7 вересня 2023 року жителі Білецької громади провели в останню дорогу молодого загиблого захисника України Романа Ярославовича Кватюру, який героїчно віддав життя за Батьківщину, захищаючи її незалежність та оберігаючи вільне життя нашого народу на своїй землі від зазіхань московських орд.
Роман Кватюра, 2003 року народження, був гранатометником штурмового відділення. Загинув 21 серпня 2023 року в наслідок бойових дій в районі населеного пункту Бахмут Донецької області.
Вшанувати пам’ять, помолитися за спочилого Героя зібралися рідні та близькі, однокласники, друзі та побратими, односельчани та жителі усієї громади.
Серце краялося від болю… Такий юний воїн овіяний славою борців за волю України! Звідусіль лунали слова вдячності та підтримки скорботній родині з приводу непоправної втрати. Роман приклад найвищої любові до рідної землі, мужності та відваги. Він у юнацькому віці не побоявся стати на захист своєї держави, показавши справжній приклад честі та патріотизму.
Передчора вперше залунали слова заупокійної молитви в домі спочилого, а сьогодні провели його до вічності. Під час проповідей при зустрічі траурного кортежу та при похованні священики наголошували, що «немає більшої любові за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх…» (Івана 15:13). Роман полюбив Україну та поклав найдорожче на вівтар її свободи. Він відійшов у засвіти, залишивши по собі героїчне ім’я. Сумна родина і важко знайти слова, щоб її утішити… Та будьмо певні, що воїн Роман відійшов до Бога, Який приготував для нього найкраще, як написано: «Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!» (1 Кор. 2:9).
«Від імені Президента України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України прошу Вас прийняти цей прапор як символ Держави, якій він вірно та віддано служив…» – із цими словами скорботна родина загиблого Героя отримала прапор нашої держави, яку ціною власного життя захищав їхній син, онук, брат.
Далі похоронна процесія, із сумом і сльозами на очах, під звуки траурного маршу, поволі рушила до храму великомученика Димитрія Мироточивого, де звершили чин похорону убієнного воїна Романа. По останній дорозі труну несли на руках побратими із 3-ї об’єднаної штурмової бригади. На знак жертовності і подяки, люди розсипали пелюстки квітів. Легенько повівав вітерець, ніби шепотів: душа Героя серед нас та завжди буде з нами!
Юний воїн не стане під шлюбний вінець. Тому за давнім звичаєм за труною несли весільний коровай. Нареченою Героя стала Україна, подібно як Церква Христові, що освятив Її Своєю Святою Кров’ю (Еф. 5:25).
З церкви рушили на цвинтар по останній блаженній дорозі до тихої пристані і місця спочинку загиблого Героя під спів Трисвятого й похоронного маршу. Також звучали стрілецькі пісні: «Ой у лузі червона калина» та «Повіяв вітер степовий». З гордим смутком домовину супроводить велика українська родина, що розділяє біль втрати і смуток кожного… Перед погребенням, за військовим чином, побратими загиблого воїна Романа змовили молитву українського націоналіста. Україна має гідне майбутнє у дітях, які щиро вголос разом із воїнами промовляли слова цієї молитви!
Віримо, що наша молитва буде почута Богом! Душа Героя віднайде блаженний упокій в Царстві Небесному, а Україна вистоїть та переможе в цій боротьбі! Герої не вмирають! Герої назавжди залишаються у наших серцях!
Вічна пам’ять та слава Герою! Неминуча відплата ворогам!
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
Мітки: Бахмут, Роман Кватюра
17815