У селах Підгаєцької міської територіальної громади люди масово виїжджають до сусідньої Польщі та в інші країни на заробітки, роботи практично немає. Так вони поповнюють сімейні бюджети, за заробітчанські гроші навчають дітей, облаштовують обійстя. Але ні для кого не є секретом, що всі ці заробітки негативно впливають на родинні відносини, чимало сімей розпадаються. У Підгаєцькій громаді задля створення робочих місць удома вирішили організувати комунальне сільськогосподарське підприємство, де люди працювали б на землі та отримували гідну платню, не виїжджаючи за кордон. Але не всім це сподобалося.
«Головна проблема не в тому, де випасати, а що пасти»
Керівництво Підгаєцької міської ради вирішало зробити добру справу для місцевих жителів і на землях колишньої Завальської сільської ради (ввійшла до великої Підгаєцької міської територіальної громади) вирощувати ягоди та іншу сільгосппродукцію. Мова йде про територію площею 27 гектара. Ця, як особисто вдалося пересвідчитись, величезна земельна ділянка має частково рівнинний рельєф зі значними схилами, які заросли деревиною та чагарниками. Її десятками років ніхто не обробляє, земля стоїть облогом, жителі навколишніх сіл використовують лише низовину для викошування трави.
У Підгаєцькій міській раді створили комунальне сільськогосподарське підприємство «Фермер» і вирішили йому передати у користування цю територію, що знаходиться за півтора-два кілометри від найближчих будинків. Однак декілька місцевих жителів, в основному з села Заставче, при дієвій підтримці колишнього сільського голови Володимира Цюрпіти виступили противниками такої передачі, мовляв, нас про ці плани не запитали, а це наше пасовище та сінокіс. Насправді виявилося далеко не так, як цю ситуацію хтось хоче подати.
– Села Завалів і Заставче знаходяться поруч. Біля колишньої ферми є схил. Його ніхто не розорював. А щодо пасовища, то там ніколи не випасали худобу, міг хтось самостійно пасти, але це були хіба що поодинокі випадки. Корови пасуть на інших пасовищах у межах села, їх є декілька. Скажімо, поряд із колишнім кахельним є пасовище площею понад 6 га, будь ласка, пасіть. Але нині головна проблема не в тому, де випасати, а що пасти, адже на чотири села і два хутори колишньої Завалівської сільради є близько 50 корів, у самому Заставчі їх є не більше десяти. Пригадую часи, коли я був сільським головою, тоді збирали по 400 літрів молока щодня, – розповів голова Завалівської сільської ради трьох скликань (1993-2006 рр.) Євген Кіцик.
За словами пана Євгена, двічі щодо спірної земельної ділянки проводили збори.
– Більшість місцевих людей за те, щоби на тій території садити малину, адже тоді вони мали б роботу (саджати, сапати, збирати) і нікуди не довелося б виїжджати. Адже що ми маємо сьогодні – два магазини, школа, амбулаторія та лісництво. І в цьому наша біда, що немає робочих місць і людям доводиться виїжджати із сіл. А колись працював цегельний завод, вапнярка, в лісництві у дві зміни виготовляли паркет, маса людей трудилися у колгоспі. Тому місцеві мешканці за те, щоби хоча б щось працювало у селі, однак є невелика група, котра виступає проти, бо, мовляв, це наше і ми там будемо випасати худобу і сіно косити, це ті, які не зацікавлені у розвитку громади, – каже Євген Маркович.
«Землі загального користування у власність не передаються»
Як вдалося дізнатися нашим журналістам, невелику територію місцеві жителі і справді використовують під сінокіс. А один навіть бізнес на тій ділянці організував – викошує сіно, тюкує його і, як видно з оголошень, продає. При цьому податків із цього ремесла, звичайно ж, не сплачує та й працює на землі, яка йому не належить.
– При розпаюванні у сертифікатах місцевих жителів значилося 2 га землі в умовних одиницях. І коли прийшла черга до реального розпаювання, то середня частка паю залишилася у межах 1,51 га ріллі. Більше ріллі не було, вона заросла лісом та чагарниками, адже довгий час не розорювалась. А сінокосів та пасовищ не розпаювали, тому що люди не хотіли цих земель, кожен думав, що розпаюють і ніде буде випасати худобу. Поки не було ринку землі, це питання так гостро не стояло, а тепер кожен хотів би ще добрати до тих 2 га, що давали при розпаюванні. Люди думають, що можуть отримати додатково землю собі у власність на тій території, про яку ведеться мова. Але це землі загального користування за межами населеного пункту, і у власність за законом вони не передаються. Після того, як вони не були розпайовані, перейшли у державну власність, а нещодавно – у комунальну Підгаєцької міської ради, і саме орган місцевого самоврядування може нею розпоряджатися у межах закону, – розповіла староста Завалівського старостинського округу Світлана Дорош.
За словами Світлани Вікторівни, люди, які не хочуть, щоби ділянка переходила в користування комунального підприємства, до кінця не розуміють ситуації, вони думають, що земля переходить у власність КП, а насправді лише в користування підприємству, підпорядкованому Підгаєцькій міській раді.
– Я розумію, треба і про людей подумати, адже вони там і справді косять сіно, однак створити підприємство було б теж непогано, адже, щоби громада розвивалася, треба створювати робочі місця, а їх у нас практично немає. На сьогодні частину ділянки планується засадити малиною, люди будуть офіційно працювати. Водночас у нас виникла ще одна ситуація: є люди, які виступають проти, бо самі вирощують малину і думають, що підприємство створить їм конкуренцію і в них будуть менші заробітки. Людям потрібно пояснювати, що завдяки великим партіям та глибокій переробці можна отримати більші заробітки, тому розвиток цього ремесла вигідний усім. А щодо пасовища, то всі корови випасаються на ділянках у межах населеного пункту. Село має протяжність 2 км, одні люди пасуть корови з однієї сторони, інші – на пасовищі, яке є посередині, а треті – ближче до спірної ділянки і до їхніх помешкань. На даний момент цих пасовищ повністю вистачає, – каже староста.
«Міська рада зацікавлена, щоби якнайбільше створити робочих місць»
На сьогоднішній день на території Підгаєцької міської громади є фермери, які мають по 300-400 га землі, але тільки одиниці сплачують податки, бо інші, виявляється, не мають робочих місць, а кажуть, що самі обробляють землю.
– Ми хочемо створити комунальне фермерське господарство з вирощування малини, яблук, моркви, буряка тощо, яке не буде приховувати робочі місця, адже ми як міська рада зацікавлені, щоби якнайбільше створити робочих місць. Навіть якщо вони будуть сезонні, то люди, скажемо так, отримуватимуть заробітну плату від травня до жовтня, після цього йтимуть на біржу, держава їм платитиме, а потім вони знову повертаються на роботу, так як це є у Польщі. Ми зацікавлені в тому, щоби люди не виїжджали за кордон, так, вони трішки менше зароблять тут, але більше грошей буде осідати в кишенях, бо менше витрат у них буде, аніж за кордоном, – розповів Підгаєцький міський голова Ігор Мерена.
Ігор Семенович одразу застерігає, що земля, яка передається в користування комунальному підприємству, нікому не переходить, вона і далі залишається в Підгаєцькій громаді.
– Мешканці мають зрозуміти, що комунальне сільськогосподарське підприємство «Підгаєцький фермер» не може укласти договору суборенди, не має права нічого робити, окрім як працювати на цій землі, вирощувати овочі й фрукти. Навіть якщо цей вид діяльності і не буде ефективним, хоча ми робитимемо все для того, щоби підприємство добре працювало, земля має бути передана назад у міську раду, і лише Підгаєцька міська рада має можливість знову комусь її передати, – зауважив міський голова Ігор Мерена.
Недоброзичливці закидають міській раді, мовляв, можна було віддати землю в оренду й отримати мільйон гривень, бо «Підгаєцький фермер» цього не заробить.
– Нехай покажуть, де той інвестор, який би заплатив мільйон гривень оренди за ту землю, я готовий її віддати. Нещодавно один фермер узяв 35 га хорошої землі на рівнині і платить за неї менше 300 тис. грн. Ми ж маємо горбисту місцевість, то хто за неї заплатить такі великі гроші? Найгірше ж те, що коли інвестор прочитає, що у нас таке робиться, то в нього не буде бажання вкладати інвестиції в нашу громаду. Тому людям потрібно пояснювати, яка ситуація насправді. Я не прийшов у міську раду заробляти, хочу щось корисне зробити для громади, бо я місцевий, пропрацював тут роки, всі мене знають. Мені вистачає того, що маю, мені не потрібно зайвого, хочу, щоби громада розвивалася, а люди не виїздили на заробітки, – зазначає Ігор Семенович.
Очевидно, на сьогодні є люди, які не хочуть, щоби Підгаєцька міська громада розвивалася, тому вставляють палки в колеса діючій владі.
– Коли ми створювали дорожнє підприємство, то дуже багато депутатів говорили, що воно не перспективне. Нині комунальне підприємство «Дорожнє» працює без допомоги міської ради. Допомога була лише в тому, що міська рада поповнила його статутний фонд на 500 тис. грн., за які воно придбало трактор МТЗ. Нині КП взяло в оренду грейдер, каток, JCB -трактор і заробляє, маючи замовлення як від міської ради, так і від фермерів і фізичних осіб. Це комунальне підприємство від своєї господарської діяльності вже сплатило в бюджет громади стільки, що покрило половину вартості трактора. А це говорить про те, що комунальні підприємства можуть ефективно працювати на благо громади і її мешканців, – підсумував міський голова Ігор Мерена.
На сьогодні Ігор Семенович у пошуках підприємців, які би придбали холодильну камеру для зберігання малини. Якщо ці плани вдасться реалізувати, то малину не продаватимуть за безцінь, за неї можна отримувати реальну ціну. А це говорить лише про господарський підхід очільника міста…
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: Ігор Мерена, виробництво, земля, Підгайці
13335