Вчені з’ясували, як виглядали коні із 3500-річного поховання

Представники Залозецького краєзнавчого музею, що на Зборівщині описали парне поховання двох коней, знайдених на Гусятинщині (Тернопільська область).

Мова піде про інвентар із парного поховання двох коней, знайдених Василем Ільчишиним на Гусятинщині. Ці унікальні артефакти сьогодні зберігаються та експонуються у Залозецькому музеї. До інвентарю входять псалії та накладки, виготовлені з рогу оленя й оздоблені геометричним орнаментом, зокрема солярними символами.

Орнамент із Гусятина належить до типу карпато-східносередземноморських хвилястих прикрас, характерних для численних карпато-дунайських культур. Подібні мотиви трапляються також у Мікенській Греції, на Пелопоннесі, в Анатолії та Леванті.

Дослідження засвідчили, що коні були самцями. Молодший мав 13-14 років і зріст у холці 136 см, старший – 15-16 років і належав до найвищої породи коней бронзової доби Євразії (151,7 см у холці). Судячи з інвентарю, саме він був «улюбленцем» господаря. Його зріст перевищував показники коней ранньої та середньої бронзової доби Карпатського регіону й відповідав параметрам тварин римського періоду, – йдеться в повідомленні музейників.

Аналіз aDNA дозволив визначити масть: один кінь був каштановий, інший – темніший, майже чорний.

На кістках і зубах виявлено незначні ознаки уражень, що свідчить про дбайливий догляд: коней лікували, іноді використовували для їзди чи запрягу у колісницю або візок, проте не перевантажували, – доповнили музейники. – За результатами аналізів, поховання датують XV століттям до н. е., ймовірно його першою половиною. До обох коней ставилися з належною повагою. Це свідчить, що вони мали особливе значення для своїх власників і належали до кола коней, відібраних для спеціальних цілей. Це були ритуальні тварини, їх винятковий статус підтверджується їхнім правом на поховання, їх поклали на спокій, як і людей, але в окремому місці, недалеко від місця, де вони працювали і служили.