Злодійський інстинкт навчив Богдана, по-перше, не красти там, де живеш; по-друге, якщо вже спіймали, на суді все визнавай, щиро кайся, жалісливо склавши руки на грудях, — і всі повірять і пробачать. Відтак хоча молодик уже тричі потрапляв на лаву підсудних, щораз відбувався іспитовим строком або арештом. А це все-таки не тюремні нари.
Днями для злодія знову прозвучав судовий вирок, і цього разу служитель Феміди не зважив ані на рясні сльози та щире каяття, ані на запевняння про прийдешнє виправлення. Воно й зрозуміло: без покарання та позбавлення волі людина ніколи не відчуває глибини завданого потерпілим горя й болю.
Отож, як встановлено судом, свою нову кримінальну справу Богдан “започаткував” ще 2 роки тому наприкінці липня. Пізньої години тинявся він вулицями м. Підгайці, аж поки не побачив припарковані поблизу управління казначейства білі “Жигулі”. Ховаючись у темряві, переконався, що навколо — ані душі, і швидким кроком наблизився до авто, обережно потягнув водійські двері. Ті легко відчинилися. Злодієві не потрібно окреме запрошення, чорною тінню стрибнув у салон, вправними рухами вирвав автомагнітолу, водночас другою рукою вже нишпорив у “бардачку”, звідки викрав 2 пари окулярів – сонцезахисні та для корекції зору. Наостанок перевірив, чи часом водій не сховав щось у кишені чохла за кріслом. І йому знову пощастило – поцупив папку з документами. Сховавши здобич у пакет, спокійно вийшов із авто та попрямував додому. Точніше, до сараю, де облаштував собі житло, скориставшись відсутністю господарів.
Місяць потому він знову пішов на “справу”, але цього разу не ховався, а просто серед білого дня зайшов у житловий будинок нібито у пошуках роботи. Господарів не було, проте одразу в коридорі побачив білу жіночу сумку. Не гаючи часу, швиденько відкрив її і дістав з кишені 300 грн. Уже на порозі угледів світлу куртку — схопив і її та зникнув із місця пригоди.
Окрилений власною безкарністю, за тиждень знову вирішив “пошукати” роботу. Цього разу зайшов до хати, де жила самотня пенсіонерка, хворобою прикута до ліжка. Як пенсіонерка не прохала рецидивіста, скориставшись її безпорадністю, Богдан забрав обидва її мобільні телефони разом із зарядними пристроями та накивав п’ятами. На щастя, грошей шукати не наважився.
Не відомо, як довго рецидивіст обкрадав би жителів Підгайців, але під час чергової крадіжки його затримали. Навряд чи він би зізнався у попередніх злочинах, але до покинутої хати, де оселився Богдан, навідалась власниця. Пані Марія зі здивуванням розглядала постелені на землі картонні коробки та ящик поруч. Жінка з цікавості зазирнула всередину і чомусь злякалася, побачивши записничок і ручку, джинси, Біблію та рушник, тож швидким кроком пішла з подвір’я.
За тиждень господиня навідалася знову. Цього разу зустріла і непрошеного «квартиранта».
– Що ви робите на чужому подвір’ї? Йдіть собі додому! – нервово крикнула до нього.
– Не можу, я жив у сараї, але випадково спалив його, – пожалівся Богдан. – Тьотю, дайте щось поїсти. Може, ви маєте якийсь одяг для мене? І ще я би хотів помитися, пустіть мене до своєї хати або давайте якусь роботу за харчі.
– Немає у мене грошей, а тут ніхто не живе, тож і робити нічого не треба, – відказала Марія сердито та пішла собі геть.
Щоправда, коли за декілька днів знову навідалась до господарки, дивака не було. Тут саме нагодилася племінниця прикутої до ліжка пенсіонерки та пожалілася, що чолов’яга якось, побачивши її на подвір’ї немічної тітки, попросив відро води, а наступного дня обікрав пенсіонерку – відкрито забрав телефони.
«Тепер поліція з ним розбирається, певно, не скоро вийде», – задоволено пхикнула дівчина.
Почувши новину, Марія пішла за сарай та позбирала у пакети всі речі злодійкуватого «квартиранта» і віднесли їх у поліцію. Як з’ясувалося, це все було викрадено за останні декілька місяців у жителів Підгайців. Відтак злодій-рецидивіст змушений був зізнатися ще у декількох крадіжках. І хоча він намагався переконати слідчих, а згодом і суд, що нічого не пам’ятає, судовий медексперт встановив, що хоча через зловживання алкоголем Богдан і страждає на розлади психіки, але цілком розуміє свої вчинки і може ними керувати, а тому підстав для пом’якшення вироку немає.
Зважаючи на всі обставини справи, Підгаєцьким районним судом невиправного рецидивіста засуджено до 4 років позбавлення волі.
Олена Густенко
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: газета "Номер один", кримінальні новини, новини Тернопільщини, Підгайці
4139