Пенсіонер з Тернопільщини підступно зарізав пасинка, а в суді просив м’якого покарання

Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційні скарги обвинуваченого Юрія М. та його захисника на вирок Гусятинського районного суду від 24 червня 2024 року.
Як встановлено місцевим судом, 3 листопада 2022 року, у період із 16 год. 30 хв. по 17 год. пенсіонер Юрій М., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, у саду домогосподарства своєї співмешканки в с. Козина Чортківського району через особисту неприязнь умисно вдарив ножем у груди свого пасинка Віталія М., від чого 43-річний чоловік помер на місці пригоди.
Вироком Гусятинського районного суду від 24 червня 2024 року 74-річного Юрія М. визнано винуватим у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині (ч. 1 ст. 115 КК України), та призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі.
До відома: санкція ч. 1 ст. 115 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.

Не погодившись із судовим рішенням, захисник обвинуваченого в апеляційній скарзі просив вирок скасувати, визнати Юрія М. винуватим за ст. 118 КК України (умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони) і призначити покарання відповідно до санкції статті. Обґрунтовуючи свої вимоги, вказав, що злочин стався через протиправні дії потерпілого Віталія М., який приїхав до села і, щойно ступивши на подвір’я, почав бити обвинуваченого. Пенсіонер злякався і, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, не пам’ятав, чи наніс пасинку удар ножем. Умислу на вбивство він не мав, а захищався від злочинних дій потерпілого та перевищив межі необхідної оборони,.
До відома: санкція ст. 118 КК України передбачає покарання у виді: виправних робіт на строк до 2-ох років; обмеження волі – до 3-ох років або до 2-ох років позбавлення волі.
Сам обвинувачений в апеляційній скарзі просив призначити новий розгляд провадження у суді першої інстанції.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, прийшла до висновку, що суд першої інстанції правильно кваліфікував дії обвинуваченого та обрав вид і міру покарання, пропорційні тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого.
Так, хоча обвинувачений вини не визнав і постійно змінював свідчення, його винуватість повністю доведено показами свідків, висновками судово-медичних експертиз, протоколами слідчих дій, іншими доказами. При цьому в ході слідчого експерименту під час досудового розслідування в присутності захисника Юрій М. розповів, як заподіяв смерть потерпілому. З його слів, вранці того дня він повіз співмешканку Галину М. до стоматолога у с. Сатанів Хмельницької області. Поки чекав на неї, невідомий чоловік пригостив горілкою. Удома він попросив жінку позичити йому гроші на лікування зубів. І хоча напередодні вона позичила синові 10 тис., йому відмовила. Через це між подружжям виникла суперечка: пенсіонер почав шарпати Галину М., і вона пригрозила подзвонити сину та все розповість. Щоб завадити їй, Юрій М. відібрав у Галини М. телефон, але вона втекла до сусідів і від них подзвонила до сина. Приблизно через 2 години Віталій М. приїхав до села і, як стверджував Юрій М., почав його бити. Він побіг до саду, але потерпілий збив його з ніг, та сам перечепився й впав на стовбур зрубаного деревця. Під апеляційного розгляду обвинувачений змінив покази і сказав, що Віталій М. збив його з ніг, але сам перечепився через нього й впав на ніж, що висів на поясі вітчима.
Проте слова Юрія М. повністю спростовували матеріали справи, оскільки в садку не знайшли жодних пеньків, а за висновками судової медекспертизи смерть Віталія М. настала внаслідок удару ножем. Чохол із ножем знайшли у кущах неподалік місця злочину, на його лезі експерти виявили кров, що могла належати потерпілому, форма рани відповідала лезу ножа.
Беручи до уваги наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що районний суд правильно кваліфікував дії Юрія М. за ч. 1 ст. 115 КК України як вбивство, а доводи захисника, що обвинувачений захищав себе від дій потерпілого та перевищив межі необхідної оборони, визнала необґрунтованими. При цьому колегія суддів указала, що у вітчима не було підстав уважати, що дії Віталія М. несли загрозу його життю. За висновком судового експерта, виявлені в обвинуваченого синці кваліфіковано як легкі тілесні ушкодження.
Також необґрунтованим визнано твердження захисника, що під час затримання Юрій М. не перебував у стані алкогольного сп’яніння. Відповідно до протоколу затримання від 3 листопада 2022 року, у відібраній нього опівночі наступного дня крові виявили 1,10 проміле етилового спирту. Крім того, сам Юрій М. у суді визнав, що того дня вживав алкоголь, а свідок Галина М. зазначила, що він був добре напідпитку.
Погодилась колегія суддів і призначеним покаранням та зважив, що обвинувачений вперше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив особливо тяжкий злочин, який спричинив смерть молодої людини; за місцем проживання Юрій М. характеризували посередньо, зловживав спиртними напоями, був особою похилого віку. Врахував суд першої інстанції і думку потерпілих, які просили суворого покарання. За відсутності пом’якшуючих обставин та наявності обтяжуючої обставини – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, Юрію М. правильно призначено покарання у виді позбавлення волі у наближеному до мінімального розмірі, передбаченого санкцією статті обвинувачення.
З огляду на викладене, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника залишила без задоволення, а вирок Гусятинського районного суду від 24 червня 2024 року – без змін, повідомляє пресслужба Тернопільського апеляційного суду.