Найсвіжіше:
• Уродженець Зборова став заступником керівника Офісу президента • У Підволочиську відбудеться унікальний фестиваль зеленого борщу • У Вишнівецькій громаді відбулося примирення представників Православної церкви України та Української православної церкви • Сплав по Серету: цікавий та активний відпочинок відтепер у Чортківській громаді • Мер Бережан вакцинувався і закликав це зробити усіх жителів громади (+фото) • Затримали чоловіка, який обстрілював будинок з людьми • На Тернопільщині пройдуть контридиверсійні навчання СБУ • У Підгайцях міська рада планує передати 220 га землі підприємству, яке не має техніки • На Тернопільщині випускний вальс станцює рекордна кількість пар • Наркоман з Росії приїхав до Тернополя • Особливості сучасних телевізорів • На Тернопільщині продають унікальну земельну ділянку • На Тернопільщині поліцейські неправомірно застосовували до правопорушників фізичну силу та спецзасоби • Хто з відомих тернополян на власні очі побачив історичну перемогу збірної України з футболу (+фото) • Михайло Головко: «Тернопільщина – регіон цікавий, спроможний та відкритий до співпраці!» • Проти нардепкині з Чорткова провели акцію протесту (+фото) • В Україну йде спека до +31° С • Вмерти безкоштовно, або Чому в Україні немає страхової медицини • У ЦНАПі Чорткова можна буде оформити паспорти, а також водійське посвідчення • Голова Тернопільської ОДА підписав Меморандум з губернатором провінції Чанаккале • Завтра на Тернопільщині 98 населених пунктів будуть без світла • Тернополянин на пару з росіянином у Тернополі організували нарколабораторю (+фото) • Замовити страховий поліс на автомобіль вже можливо через Електронний кабінет водія • Нардепи на роботу одягли форму збірної України з футболу • В каналізаційному колекторі знайшли двох мертвих чоловіків
rss
Готуємось до Різдва

Опубліковано: 30 Грудня 2020р. о 16:06 Переглядів: 29



Незважаючи на урбанізованість сучасного світу з його високими технологіями, швидкісним інтернетом, мобільними телефонами та комп’ютерами, Різдвяні свята і досі асоціюються у нас, окрім куті та 12 обрядових страв, світлого настрою, що традиційно притаманний саме цим дням, із колядками. І де б ми не жили – у селі чи у місті, не встигає з’явитися в небі ясна зоря і розпочатися Свята вечеря, як у двері починають стукати-дзвонити колядники: «Нова радість стала, яка не бувала»…

Священники й ченці створили релігійні колядки з біблійними образами

Колядки за офіційним науковим визначенням – українські величальні обрядові пісні зимового циклу свят, які походять з глибокої давнини. Вчені доводять, що слово «колядка» є похідним від назви нового року: у стародавніх римлян – calendae januarine чи у візантійців – kalendai. Ця назва закріпилася у більшості слов’янських народів – білорусів, росіян, поляків, чехів, словаків, болгар, сербів, хорватів, македонців.

Своїм корінням колядки сягають углиб далеких язичницьких віків і пов’язані з одним із головних свят наших предків – днем зимового сонцестояння, сонцевороту, який ще називали святом Коляди або Коротуна. За однією з легенд, у цей день Сонце з’їдає змій Коротун, а всесильна богиня Коляда у дніпровських водах народжує нове Сонце – маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого і проганяли Коротуна. А потім ходили від хати до хати, щоби сповістити людям про народження нового Сонця, і зображення його носили з собою («різдвяна зірка»). Ця традиція збереглася й до сьогодні. Отож заходили у двір, будили господаря і співали величальних пісень про сонце, місяць, зорі, про всіх членів родини: господаря, господиню, хлопця, дівчину. Ці пісні і стали називати колядами або колядками, а людей, які їх виконували, – колядниками. Колядування поєднувалось із відповідною театралізованою виставою, танцями, музикою. Колядували групами, попередньо розподіливши обов’язки: отаман, «береза», «звіздар», «міхоноша» та «ряджені».

Саме таким чином – співаючи, передаючи з вуст в уста, від старших до молодших, незважаючи на понад тисячолітній історичний шлях, неминучі різночасові нашарування, еволюційні чи насильні зміни, народні колядки дійшли до нашого часу, стійко зберігаючи характерні особливості змісту, традиційну форму, мелодику, спосіб виконання. Їх вважають одним із яскравих феноменів стійкості народної традиційно-побутової культури. Так, існують найдавніші колядки, які містять міф про створення Всесвіту: «Пане господарю! На твоїм подвір’ї верба стоїть, Тонка, висока, листом широка. На тій вербі трійця горіла. Три гистри впало, три морі стало»… Тут вогонь трійці палаючих свічок перетворюється на воду. Присутнє й Дерево Всесвіту. Ця колядка разом з народними обрядами свят Коляди, Водохреща, Стрітення, Купала, існуванням обрядового підсвічника-«трійці» свідчить про збереження українцями аж до нашого часу елементів однієї з найдавніших релігій – культу єднання вогню (космічного чи земного) та води, що є набагато древнішим, ніж культ Сонця. Залишки цього культу збереглися і в Бразилії, в обрядах зустрічі Нового року, коли опівночі люди виходять на берег океану, запалені свічки встромляють у пісок, заходять у воду і розкидають квіти. Українці вірили, що вогонь здатен перетворюватись на воду, надавати їй інших цілющих якостей, а вода здатна так само впливати на вогонь, освячуючи його.

У західноукраїнських колядках, скажімо, є також оригінальний мотив створення світу птахами-деміургами, коли голуби спускаються на дно моря за піском, з якого постане земля. У карпатських слов’ян у старовинній пісні співається: «У той час, коли не було ні землі, ні неба, тільки одне синє море серед цього моря стояли два дуби, а на дубах сиділи два голуби; голуби спустилися на дно моря, дістали піску і каменю, з яких і створилися земля, небо і небесні світила». Міфологічний сюжет, відображений у цій старовинній колядці, існував ще за доби скіфів: на бронзовому рельєфі зі скіфського кургану є і дерево з птахами, і сонце, і місяць. Подібні сюжети можна знайти й на українських вишитих рушниках аж до початку ХХ століття. Дослідники вважають, що це дерево – символ галактики, яку тримає так зване Дерево світу, що єднає Землю, космос і потойбічний світ померлих.

Із запровадженням на Русі християнської релігії як державної (так зване «хрещення Русі») обряд колядування було пристосовано до святкування Різдва Христового. Священники й ченці створили нові релігійні колядки з біблійними образами, які також набули великої популярності в народі. Угро-фінські народи Росії за дохристиянських часів не співали колядок, доказом чого є посилення церковних заборон на українські колядки після підпорядкування України московському царю в XVII столітті. Однак дуже стійкими виявилися у нас обряди Коляди, багато в чому позначені рисами язичницьких вірувань, що нагадують як про вшанування новонародженого сонця, утворення галактик, так і про культ предків. Тому в деяких колядках архаїчні мотиви й образи і досі переплітаються з біблійними (народження, життя, муки, смерть і воскресіння Христа).

Відтоді в Україні слово «коляда» набуло трьох значень. Вживається як загальна назва Різдвяних свят («Будьте здорові з Колядою!»), як величальна пісня релігійного змісту, що в цей час співається («Пустіть до хати, будемо вам коляду співати»), та як власне винагорода за її виконання («Он і пан іде, коляду несе: коробка вівса, зверху – ковбаса!»). Найбільш уживана вона саме в другому значенні – як величальна Христу, оспівування його народження. Тому знавці таки розрізняють колядки (народні пісні) та коляди, хоча в багатьох регіонах для тих, хто ходить колядувати, їхнє визначення не має особливого значення. Окреме місце посідають церковні коляди авторського, книжного походження («Тиха ніч, свята ніч», «Нова радість стала» тощо). За обробку та відновлення колядок бралися видатні українські композитори: Микола Лисенко, Станіслав Людкевич, Микола Леонтович, Осип Нижанківський та інші.

В Україні церковні колядки відомі з XVII століття. Тарас Шевченко не погрішив проти історичної правди, коли у своїй драмі «Назар Стодоля», дія якої відбувається в XVII столітті, вклав у вуста козаків одну з таких колядок: «Бачить же Бог, бачить Творець, що мир погибає, архангела Гавриїла в Назарет посилає»

Митрополит Василь Липківський так охарактеризував колядки у різдвяній проповіді «Значення колядок»: «Як гарно в наших колядках сполучаються й останки цього ще поганського часу і величне світло віри Христової на нашому чисто народному, національному ґрунті! Колядки – це, безумовно, чисто народний твір і за змістом, і за співами, але разом із розвитком народного життя на зміст колядок робилися різні впливи, і найбільше, безумовно, з боку духовної науки. В часи розвитку наших українських братств і братських шкіл бурсаки цих шкіл і їх навчителі, що в ту пору здобували собі до життя співами кантів і колядок у свята, внесли багато шкільної науки в колядки… » .

«Щедрівка» відома тільки в українському фольклорі

Через тиждень після Коляди 31 грудня, або 13 січня за старим стилем, відзначали Щедрий вечір (день християнської святої преподобної Меланії). Цей день ще називали Меланки. За традицією, святкування супроводжувалось обходом хат із побажанням людям щастя, здоров’я і добробуту в Новому році. Щедрували теж театралізованими групами: «Меланка» і «Василь» та «ряжені». Коли порівняти колядки та щедрівки («Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка»), то в щедрівках згадують ластівок, весну, сіяння жита. Це свідчить про те, що давні слов’яни відзначали початок Нового року навесні. До речі, назва «щедрівка» відома тільки в українському фольклорі. Традиційно їх виконували дівчата і жінки, в той час як колядки – хлопці чи чоловіки.

Характерними для народних колядок і щедрівок є їхній урочистий, величальний настрій, у змісті – побажання успіхів у господарюванні, щастя в сім’ї та родині, здійснення задумів і мрій. Традиційними структурними елементами є заспів (основна частина колядки), приспів (рефрен), поколядь (або поспів), десятискладова і восьмискладова (у щедрівках) метрична будова вірша. Типовими колядними заспівами служать, наприклад, слова «Чи дома-дома, пан-господарю». А поколяді – це своєрідне резюме змісту колядки з обов’язковим побажанням: «А за сим словом бувай же здоров, бувай же здоров пан-господарю»…

«Вчителі й повинні навчити дітей співати колядки та щедрівки, ходити з Вертепом»

Хочемо ми цього чи ні, але в основному виконавцями та знавцями колядок завжди були діти. Саме для них колядування під час Різдвяних свят ставало найважливішою забавою, можливістю, завдяки власному таланту, ініціативі, непосидючості, щирості у цих їхніх аматорських виступах перед односельцями та рідними, отримати-заробити-заслужити щось цінне: від усіляких гастрономічних смакот, на які завжди були такими щедрими різдвяні столи в Україні, до навіть кількох копійок, а то й карбованців.

Зараз ці традиції ще продовжують існувати здебільшого в Галичині. Але для подальшого їхнього життя в людській пам’яті, традиціях, у наступних поколіннях потрібно докладати зусиль. І чи не найголовніше місце у цьому зараз належить школі. Адже сучасні родини, в основному міські, де батьки – 30-40-річні люди, чиє дитинство минало в умовах свідомого «перезавантаження» народних традицій, мало що про це знають. Та й про які церковні колядки могла йти мова в 60-70-80-х роках минулого століття! Тому саме вчителі й повинні тепер навчити дітей співати колядки та щедрівки, ходити з Вертепом. І ще й залучати до всього цього батьків, щоб і вони не стояли осторонь від такого важливого процесу.

Саме таку ідею і втілюють у життя педагоги Тернопільської спеціалізованої школи №3, щороку традиційно організовуючи новорічно-різдвяний фестиваль-конкурс «Україна колядує».

– Для участі у ньому кожен клас вибирає певну тематику із циклу новорічно-різдвяних свят, відповідно до якої готує і програму свого виступу. Це може, скажімо, бути і Старий Новий рік зі щедрівками та водінням Кози, і Різдвяний Вертеп з усіма його традиційними та новими, актуальними для сьогодення персонажами, давніми і сучасними колядками, і Андріївські вечорниці, і дійства до дня Святого Миколая чи Водохреща. Сценарії програм пишуть вчителі спільно з учнями, батьками, а то й дідусями та бабусями. Частенько їх також залучають і до участі у програмі, тобто до виступу на сцені разом із класом, а до режисури постановок запрошують навіть акторів обласного драматичного театру. Та й розкішні костюми, в яких діти виступають, – це теж, звичайно, заслуга батьків. Весь музичний матеріал – колядки, щедрівки тощо – учні розучують на уроках музики. Тим більше, що в багатьох різдвяних творах звучить дво- і навіть багатоголосся, і це надає особливого колориту та досконалості їхнім виступам суто з музичної та виконавської точки зору, – каже вчитель музичного мистецтва Тернопільської ЗОШ №3 Анелія Махно.

Діти обов’язково повинні повертатися в історію, знайомитися зі звичаями, обрядами своїх предків, а вчителі мають їм у цьому допомогти, переконані у педагогічному колективі третьої школи. Тому такі заходи покликані, аби наблизити дітей до народних джерел, зробити їх справжніми патріотами, які пам’ятають свій рід, своє коріння. І добрі, щирі, світлі, прості й душевні українські колядки, насичені енергетикою минулих поколінь, величезною мірою сприяють цьому.


Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: ,



Новини
18 Червня
17 Червня
Чи будете ви вакцинуватися від COVID-19?
  • так, але якісною вакциною 44%, 438 votes
    438 votes 44%
    438 votes - 44% of all votes
  • не буду за жодних обставин 20%, 199 votes
    199 votes 20%
    199 votes - 20% of all votes
  • ще вагаюся 13%, 132 votes
    132 votes 13%
    132 votes - 13% of all votes
  • так, якщо це буде безкоштовно 10%, 103 votes
    103 votes 10%
    103 votes - 10% of all votes
  • так, навіть якщо це буде платно 6%, 60 votes
    60 votes 6%
    60 votes - 6% of all votes
  • так, але не раніше ніж за рік 6%, 59 votes
    59 votes 6%
    59 votes - 6% of all votes
Total Votes: 991
10 Лютого, 2021 - 1 Червня, 2021
Voting is closed
Погода
Відео
Партнери
Тестовий банер 2
Найпопулярніше
Юридична консультація

Шановні читачі «Номер один»!

Запрошуємо Вас скористатися онлайн-консультацією юриста нашої редакції – адвоката Анатолія Омеляновича Мовчана.

Детальніше