Рік тому головою обласної ради став двічі народний депутат, представник ВО «Свобода» Михайло Головко. За цей час його не раз критикували в соцмережах, звинувачуючи в тих чи інших гріхах. Тому заради справедливості та об’єктивності ми самі вирішили розпитати Михайла Йосиповича, як для нього минув перший рік на посаді. При цьому чиновник не побоявся відповісти на наші найгостріші запитання.
«Їжджу на авто попередника, а нові машини віддали заступникам»
– За рік Вашого перебування на посаді обласна рада придбала дві нові іномарки начебто «для господарських» потреб. З якою метою використовуються ці автомобілі, хто із чиновників ними їздить і чи можна це вважати раціональним використанням коштів (близько мільйона за автомобіль) у нинішній час?
– По-перше, це досить-таки бюджетні автомобілі. По-друге, насправді автівки купувала не обласна рада, а наше КП Управління з експлуатації майнового комплексу, яке займається господарською діяльністю. Найвищий представницький орган Тернопільщини забезпечує та координує практично всю життєдіяльність області, слідкує за виконавчою гілкою влади і не може не мати транспорту для роботи. До нас автівки купували і після нас теж будуть купувати. І це нормальне явище! Адже в обласної ради – вже старий автопарк, автомобілі зношуються, весь час ламаються, експлуатувати їх стає просто неможливо.
Придбані автомобілі залишаться у власності обласної ради, управління з експлуатації майнового комплексу передало цих два авто на наш апарат, і сьогодні ними користуються заступники голови. Особисто для мене як голови облради нічого не купували, їжджу на службовому автомобілі, теж, до речі, «Skoda Kodiaq», який дістався у спадок від попереднього голови.
– За цей рік Ви неодноразово побували у закордонних відпустках. Яким чином вони оформлялися – за власний кошт і в рахунок власної відпустки? Чи за бюджетний кошт і в робочий час? З якою метою була здійснена кожна така поїздка?
– У США та Туреччину їздив власним коштом, оформивши офіційну відпустку. Жодної гривні з бюджету не брав, хоча міг би це робити, але враховуючи обмеженість фінансів, платив за себе сам. На форум до Польщі їздив у складі офіційної делегації. Приймаюча сторона покривала витрати на проживання, а інша частина, якщо не помиляюся, була покрита за кошти обласного бюджету. У всіх закордонних поїздках представляв наш край, популяризував його, обговорював інвестиційні можливості, запрошував інвесторів, у тому числі й бізнес, який би міг заходити в тернопільський регіон для того, щоби відкривали у нас виробництва, створювали робочі місця, сплачували тут податки, щоби наш край розвивався.
До речі, у цьому році обласна рада за один рік провела більше зустрічей із міжнародними делегаціями, ніж попередня каденція за весь час. Із представниками 64 країн Європи, Америки, Африки, Азії, в тому числі арабського світу, обговорювали різні теми, показали свої відкритість, перспективність, що наш регіон є цікавий з точки зору економіки, сільського господарства, туризму, логістики. У першу чергу говорили про глобальні проєкти, такі як розвиток логістичних центрів, зокрема нашого аеропорту. Вперше обласна рада провела форум у Києві, підписавши договір із Торгово-промисловою палатою. Понад 30 країн-представників – посли, консули і їхні торговельно-промислові палати – мали змогу побачити, що Тернопільщина має своє виробництво, де вже є іноземні інвестиції, які працюють у нашому краї роками, і що це надійний регіон, в який можна вкладати гроші, тут інвестиції можуть працювати і заробляти. Вважаю, це хороший старт і за нашу каденцію дана міжнародна співпраця покаже свій результат.
– Можливо, на Тернопільщину вже прийшли інвестиції з країн, із представниками яких Ви спілкувалися?
– Залучення інвестицій – це процес не одного дня. Спочатку йде реклама регіону, його промоція, показ іншій стороні наших переваг. Далі з боку інвестора вивчають питання, аналізують економічну ситуацію, скільки інвестицій потрібно вкладати, термін їхнього повернення тощо. Інвестори рахують, думають, зважують усі «за» і «проти». Я переконаний, що найближчим часом ми побачимо результати.
«У моєму кабінеті нічого не помінялося»
– Наскільки нагальною і гострою була потреба у заміні меблів в обласній раді, яку Ви розпочали після вступу на посаду?
– Меблів ніхто не міняв, вони всі на місці. Омебльовувались тільки ті кабінети, де меблів раніше не було або вони були старі. Скажімо, запрацювало, як це потрібно, управління майнового комплексу, а воно було без меблів. Закупили для них столи, крісла тощо, в інші підрозділи – комп’ютери. Люди працюють і їм треба створити хоча би мінімальні умови для роботи. Особисто у моєму кабінеті нічого не помінялося, всі меблі залишилися від попередника.
– Багато легенд ходить про Вашу кухню, яку Ви облаштували в обласній раді начебто для власних потреб. Чи можете її показати? За який кошт здійснювались усі роботи з її облаштування та наповнення?
– Я не маю ніякої кухні, а те, що пишуть в Інтернеті, не відповідає дійсності. Є кімната для переговорів, вона облаштована для роботи, за бюджетний кошт придбано стіл, крісла, кавоварку. Повинен же я мати якесь місце, де би міг прийняти у неформальній обстановці гостей? Зокрема, там мав бесіду із третім президентом України Віктором Ющенком. Можу всіх запевнити, що у тій кімнаті нічого не готую.
– За чиї кошти було встановлено флагшток на горі Бона у Кременці в серпні цього року? Хто дав дозвіл на його встановлення в історичній охоронній пам’ятці? Чому Ви особисто приїхали на підняття прапора на ньому, тобто флагшток був встановлений саме для Вас?
– Усі погодження та дозволи перед встановленням флагштока були отримані від архітектури, центру охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини, заповідника, і жодних заперечень з їхнього боку не було. Під час робіт зі встановлення флагштока нічого не було пошкоджено, просто один персонаж висловив обурення, якісь свої фантазії, і на тому тема «підігралася». Звісно, що було поставлено рекорд, це справді унікальне поєднання українського стягу на найвищій точці країни над рівнем моря. Всі роботи були виконані виключно за кошти благодійного фонду Михайла і Мар’яни Головків, жодної копійки з бюджету не було потрачено. Це був наш подарунок для Кременецької громади до 30-ї річниці відновлення української незалежності. Сьогодні цей прапор майорить над Кременцем і є його додатковою окрасою. Багато людей приїздять туди, фотографуються і їм це подобається. А кому щось не сподобалося – то вибачте! Знаєте, свого часу я доклався до встановлення трансформатора, який подає світло. Нещодавно з його допомогою підсвітили Замкову гору, копали канави, щоби кинути кабель, і ніхто зауважень не робив, нікого це не зачіпало, ніхто нічого не писав! Тому, гадаю, це було виключно упереджене ставлення до мене, напевно, від мого персонального «фан-клубу» (сміється, – авт.).
«Керівнику 78-ї аптеки йдемо назустріч і допомагаємо»
– Чому Ви не захистили від виселення комунальну аптеку №78? Навіть не було жодного коментаря з Вашого боку, коли відбувалося примусове звільнення їхнього приміщення…
– Ця справа розпочалася задовго до мене. До моєї каденції було програно всі суди, в тому числі й Верховний суд. Насправді на сьогоднішній день це конфлікт між обласною і міською радами за приміщення, яке колись давно незаконно було зареєстровано за міськрадою. Але враховуючи те, що обласна рада у той час вчасно не подала оскарження, відповідно рішення Верховного суду так і звучало: «У зв’язку з простроченими термінами позову на оскарження на права реєстрації майна». Тобто, було відмовлено облраді у праві власності на це приміщення. Як мій коментар міг вплинути на ситуацію? Хіба битися з виконавчою службою, мені на вході треба було стати і не пускати їх, чи як? Зрозуміло, що це не логічно. Але давайте будьмо об’єктивними: майно перейшло не якомусь приватнику, ніхто його не вкрав, – воно стало власністю громади Тернополя, якою керує наш міський голова, мій побратим і однопартієць. Ну що я мав робити у тій ситуації? З самого початку, коли я обирався на цю посаду, то заявив, що буду діяти згідно із законом. І в питанні аптеки теж: виконуватимемо рішення суду. Тим більше, що це рішення останньої інстанції, яке є остаточним і оскарженню не підлягає.
– Яка тепер подальша доля цієї аптеки, адже вона й надалі залишається в комунальній власності області?
– Ми напрацювали альтернативні варіанти її функціонування. Аптека зараз винаймає інше приміщення. Паралельно даємо їй можливість розширятися в обласних комунальних закладах – у лікарнях вона матиме свої представництва. Тобто ми її керівнику йдемо назустріч, підтримуємо та допомагаємо. Більше того, є домовленість із містом, що воно передасть аптеці належне їй майно. Тобто ситуація ніби вирівнюється.
«В обласній раді є дві комісії, які перевіряють усі комунальні заклади»
– Центр науки і техніки школярів на вулиці Січових Стрільців – чому виникла потреба в його реорганізації? Які плани на приміщення, яке звільниться, якщо цей задум вдасться? Що буде з колективом центру і понад тисячею школярів, які там займаються? Адже приміщення на вул. Микулинецькій, куди заплановано перенести Центр, навіть половини дітей не вмістить…
– Щодо Центру науково-технічної творчості школярів я взагалі проблем не бачу. Він буде успішно працювати, як і працював, сподіваюся – ще краще. Якщо до них, можливо, будуть питання, то на сесії все визначиться. Обласна рада як власник комунальних закладів фінансує і утримує їх, тому буде зараз ставити чіткі вимоги. Ми переглядатимемо «роздуті» у минулі роки штати. Звичайно, що є десь частково неефективний менеджмент. Я розумію, що десятки років усі ті заклади собі існували, кожен робив там усе, що вважав за потрібне, й обласна рада їх просто фінансувала. Цього більше не буде. Не тільки щодо цього Центру, а й інших закладів. У нас вже реорганізували 12 центрів у цьому році й будемо далі це робити, бо нам треба економити. Найголовніше – не витрачати коштів просто так, кожен має звітувати за виконану роботу, за якість наданих послуг. Щодо Центру можу сказати, що він існує і буде існувати. Щодо приміщення, то його потрібно реально суттєво покращувати, і ми це зробимо. У нас зараз є план і завдання зробити якісне, сучасне нове приміщення для того, щоби дітки могли належно займатися, бо в тих умовах, що там зараз є, це не годиться. Дітям не варто хвилюватися: вони як навчалися там, так будуть і далі навчатися. Моє завдання – щоби вони це робили в кращих умовах.
– Чому була створена комісія для перевірки використання коштів Центром, якщо насправді шукали компромат на директора?
– В обласній раді створено дві комісії, які перевіряють усі комунальні заклади. Виїжджають на місце, дивляться, чи є порядок, хто є на роботі, кого немає, чи є лист відрядження і багато інших моментів. Перевіряємо і на рахунок наявності так званих «мертвих душ». Завдання комісії – це чіткий контроль за діяльністю керівника, чи в нього порядок із документами, з працівниками, чи вони виконують роботу, яку на них покладено. На жаль, у нас є комунальні заклади, в яких далеко не все у порядку. Створюються шалені борги, і в кінцевому результаті нам треба їх закривати. Наприклад, це стосується медичних закладів – Почаївського психоневрологічного будинку-інтернату та Буданівської психоневрологічної лікарні, керівники яких вчасно не підписали контракт із Національною службою охорони здоров’я. У кінцевому результаті НСЗУ не зарахувала заробітної плати і накопичилися борги. І обласна рада як власник покриває ці борги власними коштами. У 2021 році їх назбиралося близько 40 млн. грн. Це для нас великі гроші, ними можна було б профінансувати обласні програми. Але ми цього не могли зробити через те, що керівник виявився не на своєму місці, завів ситуацію у глухий кут, назбирав боргів, а сама установа опинилися ледь не на межі банкрутства.
«Будемо переглядати діяльність КП і скорочувати «роздуті» штати»
– В обласній раді створено та існують безліч КП, частина з яких взагалі не здійснюють жодної діяльності, а створені лише для офіційного працевлаштування певних осіб. Чи не краще тут почати економити бюджетні кошти, а не на дозвіллі дітей?
– Обласна рада має 140 комунальних підприємств та установ. Згоден із вами, треба переглядати їхню діяльність, реорганізовувати, об’єднувати, скорочувати «роздуті» штати. Дванадцять із них ми вже реорганізували і далі продовжуватимемо цю роботу.
– Зараз виглядає так, що на керівні посади цих КП просто працевлаштовують осіб із провладної більшості в обласній раді?
– Такого не буде, ми змінюємось і наступного року ситуація покращиться.
– Я підняв питання про комунальні установи не випадково. Свого часу наша редакція направила в облраду інформаційні запити про чисельність їхніх працівників та зарплатний фонд. За Вашим підписом прийшла відповідь, що запит перенаправлено цим підприємствам для належної відповіді. І від жодного відповідь не надійшла, саме тому роблю висновок, що вони не діючі.
– Не готовий зараз відповісти. З’ясую, чому так сталося, і вам повідомлю.
– Запитання щодо чисельності апарату обласної ради: яким він був до Вашого приходу головою і яким є нині?
– Апарат на кілька чоловік збільшився, було 52 особи, зараз – 59. Для бюджету збільшення видатків навіть на 1 гривню можна вважати суттєвим. Але ми змушені були на це піти. До прикладу, створити новий відділ зовнішніх відносин, де працюють троє людей. Вони займаються проведенням зустрічей, співпрацею із закордонними делегаціями. Його раніше не було, однак ми побачили, що в ньому є реальна потреба. Тобто загалом апарат залишився у тих самих межах, трішки збільшився функціонал, відповідно для нього вишукуємо додаткове фінансування. Звісно, можна скорочувати апарат, але можемо дійти до того, що не буде кому навіть довідку підготувати.
«Затвердили межі парку «Загребелля», бо ця історія тривала би до безкінечності»
– Одне із найскандальніших, на думку депутатів і громадськості, питань, яке було прийнято за рік роботи обласної ради, – затвердження нових меж регіонального ландшафтного парку «Загребелля». Чи не боїтеся, що за рік-другий, коли там з’являться будинки, Вам будуть дорікати за це проголосоване рішення?
– Вважаю, що ми все зробили правильно – врешті-решт затвердили межі парку «Загребелля», бо ця історія тривала би до безкінечності. Коли немає меж, можна зловживати незаконними забудовами. Власником парку «Загребелля» є громада Тернополя. Міська рада як замовник розробила проєкт, він пройшов громадські слухання, комісії і потрапив до нас на погодження. В облраді його теж було розглянуто на профільній комісії, і на сесії депутати затвердили межі парку. Враховуючи, що громада Тернополя довіряє міському голові й обирає відповідно ті політичні сили, які зараз представляють інтереси людей громади в раді, значить, думка людей у цьому питанні збігається. Міськрада взяла на себе відповідальність, а депутатський корпус облради затвердив межі парку «Загребелля». Відтепер у ньому вже ніхто не має права щось будувати.
– У плані нових меж парку через «Загребелля» вздовж села Пронятин запланована дорога. Її площа – понад 4 га. Тобто дерев у «Загребеллі» буде вирізано на території 4 га. Яка доцільність такої дороги через парк?
– Від вас уперше чую, що там планується будівництво якоїсь дороги. Не готовий коментувати, коли не бачив проєкту. Але думаю, що через парк її точно не будуть робити. Це треба багато дозволів отримувати, пройти екологічні комісії і все інше. На мій погляд, із Пронятина до виїзду на об’їзну дорога би не завадила, враховуючи, що місто по-іншому розвивається, набирає обертів міська забудова, збільшується кількість транспорту тощо. Зараз ніби дороги ремонтують, розширюють, але все одно ми стоїмо у заторах, і для місцевих жителів це велика проблема. Тому все ж таки транспортне питання треба вирішувати, і якщо там передбачено будівництво нової дороги на об’їзну, я не буду заперечувати, вважаю, що це нормально.
«В облраді створено КП, яке наводитиме порядок із комунальними лісами»
– Нині ряд громад піднімають питання передачі комунальних лісів у їхнє підпорядкування, але обласна рада їх блокує. Кажуть, вона на ці ліси має свої плани і намагається передати їх на баланс свого КП?
– Обласна рада нічого не блокує. Врешті за 30 років наводимо порядок із так званими комунальними лісами, які не входять до сфери Агентства лісових ресурсів, а донедавна були у власності районних рад. Більшість райрад розформовані, ліси переходять до об’єднаних районів, де виникає питання, що з ними робити. В обласній раді створено КП, яке буде займатися наведенням порядку із комунальними лісами. Це досить немала територія, на якій треба багато працювати, вкладати ресурси, щоби обліковувати все, вносити у реєстр, наводити порядок тощо, бо раніше там кожен займався тим, чим хотів.
Громади з тими лісами не дадуть собі ради. Багато з них знаходяться в дуже плачевному стані, є дотаційними, не мають коштів, ресурсів і можливості. А ліси потрібно пильнувати, засаджувати, забезпечувати охороною тощо. Не всі громади зможуть це зробити, тому доцільніше все-таки, щоби був один потужний власник (обласна рада), який би займався цим напрямком. Це була моя ініціатива на початку каденції, депутати її підтримали, і ми вже запустили цей процес – почали передавати ті ліси, які були у власності районних рад, обласній раді.
«Я не був противником створення Дорожнього фонду»
– У публічній площині Ви багато говорите про ремонт доріг на Тернопільщині, на які виділено 600 млн. грн. Ці кошти акумулюються в Дорожньому фонді і перенаправляються на Тернопільщину саме з цільовим призначенням для ремонту доріг. Свого часу, коли Ви були народним депутатом, то не голосували за створення Дорожнього фонду. Логічно говорити нині про його успішне функціонування?
– Я був одним із співавторів законопроєкту про створення Дорожнього фонду. А за нього не голосував, тому що там були певні поправки, які не були враховані. Тобто я не був противником створення Дорожнього фонду. Більше того, ми подібний фонд створили в обласній раді, і коли кошти з акцизу за пальне з центру повертають у Тернопільську область, ми вже їх розподіляємо на найбільш проблемні ділянки. За цей рік відремонтовано понад 100 кілометрів доріг, це не мало, але й не багато. Комусь пощастило більше, хтось чекає на ремонт наступного року, комусь не вистачило грошей для проведення ремонту, бо ми не можемо одночасно зробити всім, це не реально, але процес з мертвої точки зрушився. Ми не тільки робимо дороги в селах, а й ідемо назустріч місцевому бізнесу. В нас є потужні аграрні підприємства, які сплачують чимало податків, вкладають величезні кошти у будівництво нових ферм, створюють робочі місця. До прикладу, Олег Крижовачук у Кошляках будує новий комплекс для великої рогатої худоби на 3800 корів, Іван Чайківський будує ферму в Денисові, Петро Гадз теж інвестує у тваринницькі комплекси в селах Попівці й Соколів. Я сам запропонував зробити у цих населених пунктах дороги, щоби тим самим показати прихильність влади до людей, які формують бюджет нашого регіону. На ці проєкти спрямовано понад 40 мільйонів гривень. Це стимулює аграріїв і далі розширятися, вкладати інвестиції, створювати робочі місця, платити податки…
– Замовником ремонту доріг виступають одразу кілька підприємств – два КП облради й УКБ обласної адміністрації. Чи не можна в комусь одному акумулювати ці роботи, щоби не було зайвих видатків на управлінців?
– З точки зору економіки, воно ніби й так, але з іншого боку, ми не можемо об’єднуватися з УКБ, адже це виконавча гілка влади, а ми – представницька. В обласної ради і справді є два КП, у яких схожі функції, однак вони займаються не тільки дорогами, а й виступають замовниками ремонтів та будівництв лікарень, амбулаторій, приймальних відділень, шкіл, садочків тощо. Одному підприємству, можливо, було би важко з усім цим впоратися, тому все ж вирішили створити два. Управління капітального будівництва ТОДА теж має частково кошти на ремонт доріг, а також на їхнє експлуатаційне утримання (понад сто мільйонів гривень), чого у нас немає. Тому десь воно саме так розділено між трьома структурами.
«Я живу за законом, а не за рішеннями чиновників МОЗу»
– На всіх офіційних заходах Ви перебуваєте без захисної маски, хоча є відповідні рішення центральної влади про обов’язкове використання засобів індивідуального захисту в публічних місцях. Чому так відбувається, чи Ви вважаєте, що органам місцевого самоврядування можна не дотримуватись наказів МОЗ?
– На вулиці я маски не одягаю і не збираюся цього робити. Немає жодного закону, який би зобов’язав мене як громадянина вдягати на вулиці маску. Я нічого не порушив, якщо щось порушив – нехай тоді оформлять протокол чи штраф. Вважаю, ми повинні насамперед дбати про власне здоров’я. До прикладу, я стараюся вести здоровий спосіб життя. До того ж маю думку, що маска мені не допомагає, навпаки – у ній важко дихати, і взагалі думаю, що вона може нашкодити імунній системі. На жаль, нині зобов’язання одягати маску вже перетворено більше на ритуал, а не йде мова про здоров’я. Це особисто моє ставлення.
– Але, як видно з Ваших світлин, Ви і в приміщеннях на робочих зустрічах без маски.
– І кого це ображає? Ну мені так комфортно, якщо когось це дратує, нехай напише скаргу, я не вбачаю в цьому великого гріха. Я живу за законом, а не за рекомендаціями чи рішеннями чиновників МОЗу. Є закон і Конституція, вважаю, ми їх і повинні дотримуватись.
– Також не було інформації, що Ви вакцинувалися, хоча багато публічних осіб на своєму прикладі показують українцям, що це єдиний шлях зменшити вплив коронавірусної інфекції. Тим більше, згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я, затверджено перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковій вакцинації проти COVID-19: працівники центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних підрозділів і місцевих державних адміністрацій та їхніх структурних підрозділів.
– Це особисто моя справа, медичної таємниці я не розголошую. Я не можу за всіма все повторювати: якщо всі підуть стрибати з моста, це не зобов’язує мене те ж саме робити. Це моє здоров’я, моє життя, я несу за нього відповідальність, так само як і за своїх дітей, тому це моя особиста справа.
«На фінансування реконструкції смуги аеропорту потрібно близько мільярда гривень»
– Минулого року після Вашого обрання головою облради в інтерв’ю нашому виданню Ви окреслили п’ять головних питань, над якими будете працювати
за свою каденцію. Чи щось уже вдалося зробити за перший рік? Почнемо з ключового – реанімація аеропорту.
– 30 років місцева влада тільки говорила про аеропорт, однак жодного реального кроку в напрямку його реанімації зроблено не було. У мене є багато, так би мовити, «друзів», які хотіли, щоби й мені нічого не вдалося. Також було багато скептиків, які казали, що я даремно це питання підняв, мовляв, мене «втоплять» на ньому. У житті в казино ніколи не грав, напевно, неазартний я чоловік, але інтуїція і віра мені підказують, що у нас все вийде.
Перше, що ми зробили, – це оплатили техніко-економічне обґрунтування реконструкції аеропорту, на яке виділили 800 тис. грн. Також закрили борги по заробітній платі, а це близько 4-х мільйонів. Далі виділили кошти на програму розвитку аеропорту, зокрема, 4,5 млн. грн. на розробку проєктно-кошторисної документації реконструкції смуги. Пів року відбувався тендер, тричі його скасовували через конфлікти між проєктантами. І все ж таки в кінцевому результаті тендер виграла компанія «Укравіапроект» із Києва. Це проєкт на злітну смугу, перон і на руліжку. Вважаю, це велика перемога, адже ми ніколи так далеко не просувалися в питанні розвитку аеропорту. Тепер, маючи проєкт, ми вже, звісно, можемо говорити про виділення коштів та фінансування реконструкції цієї смуги. За оцінками експертів, його бюджет – близько мільярда гривень. Ні в міському, ні в обласному бюджетах такої суми немає, тому сподіваємося на державну допомогу. Є стратегія президента щодо розвитку аеропортів, але у список із 16-ти об’єктів тернопільський не потрапив. Коли цей процес почався, нас там і близько ніхто не бачив. Але коли в нас буде проєкт, тоді можна просити про виділення коштів. Переконаний, що ми знайдемо ці гроші і зробимо смугу. Вже співпрацюємо з Великобірківською громадою щодо того, аби нам віддали 18 паїв перед смугою взамін на іншу землю. Плюс ми готові фінансово компенсувати людям ці паї. Ця земля нам потрібна, щоби розширити смугу. На сьогодні вона має довжину 2300 м і ширину 42 м, а треба мінімум 2500 м (в ідеалі – 2700) і 45 м відповідно. Плюс товщина покриття має бути мінімум 50 см. Це дасть змогу приймати всі найсучасніші літаки без обмежень. Для нас це важливо, бо такі умови диктують усі авіаперевізники, з якими нам довелося спілкуватися (Wizz Air, SkyUp, Emirates Airline). У Західній Україні такого плану аеропорт є лише у Львові, тернопільський міг би бути запасним або альтернативним.
– За найоптимістичнішими прогнозами, коли в Тернополі вперше може приземлитися «Аеробус» чи «Боїнг»?
– Для цього треба не менше 3-х років. Тільки пів року проходив тендер на проєктну документацію, а ще потрібно провести тендер на саму реконструкцію. Паралельно розвиватимемо аеропорт у комплексі. Зокрема, треба ставити питання про будівництво пасажирського терміналу площею хоча би 6 тис. кв. м, щоби пропускав мінімум 200 пасажирів у годину. Також треба пропрацьовувати спорудження митного терміналу для вантажних перевезень. Якщо це все запустити, повірте, для Тернополя це буде суттєвим поштовхом у розвитку. Так, на початку буде важкувато, щоби вийти з нуля, потрібно хоча би 2 рейси на день. Але враховуючи світову тенденцію, що мінімум 10% людей таки літають, вважаю, що тернопільський аеропорт має право на існування. У межах 100 км від обласного центру проживає близько 6 млн. людей. Якщо би нам вдалося у рік досягнути показника у 600 тис. пасажирів, це було би дуже добре.
Паралельно ми будемо розвивати малу авіацію, яка не заважатиме великій. Багато людей відчули смак польоту, і вважаю, що в нас буде попит і на неї. Зокрема, я як пасажир літав на маленьких літаках до Києва, Харкова, Дніпра, і мені подобається. В.о. директора аеропорту Артем Пуківський цю справу любить, він справжній фанат, знає, як цей напрямок авіації розвивається в Європі, і хоче перенести його до Тернополя. Паралельно в 2022 році плануємо провести щось подібне на кшталт авіа-шоу, яке присвятимо до 110-ї річниці першого польоту з тернопільського аеропорту.
«Сподіваюся, що наступного року вдасться побудувати льодову арену»
– Інша Ваша важлива тема у розвитку Тернопільщини – це туризм…
– Ковід не дозволив нам побачити ту кількість туристів, на яку очікували, однак ми активно працюємо в цьому напрямку. По-перше, державним і місцевим коштом відновлюємо наші історичні пам’ятки – замки, фортеці. По-друге, активно ремонтуємо дороги, що також важливо з точки зору розвитку туризму. Плюс популяризуємо наш край своєю продукцією, роликами, книгами. Багато іноземців хочуть до нас приїжджати. Ті ж китайці, сауди, з якими ми мали перемовини, готові приїжджати до нас цілими делегаціями. Наші об’єкти треба включити у їхні програми, і ми над цим уже працюємо.
– А як щодо індустріальних, Ви і на їхньому створенні робили акцент?
– Тернопіль у цьому плані розвивається активно, вже підписано договір із бельгійською компанією. У нас є ще два проєкти індустріальних парків, які вже погоджені на рівні громад і які ми презентували: один – у Чорткові, другий – у Шумську. Йде мова про розробку проєкту індустріального парку в Збаражі, в якого є велика територія попри об’їзну. Коли ми говоримо з інвесторами, все впирається у землю. Наприклад, найбільший мінус Тернополя, що в них мала земельна ділянка (15 гектарів) для індустріального парку, оптимальною є площа 40-80 га. Тобто в плані створення ми повільно, однак таки рухаємося вперед.
– Ключова проблема – це робота на селі. Обіцяли працювати над впровадженням сільськогосподарських кооперативів. Скільки нових кооперативів відкрито за останній рік і яке їхнє спрямування?
– На сьогодні в Тернопільській області працюють 19 кооперативів, із них 7 створено за останній рік. У цьому плані, до речі, досить гарно виглядаємо порівняно з іншими областями. Але на цьому зупинятися не збираємось. Ставимо завдання і будемо суттєво збільшувати кількість сільськогосподарських кооперативів. Зокрема, плануємо наступного року збільшити фінансування відповідно до програми.
– Також Ви активно агітуєте за здоровий спосіб життя. Чи щось робиться облрадою в цьому напрямку?
– Враховуючи те, що я нещодавно очолив Федерацію хокею Тернопільської області, дуже сподіваюся, що наступного року вдасться побудувати льодову арену. Мені на рівні Федерації хокею України вдалося включити Тернопіль як одне з 10-ти міст, де такі арени зводитимуть у 2022 році. Попередньо запропонували ФХУ три місця, де її можна було би розмістити. Обрали територію ближче до аеропорту, в напрямку до Смиківців. Бюджет цього проєкту – 130 млн. грн. Він реалізовуватиметься на умовах співфінансування. Обласна рада готова виділити свою частину, друга частина – це кошти ФХУ. У Тернополі немає жодного катка, який би відповідав вимогам гри у хокей. Я мрію, щоби такий був, адже сам люблю цей спорт і сподіваюся, що багато тернополян, у тому числі й дітей, теж не проти грати.
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: інтерв’ю, голова облради, Головко, робочий процес
13333