Понад рік триває конфлікт між мамою особливої дитини та громадською організацією «Центр сприяння дітям із синдромом Дауна «Бебіко». Тернополянка стверджує, що організація працює з порушеннями, а заняття у закладі чомусь є платними. Керівник «Бебіко» запевняє, що батьки просто сплачують благодійні внески, які не є обов’язковими. Найгірше те, що заручником цієї ситуації став особливий хлопчик Ярослав, який залишився без реабілітаційних послуг.
Суперечка через дрес-код
У редакцію «Номер один» звернулася мама чотирьох дітей Олена Прохира. Один із них – хлопчик Ярослав, йому 10 років і він – інвалід з дитинства. Хлопчику встановили діагноз «синдром Дауна». Майже шість років він відвідував заняття та різні заходи, організовані ГО «Центр сприяння дітям із синдромом Дауна «Бебіко». Але з часом між мамою Ярослава та керівником громадської організації Ольгою Гордієнко виник конфлікт.
З чого усе почалося, важко сказати. Однак сьогодні пані Олена звинувачує організацію в тому, що заняття в «Бебіко» стали платними – 50 грн. за годину. Жінка зазначає, що громадська організація не має права надавати платні послуги, а тому звернулась у відповідні органи – фіскальну службу та відділ боротьби з економічною злочинністю.
– У поїздки та на інші заходи запрошуються ті діти, які відвідують платні заняття. Це все нагадує добре налагоджений бізнес на дітях-інвалідах. Заняття проводяться як з особливими дітьми, так і зі всіма бажаючими. Так звані педагоги не мають відповідної освіти, на роботу офіційно вони не оформлені. Вважаю, що непрофесійні дії таких «спеціалістів» можуть нашкодити дітям, тим більше – з особливими потребами, – наголосила Олена Прохира.
Протягом року в громадській організації було проведено шість перевірок, говорить голова «Бебіко» Ольга Гордієнко. Серед них як внутрішні, так і податковою та поліцією. Жодних порушень, за її словами, у роботі організації не виявлено. «Номер один» ознайомилась з документами: правоохоронці зазначають, що підстав для порушення кримінальної справи недостатньо. У податковій також обіцяли врахувати викладені факти та провести перевірку.
Міська рада повноважень впливати на діяльність громадської організації не має. Однак у мерії пояснили, чому дитині не дісталося подарунка на проведених міськрадою заходах. Виявляється, дітей пільгових категорій стає все більше, тому мерія не може забезпечити кожну дитину. Пані Олену повідомили, що на вистави можуть потрапити усі бажаючі. Її діти теж отримали одне запрошення у ТЗОШ №13.
У керівника організації Ольги Гордієнко своє бачення цих подій. За її словами, конфлікт із пані Оленою почався влітку минулого року під час тижневого табору.
– Усе почалося з того, що я ввела у таборі дрес-код: спідниця і сукня. Олена не дотрималась його і я зробила їй зауваження. З того часу я вийшла «сектанткою», людиною, яка «підкуповує батьків різними подарунками», «змушує слухати проповіді», – каже Ольга Гордієнко.
Пані Гордієнко розповідає, що родина Прохирів відвідувала фактично всі такі табори: пані Олена та її син Ярослав – безкоштовно, інші члени родини – на платній основі.
Те, що під час літнього табору мав місце конфлікт, підтверджує і пані Олена.
– Щороку «Бебіко» організовує відпочинок у літніх оздоровчих таборах. Сюди можуть потрапити найбільш наближені сім’ї, адже кількість місць обмежена. Це в основному релігійні баптистські табори. Я розумію і вдячна спонсорам, які оплачують такі поїздки, – стверджує пані Олена. Але… Жінка переконує, що у таких таборах батьки змушені відвідувати релігійні зібрання. Цей момент і насторожив її.
Куди йдуть батьківські кошти?
З моменту конфлікту Ярослав не відвідує заняття в громадській організації. Сьогодні він навчається у Тернопільській спеціальній школі на вул. Сахарова.
– Ольга Гордієнко сказала, що нас виключили з «Бебіко», не пояснюючи причин. Я попросила показати мені рішення загальних зборів, але мені відмовили, бо, мовляв, моя дитина ніколи не була членом громадської організації. А їх є усього шестеро. Фактично ж голова одноосібно займається справами організації. Вона ніколи не звітувала перед батьками про витрачання коштів, які були отримані з міського бюджету, благодійних внесків та пожертв, не радилась щодо інших питань, – розповідає Олена Прохира.
Жінка написала заяву з проханням прийняти її в громадську організацію, але отримала відмову через нібито неправильно оформлений документ. До слова, батьки інших дітей теж не є членами організації.
А от пані Ольга запевняє, що благодійні пожертвування витрачає прозоро.
– Приміщення нам виділено на безоплатній основі, але ми сплачуємо комунальні послуги, які за березень склали 7052 грн. і за квітень – 1828 грн. Для того, щоб їх покрити, потрібно збирати благодійні внески. Крім того, у нас є інклюзивні групи, в яких усі діти здорові й одна-дві – із синдромом Дауна. Батьки цих дітей сплачують благодійні внески. Податковою та поліцією проведено перевірки. В них питань до нас немає, – переконує жінка.
За словами Ольги Гордієнко, в організації займаються 170 сімей і більше немає жодної родини, яка б мала якісь зауваження.
– Внески є регулярними, тому що платежі теж є постійними. І в мене є шляхи вирішення цієї проблеми – це написання грантових програм. Однак це не може статися за один день. Потрібен час. А я цілий рік витрачаю на перевірки, – обурюється жінка.
Свідками конфлікту між мамою та керівником організації є й інші батьки. Так, наприклад, одні зі зборів завершилися викликом патрульних. Пані Олена стверджує, що її не допустили до зборів і грубо з нею поводились. Ольга Гордієнко має своє бачення. За її словами, Олена Прохира зриває батьківські збори і влаштовує скандали, тому їй заборонили приходити, тим паче, що її син більше не відвідує занять. Каже, що особисто кілька років працювала з Ярославчиком, і від ситуації, яка склалася, їй боляче. Вона під час зборів навіть просила вибачення в Олени Прохири, але це не допомогло.
Під час візиту в «Бебіко» нам вдалось поспілкуватися з однією із мам особливої дитини – пані Галиною. Її син займається тут чотири роки. Жінка каже, що в організації її все влаштовує.
– Спеціалісти знають особливості діток, знають, чого і як навчити. Поїздки групують батьків, дають можливість поспілкуватися, обмінятися досвідом та інформацією. Для нас це дуже важливо. Я згідна, що батьків є багато. У кожного свій характер, комусь підходить одне, комусь – інше. Але на ці питання треба дивитися глобально. Якщо не підходить громадська організація, то є безліч інших варіантів. Тут батьки нічого не зобов’язані: можуть приводити дітей, а можуть і не приводити, – каже пані Галина.
Численні перевірки та суперечки не допомогли дійти сторонам до спільного знаменника. Прикро, що перспективи вирішення конфлікту не бачить ані одна, ані інша сторони…
Джерело: Тижневик "Номер один"
4139