Санітарний інструктор лікувального відділення медичної роти 105 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Йому 32 роки, родом із Кременця, що на Тернопільщині. У мирному житті — фельдшер, у війську — медик. А ще — захоплюється кулінарією.
27 лютого 2022 року я прокинувся зранку і зрозумів: треба йти захищати свій дім. Прийшов у частину — штат уже був заповнений, але мене взяли, бо я медик. І далі — навчання, вишколи, бойова робота», — розповідає Олександр.
Свої перші будні він проходив як бойовий медик у складі 85 батальйону. Згодом — медивак: евакуація поранених, домедична допомога.
Було багато виїздів. Наше основне завдання — надати допомогу, стабілізувати, врятувати. Це дуже відповідальна робота», — пригадує він.
Війна не минає без поранень. Олександр отримав дві контузії під час ворожих артобстрілів. Після другого поранення його перевели до медичної роти бригади.
Але навіть на війні знаходиться місце для людяності та… кулінарії
Мене завжди цікавила кулінарія. На війні часто готував побратимам. Найкраще в мене виходить бефстроганов — м’ясо в сметанному соусі. Хлопці казали, що це їхня улюблена страва, коли я готував», — усміхається воїн.
Після перемоги Олександр хоче пройти кулінарні курси — мріє, яка йде поруч з професією, що рятує життя.
Все, чого хочу зараз — щоб закінчилась війна. А далі вже буду будувати нове життя. Можливо, на кухні», — каже медик.
Дякуємо Олександру за службу, за обов’язок перед Батьківщиною. І разом з ним мріємо про одне — мирне небо та повернення додому всіх наших захисників. Гуртуймося поки є час, разом до перемоги!
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
6780