«Для нас 20 лютого – це найважчий день, я навіть не можу описати свої відчуття, серце стискається від болю, цю втрату неможливо пережити», – зізнається тато Героя Юрій Войтович.
За словами пана Юрія, автобуси довезли хлопців до передмістя Києва. А вже звідти машинами вони їхали на Майдан. Там Назарій зустрівся з двоюрідним братом Олегом Мандзюком.
Про загибель хлопця батькам повідомила волонтерка, яка знайшла його телефон.
«Я ввечері поїхав у Київ за сином. О першій годині ми були у Києві. Там мене завели у приміщення, де лежали загиблі хлопці. То було страшно. Я впізнав сина за його одягом», – згадує чоловік.
Пан Юрій розповідає, що у кімнаті сина нічого не змінювали досьогодні. Лише принесли туди його нагороди, а також фото.
«У цій кімнаті ми робили ремонт разом із сином. Разом почепили синьо-жовтий та червоно-чорний прапори. Адже Назарій змалку цікавився історією України. Також нам віддали телефон сина. Але ми досі не можемо наважитися його ввімкнути…» – розповідає чоловік.
За його словами, Назарій був веселим і дуже допитливим.
«Коли його щось не запитаєш, то він завжди мав відповідь. Любив мені допомагати у роботі, був дуже творчий. Мріяв закінчити коледж та продовжити навчання у Львівській академії мистецтв. Також дуже хотів, щоб Україна розвивалася, щоб була по-справжньою незалежною», – розповідає батько.
Назарій народився 2 червня 1996 року в селі Травневе Збаразької громади на Тернопільщині. Після школи навчався на відділенні дизайну Тернопільського кооперативного фахового коледжу. 31 травня 2024 року на фасаді коледжу встановили меморіальну дошку на його честь із написом: «Навіки студент, Герой України». Також у закладі облаштували куток пам’яті Назарія, де зібрані його фотографії, роботи, а викладачі та одногрупники хлопця створили мистецьку інсталяцію.
«Назарій був світлим і добрим хлопцем. У його роботах переважала патріотична тематика – він дуже любив тему козацтва. Коли почалася Революція Гідності, було помітно, що він дуже переживав, що йому боліло те, що відбувалося в Україні», – поділилася спогадами викладачка коледжу Світлана Анатоліївна Приймук.
Вона добре пам’ятає останню пару, на якій був Назарій.
«Це було 19 лютого. Я викладала у них предмет «Реклама». Запитала у студентів, коли вони здадуть завдання, які мали підготувати вдома. Назар ще сказав мені, що принесе завтра. А наступного дня я прийшла на роботу – і у відділі кадрів мені сказали, що він загинув. Я просто не могла повірити, адже ще вчора бачила його на парі», – зі сльозами на очах пригадує Світлана Анатоліївна.
За її словами, Назарій зібрав серед студентів у гуртожитку речі, які потрібно було передати протестувальникам на Майдан, і пішов до автобусів, що ввечері вирушали до столиці. Він сів у автобус і також поїхав до Києва. Вже з дороги зателефонував батькам.
Наступного дня хлопець загинув на вулиці Інститутській: куля снайпера влучила йому в обличчя, пройшла крізь праву щоку та зачепила сонну артерію…
Назарія Войтовича поховали у рідному селі Травневе. За громадянську мужність та патріотизм йому посмертно присвоїли звання «Герой України» та нагородили почесною медаллю «За жертовність і любов до України».
Батьки хлопця, його родина і друзі, активні українці роблять все можливе, аби зберегти пам’ять про нього. У селі Травневе створили Мистецьку резиденцію імені Назарія Войтовича – місце, де можуть творити молоді митці та проводять освітні заходи для дітей.
У школі, де навчався юнак, створили музей пам’яті Героя. До закриття минулоріч навчальний заклад був названий на честь Назарія, а на фасаді був установлений барельєф на честь Героя. За словами батька, музей поки залишається у приміщенні школи. Його хотіли перевезти у сусіднє село Стриївка, де працює школа, але родина сподівається, що це приміщення не пустуватиме: можливо, його займе якесь підприємство, тоді музей зможе залишитися.
У Збаразькому замку на Тернопільщині встановили погруддя наймолодших героїв Небесної сотні – Назарія Войтовича та Устима Голоднюка. Також Кабмін запровадив Державну стипендію імені Назарія Войтовича для увічнення подій Революції Гідності та вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, яку отримують найкращі молоді вчені України.
Вічна шана і пам’ять Герою!
Фото Юлії Томчишин, з родинного архіву та відкритих джерел
Джерело: Укрінформ
4139