.
Рідні, друзі, побратими та всі, хто знав Сергія, схиляють голови у скорботі.
Щирі співчуття родині та близьким Героя. Нехай світла пам’ять про Сергія Володимировича назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав.
Вічна пам’ять і шана захиснику України.]]></yandex:full-text>
                    
	    </item>
            <item>
            <title><![CDATA[Рік без восьми янголят: у Тернополі згадують дітей, яких забрала російська атака]]></title>
                    <link><![CDATA[https://gazeta1.com/rik-bez-vosmy-yangolyat-u-ternopoli-zgaduyut-ditej-yakyh-zabrala-rosijska-ataka]]></link>
                    <description><![CDATA[19 листопада у Тернополі згадують вісьмох дітей, життя яких обірвали ворожі ракети. Рік тому російський удар забрав найдорожче —...]]></description>
                    <pubDate>Thu, 19 Nov 2026 19:51:07 +0200</pubDate>
                    <guid><![CDATA[https://gazeta1.com/rik-bez-vosmy-yangolyat-u-ternopoli-zgaduyut-ditej-yakyh-zabrala-rosijska-ataka]]></guid>
                    <enclosure url="https://www.gazeta1.com/?post_type=statti&#038;p=141870" length="4096" /><yandex:full-text><![CDATA[19 листопада у Тернополі згадують вісьмох дітей, життя яких обірвали ворожі ракети. Рік тому російський удар забрав найдорожче — дитячі життя, залишивши родинам біль, який неможливо виміряти словами.

«Найстрашніше, що може статися, — це коли батьки змушені ховати своїх дітей. Коли замість дитячого сміху в домі залишається тиша, замість обіймів — спогади, а замість спільного майбутнього — невимовний біль втрати», — зазначив міський голова Тернополя Сергій Надал.


Внаслідок російської атаки загинули:

	
Назар Ель Ахдар — 1 рік;

	
Каміла Ель Ахдар — 5 років;

	
Давид Долиняк — 4 роки;

	
Амелія Гжесько — 8 років;

	
Софія Попик — 4 роки;

	
Андріана Унольт — 12 років;

	
Артем Малюта — 17 років;

	
Руслан Бобик — 17 років.


Ці діти мали б сьогодні сміятися, гратися, обіймати батьків, дорослішати та будувати власне майбутнє. У кожного з них попереду мало бути ціле життя.
У Тернополі наголошують: пам’ять про кожного з них назавжди залишиться у серцях мешканців міста.
Світла і вічна пам’ять маленьким янголятам.]]></yandex:full-text>
                    
	    </item>
            <item>
            <title><![CDATA[На Запорізькому напрямку боронив Україну: Тернопільщина попрощалася з 51-річним воїном]]></title>
                    <link><![CDATA[https://gazeta1.com/na-zaporizkomu-napryamku-boronyv-ukrayinu-ternopilshhyna-poproshhalasya-z-51-richnym-voyinom]]></link>
                    <description><![CDATA[Микулинецька громада провела в останню путь захисника України Андрія Огірка
19 листопада 2026 року у селі Варваринці відбувся чин...]]></description>
                    <pubDate>Thu, 19 Nov 2026 19:40:11 +0200</pubDate>
                    <guid><![CDATA[https://gazeta1.com/na-zaporizkomu-napryamku-boronyv-ukrayinu-ternopilshhyna-poproshhalasya-z-51-richnym-voyinom]]></guid>
                    <enclosure url="https://www.gazeta1.com/?post_type=statti&#038;p=141866" length="4096" /><yandex:full-text><![CDATA[Микулинецька громада провела в останню путь захисника України Андрія Огірка
19 листопада 2026 року у селі Варваринці відбувся чин поховання Андрія Степановича Огірка. Микулинецька територіальна громада попрощалася зі своїм земляком, який став на захист України.
 Під час прощальної молитви рідні, друзі, побратими та жителі громади розділили біль втрати й висловили вдячність за мужність і відданість Андрія, який боронив свою країну.
Андрій Степанович Огірко народився 12 червня 1975 року. Понад рік він виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. Під час служби отримав поранення.
За короткими рядками біографії захисника – місяці важких випробувань, перебування на передовій та очікування рідних на звістку від нього.

У Микулинецькій громаді зазначили, що пам’ять про Андрія назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав.
«Кожен спогад про нього, кожна історія, кожне добре слово збережуть частинку його присутності поруч», – йдеться у повідомленні громади.


Микулинецька селищна рада та жителі громади висловили щирі співчуття родині та близьким Андрія Степановича.

Вічна і світла пам’ять захиснику України Андрію Степановичу Огірку.]]></yandex:full-text>
                    
	    </item>
            </channel>
    </rss>