Сьогодні, 7 жовтня, в селі Мовчанівка Підволочиської громади провели в останню путь військового, який 1 жовтня 2025 року відійшов у вічність — солдата 63-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України, жителя села Мовчанівка — Ігоря Степановича Римара (1971 р.н.).
Під час перебування разом із побратимами на Краматорському напрямку на Донеччині Ігор раптово відчув себе зле… Серце воїна зупинилося. Військові кажуть, що навіть попри погане самопочуття, він не міг стояти осторонь — прагнув бути поруч, допомагати своїм побратимам, залишатися корисним до останнього подиху.
Ще у 2014 році, коли почалася війна, Ігор добровільно пішов на фронт. Довго перебував у зоні АТО, повертався лише на короткі перерви — щоб знову підписати контракт і продовжити службу. Саме там, на Луганщині, він зустрів свою теперішню дружину Ірину. Вони жили там, господарювали, будували своє життя.
Коли війна підійшла ближче до їхнього дому, Ігор, за словами рідних, просто відкрив браму, випустив усю живність, зібрав речі, посадив дружину в стареньку машину, узяв собаку — і так вони приїхали до Мовчанівки. Тут почали все з нуля, у старій хаті, але з великою вірою та любов’ю.
У 2023 році Ігор отримав важке поранення — ногу зібрали на металевих пластинах, лікувався майже рік, але, відновившись, знову повернувся до побратимів.
Так і сталося. Серце воїна зупинилося поруч із тими, з ким він пройшов свій шлях боротьби.
Після себе Ігор залишив дружину, сина, дочку, онуків, сестру, родину, друзів і вдячну громаду.
Вічна пам’ять Герою, який служив із любов’ю до України до останнього подиху. Нехай Господь прийме його у свої батьківські обійми та дарує мир душі і спокій в Царстві Небесному. Ми не маємо права забути тих, хто поклав своє життя за нашу свободу, – йдеться в повідомленні Підволочиської селищної ради.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
4139