Найсвіжіше:
• Серійний крадій з Тернополя наступні вісім років може провести за ґратами • Понад мільйон доходу, квартира, недобудований будинок та три іномарки: що задекларував нардеп-олімпієць з Тернопільщини • Фермер з Тернопільщини передав на передову два пікапи (+фото) • Брат за брата: зібрали 300 дронів на помсту ворогам у пам’ять про Олега Барну • МОН налаштований скорочувати кількість державних вузів – до «червоної» зони потрапив і Тернопіль • У громаді на Тернопільщині військовослужбовиці відмовили у матеріальній допомозі: у мерії пояснили причину • Жорстока війна забрала життя військовослужбовця з Тернопільщини • Вища футбольна ліга Тернопільщини: перший тур мовою цифр • У Тернополі повідомили про замінування міськрайсуду • На Тернопільщині п’яний водій трактора намагався відкупитися доларами і гривнями • Асоціація футболу Тернопільщини оприлюднила символічну збірну туру • У Шумську готуються до відкриття творчого простору за підтримки Програми USAID DOBRE • ТатоХаб. Тернопіль запрошує на безкоштовні заходи батьків та дітей! • На війні загинув відомий волонтер з Тернопільщини • Житель Запоріжжя у Тернополі збував вогнепальну зброю • Тернопільського лікаря відзначили грамотою за порятунок військових • У Гусятині не розминулися автобус та мотоцикл • Тернополянин здобув кубок президента Азербайджану • Чистий четвер: прикмети, традиції, молитви і замовляння • Військового з Тернопільщини, який загинув 2 роки тому, сьогодні поховають у Чернівцях • Частина Тернопільщини сьогодні буде світла – стала відома причина • Електронні черги в ТЦК і онлайн-кабінет: як все працюватиме з 18 травня • Став відомий результат центрального матчу туру у вищій футбольній лізі Тернопільщини (відео+фото) • ГУР назвало кількість у росії ракет «циркон», «онікс», «калібр» та Х-69 • В Україні нарахували 160 тисяч чиновників, мобілізовано – 2,5%
rss

Ексфутболіст Прем’єр-ліги Роман Годований: «На нас одягали жилети і мототрасами спускалися горами»


Опубліковано: 11 Лютого 2022р. о 22:00


Роман Годований зупиняє прохід півзахисника збірної України Євгена Коноплянки

У чемпіонаті Тернопільської області гравців із досвідом виступів в українській Прем’єр-лізі можна порахувати на пальцях однієї руки. Одним із таких є 31-річний півзахисник ФК «Мельниця» із Мельниці-Подільської Роман Годований. Колишній гравець луцької «Волині» й тернопільської «Ниви» нині є лідером ФК «Мельниця» і за опитуванням Асоціації футболу Тернопільщини став кращим гравцем першої обласної ліги. Роман поділився з нашими читачами найяскравішими епізодами своєї футбольної кар’єри. 

«У дебютному матчі на профрівні вийшов в основі замість досвідченого Первака, і той на мене образився»

– Народився я в Тернополі 4 жовтня 1990 року, – почав розмову Роман Годований. – У 5-му класі записався у футбольну секцію, де тренером був Богдан Антонович Бучинський. До того займався легкою атлетикою, бігав на спринтерські дистанції. Три сезони виступав за тернопільську ДЮСШ у всеукраїнських змаганнях. Щоправда, не особливо там грав, програвав одноліткам конкуренцію. Але праця і ще раз праця в кінцевому результаті поставила все на свої місця.

– Несподівано Ви перебралися з Тернополя до Копичинців, де грали за тамтешню «Надію».

Тоді почав навчатися в педагогічному ліцеї. Звідти для набуття ігрової практики мене відправили у копичинецьку «Надію», яка теж виступала в ДЮФЛ України, але у першій лізі. Паралельно виступав за ФК «Тернопіль-Педліцей» у чемпіонаті області. Потім грав за студентську команду педуніверситету «Буревісник», який трансформувався у ФК «Тернопіль». Із цим колективом двічі ставав чемпіоном Тернопільщини.

– Як на Вас вийшли тренери тернопільської «Ниви»?

На стадіоні педуніверситету грали товариську гру з «Нивою», обіграли їх, і мене тренер команди Віктор Ряшко запросив до ФК «Нива», який тоді виступав у другій лізі. Свій дебютний матч зіграв у Хмельницькому проти місцевого «Поділля», яке було одним із конкурентів «Ниви» за вихід до першої ліги. Тоді наш коуч замість досвідченого Віталія Первака зі стартових хвилин довірив мені місце в основі. Віталій на мене трішки образився, але в загальному тренер дав мені шанс себе проявити, і я цим скористався. Той матч ми виграли (2:1) і загалом святкували перемогу в чемпіонаті та здобули право підвищитись у класі.

– У «Ниві» Ви довго не затримались, опинившись у Луцьку в команді «Волинь».

Улітку 2009 року «Нива» проводила товариський матч на центральному стадіоні з харківським «Металістом», на якому був присутній тренер «Волині» Віталій Володимирович Кварцяний. Він переговорив зі мною і запропонував підписати попередній, за пів року до завершення з ФК «Нива» контракт. Так зимою 2010 року я став гравцем «Волині». Друге коло того сезону провів з новою командою у першій лізі, за підсумками якого лучани здобули право виступати у Прем’єр-лізі.  

«Для мене період у «Волині» пам’ятний переважно травмами»

– Пам’ятаєте свій дебютний поєдинок в українській «прем’єрці»?

Таке не забувається! Ми поїхали до Харкова, де на «Металіст-арені» зустрічалися з тамтешнім клубом. Той поєдинок найперше запам’ятався тими футболістами, з якими довелося суперничати, зокрема, Марком Девічем, Папою Гуйє, Тайсоном та іншими. Той матч я відіграв від дзвінка до дзвінка, а «Волинь» його програла – 1:3. Ми першими пропустили після обрізки мого земляка Андрія Гринченка, незадовго зрівняли рахунок, а наприкінці матчу ще двічі пропустили. Як зауважили експерти, які коментували цей матч, дебют мій вдався, і я сам був задоволений своїми діями.   

На захисника Романа Годованого та сенегальського голкіпера Ісса Ндойе
у свій час робив ставку коуч “Волині” Віталій Кварцяний

– Про методику тренувань Кварцяного ходять легенди. Ви тривалий час працювали під його керівництвом, добре знаєте ці вимоги…

Для мене період у «Волині» пам’ятний переважно травмами. Тренування Кварцяного і справді специфічні. На ранковому занятті можна було бігати фортлеки (перемінний біг), а після обіду на нас одягали жилети і мототрасами спускалися горами. Навантаження на спину були неймовірні, особливо для молодих футболістів, організм яких ще не сформувався. Я не жалів себе на тренуваннях, і це далося взнаки. У мене була одна серйозна травма – розрив хрестоподібних зв’язок і кілька менших – «летіли» гомілкостопи, від спини віддавало на м’язи задньої поверхні стегна. Якщо ти кілька матчів поспіль грав – усе було добре, а як тільки тренер посадить на заміну, немає ігрової практики, а потім випустить – знову травма. Потрібно завжди бути «на ходу», тільки тоді травм можна уникнути.

– Через ці травми Ви фактично й не зуміли по-справжньому себе розкрити?

Я хотів мати постійно ігрову практику, тому попросив Віталія Володимировича відправити мене кудись в оренду, але тренер не відпускав. Він пропонував продовжити контракт на 3 роки, але я відмовився. Транзитом через мінське «Динамо» та донецький «Олімпік» підписав контракт із командою вищої ліги Білорусі – «Славія» (Мозиль). Пів сезону пограв і знову ліг на операційний стіл, цього разу мав проблеми з меніском. Після одужання білоруська сторона хотіла, щоби я продовжив контракт, але більше туди не повернувся, вирішив, що здоров’я важливіше.

«Навіть якби взяли «бронзу», для всіх було зрозуміло, що ми у вищу лігу не підемо»

– Ви доволі несподівано стали грати на аматорському рівні за команду з Борщівщини.

– Моя дружина – з Мельниці-Подільської. Тут ми побудувалися. Мені дуже подобається ця місцевість – неймовірна природа, ліси, біля мого помешкання протікає Дністер. Тому погодився грати за місцевий ФК «Мельниця» у чемпіонаті області, адже тут немає таких великих навантажень. У тому фізичному стані, в якому я нині знаходжуся, ще можу грати.

– По кар’єрі ні в ДЮФЛ України, ні на професійному рівні голів Ви не забивали, а в чемпіонаті області стабільно відзначалися.

Раніше я грав на іншій позиції – центрального захисника, тому здебільшого дбав про оборону власних воріт, а зараз виступаю на місці опорного півзахисника, часто підключаюся до атак й інколи мої випади стають результативними. На цій позиції мені більше подобається грати. Чому там раніше не грав? Кварцяний бачив мене саме центральним захисником, та й інші тренери теж ставили у захист. Це було доволі відповідальне місце на полі, адже ти маєш добре читати гру, бо позаду тебе тільки воротар.

 Колишні гравці луцької “Волині” (зліва направо) Дмитро Нємчанінов, Роман Годований, Артем Шабанов та Олег Гуменюк, яких нині розкидало по світу

– Сезон-2021 – яким він був для Вас і Вашої команди ФК «Мельниця»?

Вважаю, що сезон був невдалим. У тому числі й через несправедливі, на мій погляд, рішення суддів у відповідальних матчах із бучацьким «Колосом». Вони «переламали» нашу команду. У першому колі ФК «Мельниця» був на ходу, нам усе вдавалося, і в матчі у Бучачі теж добре виглядали, але наприкінці поєдинку так сталося, що пропустили двічі. А переломний був матч у Городниці, де на старті другого кола програли місцевій «Ниві». Вже тоді відчували певні кадрові проблеми, зокрема, не було Івана Плосконоса, на двох важливих поєдинках був відсутній Сергій Онуфрейчук. Фактично друге коло ми догравали.

– Але як би там не було, перед останнім матчем чемпіонату з ФК «Трибухівці» за умови перемоги у Вас був шанс зачепитися за «бронзу».

– Той матч нам випало грати у Бучачі на великому полі, де газон був дуже твердий і ще й сильний порив вітру. За таких умов важко було щось реально створити, хоча ми й мали ряд хороших моментів. Я провів лише перший тайм, було побоювання, що знову надірвав задній м’яз, тому вирішив поберегтися і був замінений. Хлопці, зрозуміло, трохи впали духом, і той матч завершився внічию – 0:0. Але зазначу, що в нас не було завдань обов’язково потрапити до призової трійки. І навіть якби взяли «бронзу», для всіх було зрозуміло, що ми у вищу лігу не підемо, як того вимагав регламент. Бо у нас немає відповідної інфраструктури, футбольний газон, напевно, найгірший серед усіх колективів першої ліги. Були певні обіцянки, що ці недоліки «підтягнуть», але так поки нічого й не зроблено. Тому під великим питанням виступ ФК «Мельниця» у наступному сезоні.

– Є бажання пограти ще хоча би кілька років на аматорському рівні?

Так, я отримую задоволення від гри, але це не порівняти, коли ти граєш на майстрівському рівні. Та оскільки на той рівень мені вже нереально вийти, коліна та суглоби не витримали б фізичних навантажень, то задовольняю себе тим, що є.


Джерело: Тижневик "Номер один"
Автор: Рубрика:
Мітки: , , ,





Новини
3 Травня
2 Травня
1 Травня
Що ви очікуєте у 2024 році в Україні?
Погода
Реклама
Ua News media group
Партнери
Тестовий банер 2
Найпопулярніше