Ми називаємо його тернополянином, адже найбільше років свого життя Михайло Цимбалюк провів тут, ще й двічі очолював облдержадміністрацію. На Прикарпатті вважають його своїм, адже там нинішній парламентар народився і змалку ввібрав у себе велику любов до всього українського. А львів’яни називають його місцевим, адже там Михайло Михайлович теж працював на високих посадах і донині очолює обласний осередок ВО «Батьківщина».
Сьогодні народний депутат із фракції «Батьківщина», перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Михайло Цимбалюк здебільшого мешкає у Києві, він – серед лідерів за кількістю ініційованих та прийнятих законопроєктів від першого дня роботи парламенту цього скликання та входить у трійку спікерів партії ВО «Батьківщина».
Спеціально для читачів «Номер один» Михайло Михайлович розповів про майбутній референдум, який ініціює його політична сила, та про величезні ризики, які несе для простого українця відкриття ринку землі.
«Три мільйони гектарів уже вкрадено»
– Михайле Михайловичу, який саме референдум ініціює Ваша партія?
– Ми ініціюємо всеукраїнське опитування, чи потрібно заборонити продаж землі сільськогосподарського призначення, і нехай український народ скаже своє слово. Коли Володимир Зеленський ішов на вибори, він заявив, що по всіх важливих питаннях буде радитися з українським народом. А продаж землі – це хіба не важливе питання? Воно постало майже через два роки, а мало би бути одним із найперших.
– Але ж ринок землі доволі успішно працює в розвинених країнах, чому ж ви проти нього?
– Почнемо з того, що «Батьківщина» не проти ринку, ми – проти земельного базару, розбазарювання земель. Теперішній міністр сільського господарства повідомив, що в Україні є 10 мільйонів гектарів державної землі. З них три мільйони вже вкрадено. Запитуємо: хто вкрав і як вивели цю землю з держави? Бо її ж ешелоном не вивезли… Відповіді немає. Тому ми проти такої незрозумілої моделі і закликаємо найперше зробити інвентаризацію всієї української землі. Друге: створити єдиний державний орган як, до прикладу, у Франції, де є земельне агентство, яке викуповує землю в тих людей, котрі хочуть продати пай, але тоді ця земля буде належати державі. А вже держава віддаватиме в оренду фермеру, який живе в цьому населеному пункті. Якщо немає таких, тоді можна шукати в районі чи області. Тобто земля буде належати державі і працювати на неї. Нам сказали: ні.
«Найголовніший ризик – знищити якість нашої землі»
– Тобто ринок землі, який нам пропонують, буде іншим, ніж у європейських державах?
– Ми вважаємо, що останній законопроєкт – це взагалі жахаюча річ.
– Що саме там такого ризикованого?
– Найголовніший ризик – знищити якість нашої землі. По-перше, знімається термін «особливо цінні землі», а це – заповідники, елітні чорноземи, землі для вирощування елітних сортів культур тощо. За цим законопроєктом можна розпродати абсолютно все. Тобто ми все своє знищимо, а потім будемо купувати за кордоном невідомо якої якості.
Друге: дозволяється змінювати цільове призначення землі із сільськогосподарської на несільськогосподарську. Раніше тільки Верховна Рада могла ухвалити таке рішення, а зараз – ОТГ. Наводжу приклад: на аукціоні хтось купив землю як сільськогосподарську, потім зробив геологію і побачив, що там є цінні надра. Він іде в ОТГ і каже: я змінюю цільове призначення. Місцеві депутати погодилися, в бюджет офіційно заплатили гроші – і все. А далі? Знімається родючий шар ґрунту, який ніколи вже не поновиться, аби добувати надра. І ніхто не відповідає за це, бо держава повністю знімає свій контроль.
– Землю продаватимуть виключно українцям?
– Знаєте, що жахає? 73% української землі продаватимуть під час війни… Перший етап буде таким, що її скуплять наші місцеві олігархи, а згодом перепродадуть іноземцям, або ж агрохолдинги будуть нею користуватися.
На даний час в Україні майже 5 мільйонів гектарів землі сільськогосподарського призначення вже обробляють іноземці – Швеція, Данія, Арабські Емірати, на підході китайці… Не виключаю, що з’являться і росіяни.
Чи не найбільше постраждають фермерські господарства, які й так поволі щезають. Вони обробляють приблизно від 50 до 200 гектарів землі кожен. Якщо вона не приватизована, то її виставлять на аукціон. Звісно, фермер, який доглядав землю, матиме першочергове право викупу, але в дужках у законопроєкті чітко написано: хто дасть більшу ціну. А де фермер має взяти такі великі гроші?
Ще одне: аукціон буде оголошуватися в електронних засобах інформації, тобто до теперішнього власника землі така інформація може і не дійти. Ми вносили пропозицію, аби ОТГ хоча би про аукціон повідомляли, щоби люди знали про це, але навіть такої поправки нам не пропустили. А тепер скажіть, чи зможе фермер взяти участь в аукціоні, про який він не знатиме? До речі, на продаж виставлять навіть людські неприватизовані городи…
«Продаватися буде навіть право оренди»
– А якщо орендар не захоче віддавати землю на продаж?
– …то суд йому може постановити виплатити компенсацію і все одно її забрати. А ціна є заниженою. Тому ми вимагаємо від влади реально оцінити нашу землю. Не може гектар чорнозему коштувати 25 тисяч гривень!
– За нинішнім законодавством, кожен українець має право на землю, чи зберігається воно у новому проєкті?
– Поки що ще діє закон, за яким кожен громадянин України за місцем проживання може звернутися до місцевої ради, щоби йому виділили до двох гектарів землі сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення. Але зараз Кабмін розробив законопроєкт, яким буде заборонена безоплатна роздача землі, вона продаватиметься тільки на аукціонах. Чи всі громадяни України зможуть її купити? Звичайно, ні.
Більше того, буде продаватися навіть право оренди! Наприклад, люди віддали місцевому фермеру обробляти свою землю. А той продав право оренди третій особі без дозволу і без погодження із власниками землі, і вони не мають права його розірвати. І що з тою землею будуть робити, власник теж не знатиме.
– Ви проти законопроєкту, а що пропонуєте навзамін?
– Ми маємо чітку програму, яку пропонували політикам. Насамперед давайте розберемося, скільки і якої землі в нас є: державної форми власності, комунальної. Ніхто ж не знає точної цифри! Також ми пропонуємо забезпечити продовольчу безпеку держави, бо нині якщо все продати, то ніхто не дасть гарантії, що саме на цій землі буде рости. Але нас не чують…
З 1-го липня відкривається цей так званий «чорний» ринок землі», і ми вважаємо, що до того часу потрібно хоча би зробити три головні кроки: перший – це реальний облік земель, другий – реальна грошова оцінка, і третій – створення уповноваженого органу, який від імені держави зможе викуповувати землю.
22 травня цього року «Батьківщина» проводитиме збори ініціативних груп, де будемо підтримувати людей, які приїдуть у Київ і будуть вимагати від ЦВК підписні листи для збору 3 мільйонів підписів, щоби президент оголосив референдум. Хоча й тут також є ризики, бо власне запитання для опитування буде формулювати ЦВК і глава держави. Наше завдання – розбудити свідомість українців, щоби вони зрозуміли, що земля – це не товар. Товар – це те, що зробили людські руки, а земля – це спадок для наших дітей.
«Держспоживслужба залишається найбільш корумпованою»
– Недосконалістю діючого земельного законодавства активно користуються органи місцевого самоврядування. Зокрема, це добре видно у місті Тернополі. Що зробити, аби вберегти від розбазарювання і комунальну землю?
– Що стосується комунальних земель, то дуже просто взяти й проаналізувати, хто за останніх 5-10 років отримував безоплатну землю. І може з’ясуватися, що за багатьма прізвищами є певна схема відчуження, яка може стати предметом уваги правоохоронних органів. Знаєте, часто, коли проїжджав попри березовий гай на вулиці Микулинецькій у Тернополі і бачив у ньому хрест, думав, що там збудують церкву. А тепер уже видно, що там височітиме багатоповерхівка…
Що найважливіше – аби все-таки міста повністю стали на шлях продажу землі тільки на аукціоні. Бо усілякі там інвестугоди тощо – це один із шляхів, щоби просто забрати комунальну землю, і далеко не під дитячі садочки і школи, які має створювати місцева влада.
Прозорість виділення землі має стати завданням номер один для всіх містян, щоби кожен мав можливість проаналізувати і спитати місцеву владу, чому була виділена та чи інша ділянка без аукціону, що отримають від такої оборудки бюджет міста і громада. Уже є приклад міст, коли не виділяється інвестиційна ділянка під угоду, якщо попередня не виконана. Для прикладу, згадаймо приватизацію у 90-х роках, у результаті якої нам видавали ваучери. Тоді теж були інвестиційні угоди, коли хтось за безцінь забрав у народу фабрики, заводи й інше майно, в результаті став олігархом, а інвестиційні угоди до сьогодні не виконані.
У розбазарюванні комунальної землі в містах є два аспекти – велика корупція та безсилість контролюючих органів. Або ж вони «в темі» чи в долі. Попри це я впевнений, що серед правоохоронців є достатньо професійних людей, які рано чи пізно розберуться з цими речами.
– Ви вже давно живете між Львовом та Києвом, то чи хвилює Вас Тернопіль і Тернопільщина?
– Як може не хвилювати край, де ти провів свою молодість, де живе твоя сім’я? Дуже хотілось би, щоб місто Тернопіль розвивалося, тому що воно має для цього всі передумови. Область у нас сільськогосподарська, в Тернополі, відповідно, одні з найнижчих цін на сільськогосподарську продукцію. Дуже важливо, щоби влада дбала про тих, хто виробляє і міг би достойно представляти її на ринках. Щоби там не стояли тільки ті, що перепродують, а й повинна мати доступ людина, яка виростила і перевірила продукцію на якість.
– Хіба не Держспоживслужба мала би цим займатися?
– Цей орган на Тернопільщині тільки за останніх декілька тижнів відмітився тим, що у них два хабарники затримано. Це говорить про те, що з’явився новий керівник і «ціни» в Києві зросли. Ця служба не просто залишається найбільш корумпованою – компанія людей, яка очолила ДСС в Україні, встановила такі «розцінки», що не витримує ніхто. Більше того, Держспоживслужба контролює якість сільськогосподарської продукції, що відправляється на експорт. Тобто там така корупційна складова, що правоохоронці давно мали би нею зайнятися. І я дякую працівникам служби безпеки Тернопільської області, які спільно з ДБР ці факти виявили. Я думаю, що це не останнє їхнє затримання, але важливо, щоби відкриті справи дійшли до суду.
«Пригадую, як бізнесменів просили купувати квитки до Києва»
– Сьогодні ми бачимо, як Ви захищаєте Львівський аеропорт. А яке Ваше бачення щодо долі Тернопільського летовища, яке востаннє працювало ще за губернатора Ярослава Сухого, котрий пробував запускати рейси до Києва? І тільки недавно знову прозвучали заяви від нового керівництва обласної ради, що аеропорт вкотре будуть відроджувати. Ви, як ніхто, знаєте можливості нашої області, наскільки це доцільно? І взагалі, яка б доля летовища була для нього найперспективнішою?
– Дійсно, при мені (на посаді голови ЛОДА, – авт.) проводилася реконструкція Львівського аеропорту і він майже був зданий в експлуатацію. Я пишаюся, що ми тоді відстояли смугу, яка сьогодні дозволяє приймати літаки трансконтинентальної авіації, і можемо забрати частину транзиту з Польщі й Туреччини, бо географічно це дуже цікаве положення. Сьогодні Львівський аеропорт працює, і ми відстоюємо, щоби він залишився у державній власності, щоби теперішня влада не віддала його в концесію (а точніше – задурно невідомо кому) певним олігархам.
Якщо говорити про Тернопільське летовище, то я щиро бажаю голові облради Михайлу Головку та його команді успіхів у його відродженні. Справді, коли очільником ТОДА був Ярослав Сухий, а після нього я зайняв цю посаду, ми старалися відновити аеропорт – і все вперлося в економічну доцільність. Пригадую, як бізнесменів просили викупляти квитки на відкритий рейс Київ – Тернопіль, Тернопіль – Київ, і це виглядало так несерйозно! Врешті рейс закрили.
Сьогодні, якщо місцева влада щось пообіцяла, вона мала би це зробити. Інакше, вибачте, їй ганьба.
Тернопільський аеропорт, зважаючи на географічне положення, може розглядатися як резервний у системі військової і цивільної авіації. Тому що в нас на пасажиропотоках працює зараз і Львівський, й Івано-Франківський. Але від місцевої влади залежить, щоби ми відстояли цей варіант на рівні держави. Оце завдання нинішньому голові ТОДА – він може це зробити, звернувшись до Мінінфраструктури і Міністерства оборони.
– А в цивільній авіації – це перевезення вантажів чи інші рейси?
– Ми все-таки працюємо у глобальній європейській і світовій системі, де розвинуті невеличкі місцеві аеропорти. Цивільна авіація розвивається, а логістика нашого міста в цьому плані дуже приваблива. Наприклад, ми можемо обладнати аеропорт для користування малої авіації, в тому числі для аграрної сфери. Однак для цього потрібно спершу залучати інвестора і тільки тоді звертатися за частковою допомогою до держави. Адже Тернопільський аеропорт потребує заміни покриття і світлової сигналізації, а це дуже серйозні й недешеві речі, й органи місцевої влади повинні це розуміти Тому без залучення реального інвестора держава коштів не виділить.
Можна розглядати аеропорт і як вантажний термінал для зв’язків із Туреччиною і Китаєм, використовувати для вантажних перевезень. Тим більше, зараз активно розвивається авіація для доставки продуктів, які швидко псуються – риби, овочів, фруктів. А бізнес може побудувати вантажні термінали, холодильні камери тощо. І наша група народних депутатів «Тернопільщина», в яку входжу я, Степан Кубів та всі інші нардепи, які мають відношення до нашої області, готова підтримати. Тільки важливо, щоби цю тему не заговорили. Бо багато керівників за останніх 10 років обіцяли і начебто щось робили, а все закінчувалось відрізанням якоїсь діляночки під будівництво котеджів чи тому подібного.
«Український газ може вартувати населенню 3 гривні за кубометр»
– Ваша політична сила наголошує, що реальна ціна на газ для українців становить 9 грн. 13 коп. за кубометр. Це означає, що в сумі з тарифом за розподіл газу вартість блакитного палива виходить дуже висока. У той же час нам нібито пропонують альтернативу – ви хоч щомісяця можете змінювати постачальника. Та насправді ця процедура недоступна для уразливих верств населення – потрібно мати смартфон, вміти завантажити документи з камери… Про літніх людей взагалі мовчу…
– Ще торік у відеоролику на біговій доріжці президент говорив, що через рік (тобто якраз тепер) ціна газу буде зменшена вдвічі. Тоді це йому обіцяв Гончарук (якого вже немає на посаді), але насправді – сам Зеленський, бо нині глава держави має абсолютну владу і в парламенті, і в уряді.
«Батьківщина» упевнено заявляє, що газ українського видобутку може і повинен вартувати не більше 3 тис. грн. за тисячу кубометрів, включаючи рентну плату, ПДВ і 30% на розвиток галузі. А при сьогоднішній ціні, додавши транспортування і розподіл, у деяких областях вартість тисячі кубів доходить до 12 тис. грн., що взагалі непосильно для людей. У нас відбулися рекордні закачування в підземні сховища блакитного палива за ціною 3,5 грн. – максимум 5 грн. за кубометр. Логічне запитання: чому така ціна для споживачів – 7,99 грн., коли об’єм газу українського видобування сьогодні за різними підрахунками складає 12-13 млрд. кубометрів у рік? Цього повністю вистачає для населення і комунальної сфери.
– Тоді де береться висока ціна?
– Ми ж розуміємо, що це «Нафтогаз» встановлює таку цифру для того, щоби Коболєв і компанія отримували мільйонні зарплати і десятки мільйонів премій. Це однозначно! Якщо вони нам кажуть, що це європейський підхід, то це брехня. В Європі, коли заходить мова про тарифи, є дві вимоги: прозорість ціни і платоспроможність населення. Сьогодні ми вимагаємо від НКРЕ надати склад тарифу, чому така ціна? В Європі все чітко: добування/купівля, транспортування, обслуговування дорівнює тариф. А нам тих цифр не дають, і через це ми звернулися до Антимонопольного комітету з цього питання. Друге – чи можуть громадяни сплатити таку ціну. Адже не повинно бути так, що понад 10% населення отримують субсидії, бо це, вибачте, крах соціальної й економічної політики держави. А в нас зараз усе навпаки.
Отже, НКРЕ таємно і непрозоро призначає тарифи, «Нафтогаз» є нині монополістом, який добуває, розподіляє і продає газ. Є ще декілька приватних фірм, але вони не грають основної ролі. Ми вимагаємо, щоби все-таки встановили реальну ціну на газ, і про це навіть відбулося голосування в парламенті. Але монобільшість спершу впиралася щодо розгляду цього питання, а потім не проголосувала. Про що це говорить? Що влада чудово розуміє, що вона обкрадає українців для свого збагачення, а відповідальні за це чиновники отримують ще й по 140 мільйонів гривень премії.
Я вірю, що глава держави нарешті усвідомить, що слід гнати із влади нефахових людей, профанів, а запросити, незалежно від політичного спрямування, людей, які будуть професіоналами і не матимуть політичних амбіцій. Це може врятувати Україну. Наша команда постійно наголошує, що тільки формування уряду професіоналів може зараз вирулити ситуацію. Тому що питання не тільки у тарифі, підняття ціни на газ потягне за собою підвищення вартості всіх основних продуктів і товарів.
«Мінімальна пенсія 1900 грн., як може прожити людина на ці гроші?»
– Мінімальна заробітна плата – це той показник, який також є складовою всіх товарів і послуг. Ми бачимо, що команда Зеленського практично кожних пів року примусово її піднімає… Внаслідок цього товари першої необхідності – продукти харчування, комунпослуги, ліки – дорожчають ще більше. Передусім від цього страждають пенсіонери, адже їм підвищують пенсії на 10-20 грн. Звісно, крім суддів, у яких щомісячна пенсія складає понад 77 тис. грн. Ваша позиція: чи потрібно в Україні штучно підвищувати доходи українців, якщо в результаті інфляція прискорюється і люди стають біднішими?
– У всьому світі єдиний показник підняття мінімальної зарплати – це ріст внутрішнього валового продукту, так званого ВВП. У нас, вибачте, мінусовий ВВП, економіка падає, а мінімальна зарплата росте. На кого йде навантаження? Звісно, на малий і середній бізнес, на платників податку. Бо вони змушені, щоби виплатити «мінімалку», сплатити більше податків. До речі, навіть у пояснювальній записці, коли вчергове піднімали мінімальну зарплату, уряд так і прописав, що таким чином планує отримати більше податків. Це неправильний підхід.
Якщо піднімається мінімальна зарплата, повинна підніматися і мінімальна пенсія. Прожитковий мінімум, зафіксований у бюджеті на цей рік, становить 2170 грн. А реальний прожитковий мінімум міністерство соціальної політики оцінює у 4 500 грн. Вибачте, де ось ця різниця? Мінімальна пенсія становить 1900 грн., як може прожити людина на ці гроші? Це неможливо. Тому таке викривлення між примусовою «мінімалкою», реальними пенсіями і прожитковим мінімумом називається політичний і економічний популізм, коли влада хоче відзвітувати перед людьми, що начебто дбає про їхній добробут. А реально – підняли пенсійний вік та збільшили стаж.
– Яка модель формування заробітних плат є наразі прийнятною, на Ваш погляд?
– Потрібно прирівняти дві величини – прожитковий реальний мінімум і мінімальну пенсію. Тоді це буде справедливо. А зарплату можна піднімати тоді, коли буде змінений закон про тарифні розряди. Бо коли піднімається «мінімалка», вона повинна, згідно з тарифною сіткою, піднімати оклад усім, а не тільки тим, хто на мінімумі. Нині ж своїм популізмом влада прирівняла високотехнологічну професію, яка вимагає навчання багато років, до малозатратної фізичної праці. Не хочу образити представників останньої, але не може і санітарка отримувати 6 тисяч, і лікарі, які 7 років навчалися. Де справедливість? А якщо би монобільшість проголосувала за законопроєкт від фракції «Батьківщина» (який навіть не хочуть виносити на засідання комітету), за яким піднімається мінімальна зарплата, тоді по відсотках піднімаються перший-другий розряди і так далі, то такий розподіл був би справедливим до всіх професій. І він би стимулював молодь здобувати професії, підвищувати свою кваліфікацію.
Поки що, резюмуючи це питання, вважаю, що влада Зеленського не виконує своїх соціальних обіцянок. Ми ж пам’ятаємо, як перед виборами Зе-команда заявляла, якою буде зарплата вчителів та лікарів… Нині в медицині, як ми не воюємо, таки не вдалося закріпити лікарів за своїм робочим місцем. Ми бачимо продовження відтоку фахівців до Польщі, Чехії, інших європейських держав, де лікаря цінують, де йому створюють умови. А в нас влада нічого не робить, щоби спеціалістів втримати в Україні.
– Влада не допомагає і малому та середньому бізнесу, який зазнав нищівного удару під час локдауну…
– Коли ми говоримо про соціальний захист представників малого і середнього бізнесу, яким одного разу дали подачку 8 тис. грн., і то далеко не всім, то маємо на увазі те, що треба підтримувати все населення. Якщо вже рівняємося на Європу, там під час локдаунів підтримують усіх людей – від підприємців, які не мали чим платити зарплату працівникам, до матерів, які сиділи з дітками, бо закриті навчальні заклади і садочки. А коли нам кажуть, що немає грошей, то ми покажемо, де вони є чи де їх узяти… Наприклад, той же ковідний фонд, який роздерибанили на так зване «Велике будівництво». 70 млрд. грн. бюджету винен «Нафтогаз». У них на рахунку вони є, потрібно тільки змусити повернути. Навести нарешті порядок на митниці, бо одних відсунули, а завели своїх або своїх залишили. Ну і вивести економіку з тіні, адже в нас як мінімум три чи навіть до 5 мільйонів людей працюють неофіційно. Завдання влади – не вишукувати тих, хто не платить, а створити такі умови, щоби людині було вигідно тут працювати офіційно, сплачувати податки. А тоді буде наповнюватися і пенсійний фонд, і люди стануть краще жити, і будуть мати надію на завтрашній день.
«Вакцинами у всьому світі займаються президент і прем’єр»
– Одна з топових тем в Україні – вакцинація. Ви особисто вакцинувалися чи плануєте?
– Поки що альтернативи вакцинації немає. Але є питання, якою вакциною щепитися і коли. Я особисто не вакцинувався, бо коли позачергово щепили публічних осіб, я не був, спілкуючись із фахівцями, переконаний у нагальній потребі. Сьогодні вважаю, що треба насамперед вакцинувати найбільш вразливі категорії громадян, а я не належу до жодної з них. Але підкреслюю, що завдання української влади – проводити вакцинацію на високому рівні. І велика відповідальність за це лежить на президенті і його команді. Ми пам’ятаємо, як минулого літа глава держави заявляв, що українці стануть першими в світі, які будуть вакциновані. Чому так не сталося – це не вина президента, а його команди, яка обманювала, коли це обіцяла, і нічого не зробила для того, щоби ми були в першій десятці європейських держав, які вакцинувалися.
Питанням поставки вакцин від коронавірусу в цілому світі займаються як мінімум дві посадові особи – це президент і прем’єр. Ми маємо успішні приклади Ізраїлю, Польщі та інших держав, де цим опікувалися саме перші особи. А ми наразі користуємося залишками і подачками. Відповідальність за процес вакцинації українців і його зрив має понести не конкретний міністр, а очільник уряду. Із прикладу світових держав можна простежити: не справився з боротьбою проти коронавірусної інфекції – все керівництво йде у відставку.
Тому перше, що ми будемо вимагати на засіданні Верховної Ради, – щоби президент дав доручення покарати тих осіб, які не виконали його доручення про те, що до Дня Незалежності більшість українців мають бути вакциновані. Це справді потрібно, щоби виробити загальний імунітет. Більше того, ми бачимо, що деякі іноземні держави будуть вимагати при перетині кордону довідку про вакцинацію, і важливо, щоби ми не випали з глобального спілкування хоча б на рівні ЄС.
– Люди бояться щепитися абиякою вакциною, а також того, що сьогодні вколють першу дозу одним препаратом, а другу – який буде в наявності…
– Тому що має бути фахова комунікація влади з людьми. Справді, існує висока недовіра до вакцинації в цілому. Чому? Бо народ не вірить до кінця своїй владі. І, як бачимо, тієї інформації, яка є у ЗМІ, недостатньо, щоби у людей зникли запитання і вагання. Тому всі українські політики, незалежно від партійності, повинні об’єднатися у трьох головних питаннях: зовнішньої політики, закінчення війни і вакцинації українців.
І ще одне: якщо влада не встигає або не може безкоштовно вакцинувати українців від коронавірусної інфекції, то я вважаю, що варто на законодавчому рівні дозволити приватним клінікам під суворим контролем правоохоронців проводити таку вакцинацію і закуповувати ті препарати, яким будуть довіряти українці.
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: Батьківщина, вакцина, газ, земля, Михайло Цимбалюк, Три мільйони гектарів, Юлія Тимошенко
13343