Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув касаційну скаргу захисника Михайла К. на вирок Тернопільського апеляційного суду від 9 листопада 2023 року.
Як встановлено судом, 20 червня 2022 року за результатами медичного огляду військово-лікарською комісією 33-річного мешканця одного із сіл Чортківського району Михайла К. визнано придатним до військової служби за мобілізацією. Однак коли він отримав повістку, у призначений день до призовного пункту він не прибув і до навчального центру Збройних сил України не поїхав.
Вироком Борщівського районного суду від 1 серпня 2023 року Михайла К. визнано винуватим за ст. 336 КК України (ухилення від призову на військову службу під час мобілізації) і призначеного покарання у виді 3 років позбавлення волі. Також місцевий суд визнав за можливе застосувати до обвинуваченого ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням і визначенням іспитового строку на 1 рік й покладенням обов’язків, передбачені ст. 76 КК.
До відома: санкція ст. 336 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3-ох до 5 років.
Тернопільський апеляційний суду, перевіривши це рішення за апеляційною скаргою прокурора, скасував вирок у частині звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України і новим вироком від 9 листопада 2023 року призначив Михайлові К. покарання у виді 3-ох років позбавлення волі.
Не погодившись із рішенням Тернопільського апеляційного суду, сторона захисту подала касаційну скаргу і просила Верховний Суд даний вирок суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Верховний Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів касаційної скарги, погодився з висновками Тернопільського апеляційного суду, що в даному випадку звільнення від відбування покарання з випробуванням не відповідало принципу законності, а звільнення засудженого Михайла К. від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України не могло бути достатнім і необхідним для його виправлення.
Так, Верховний Суд зауважив, що посилання сторони захисту на те, що Михайло К. не судимий, проживав із батьками та працював у домашньому господарстві, мав на утриманні двох неповнолітніх дітей, по місцю проживання характеризується позитивно у даному конкретному випадку лише підтвердило правильність висновків судів попередніх інстанцій, що засудженому необхідно призначити мінімальне покарання в межах санкції ст. 336 КК України, але в цілому не спростовувало обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції про відсутність підстав застосовувати до нього положення ст. 75 КК України.
Також Верховний Суд погодився з висновками Тернопільського апеляційного суду щодо необхідності призначити Михайлові К. саме реальне покарання в мінімальних межах, визначених санкцією ст. 336 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 роки без застосування положень ст. 75 КК України.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд касаційну скаргу захисника Михайла К. залишив без задоволення, а вирок Тернопільського апеляційного суду від 9 листопада 2023 року – без змін, повідомляє пресслужба Тернопільського апеляційного суду.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
4139