Звільнений з полону майор з Тернопільщини розповів, як чудом пережив теракт в окупованій Оленівці (+відео)

“Брали квадрокоптер цей новий “Мавік3”, там є колонка штатна, записували пісні 95-го кварталу і Степана Гігу – “Яворину” – це сон, цей сон, і запускали, – пригадує Арсен Дмитрик період війни на “Азовсталі”. – Записали пісні Степана Гіги на флешку, в квадрокоптер і вмикали і літали над окупантами. Їм чомусь саме більше не подобалася “Яворина”. Вони дратувалися і старалися збити квадрокоптер, та ніяк не могли це зробити, бо ми літали 4-4.30 ранку”. 

У квітні-травні бійці на “Азовсталі” спали по 2-3 години. 

“Вдень треба було керувати боєм, а вночі підвоз боєприпасів, ранених забирати, 200-их забирати і так 24/7 кожен день, – відзначає Арсен Дмитрик. – Вони переважно били вночі, розповідали нам потім, що максимум кидали на нас 3 тонни. Інтенсивність боїв була дуже висока, кожен мав якесь поранення чи контузію, ми там жартували на “Азовсталі”, що три контузії, то не контузія, а 5 осколків це не поранення”. 

Хлопці старалися підбадьорювати один одного, хоча розуміли, що можуть загинути в будь-який момент. 

“Десь там знаходили шоколадки чи цукерки, чи тримали на “чорний день”, діставали, приносили, ділилися, хлопці усміхалися, – наголошує військовий. – Коли прилетіли старлінки, бійці могли зв’язатися з рідними і вони змінювалися, коли розуміли, що їхні рідні вивезені на відносно безпечну територію і вони готові були битися до кінця”. 

За словами захисника, ніхто з “азовців” не хотів здаватися в полон до окупантів. 

“Ніхто не хотів здаватися в полон, та ми командири, ми змушені були приймати рішення. В нас дуже було багато поранених, хлопці ранені воювали до того, доки могли тримати зброю. Були великі проблеми з медикаментами. Це, що прали бинти, то це правда. Наші медики, які знаходилися там з нами на “Азовсталі” їм треба пам’ятники ставити, вони там такі операції робили в таких умовах…, – пригадує Арсен Дмитрик. 

21 травня 2022 року Арсен Дмитрик разом з військовими вийшли з “Азовсталі” і потрапили у полон до окупантів. 

“Нормально мене водили на допити, раз в тиждень точно. Був такий морально-психологічний тиск. Були деякі офіцери, які говорили до мене на Ви, були офіцери, які як ми називали “бика включали”, – відзначає військовий. – Стандартні питання – “Як там ваш Бандера?”, “Що там ваша Польща?”. А особливо коли чули, що я із Західної України, то там вже Польща, кордонів нема, злотий ходить і таке інше…За Бандеру були цілі дискусії. Чому тільки Бандера, а Коновалець, Мельник, Шухевич, то один мене спитав – “А хто такий Мельник?!”.

29 липня 2022 року в Оленівці, де перебував і майор з Тернопільщини Арсен Дмитрик, російські окупанти вчинили теракт, внаслідок якого загинули більше 50 українських полонених військових. 

“В Оленівці це був організований теракт, це факт, – каже майор. – Там були тільки “азовці”, яких зібрали з трьох бараків, 193 чоловіки на момент вибуху нас там було. Це була промислова частина колонії, квадратний цех такий там. Ліжка там доставляли, на 200 чоловік грубо кажучи там всі в притик спали, там ліжка стояли паралельно одні до одних, а в проходах ще стояли. Там було матраців мало, їх також довозили. Нам пояснили, що нас усіх переселяють в барак, бо в нацгвардійця виявили гепатит, типу щоб ми посиділи тут трохи, а потім переселять в другий барак”. 

Момент вибуху в Оленівці стався десь 23.15 – 23.20 29 липня 2022 року. 

“Я спав посередині на другому поверсі. Ряд, в якому я спав усі 200-ті, до одного чоловіка, боєць, який справа біля мене спав – він важкий поранений, за ним усі 200-ті, цілі ряди перші і другі поверхи. Був зрив зі Сходу і з Півдня, і цей зрив, що з Півдня зніс цілий ряд, – пригадує Арсен Дмитрик. – Відбій у нас тоді був 22.30, я ще з днювальним поговорив, і в 23.00 я пішов спати. Було дуже багато вогню. Вогонь був з усіх боків. І одна частина загинула відразу, а друга частина загинула, коли ми очікували евакуацію, а очікували ми евакуацію десь 5 годин. Дуже багато хлопців спасли також наші медики, які були разом з нами в полоні”. 

Важкі поранені 300-ті українські військові витягували з вогню інших поранених та уже тіла загиблих захисників.

“Щоб ви розуміли важкі поранені наші хлопці забігали туди у вогонь і старалися витягнути всіх, навіть 200-их, щоб хоч тіла збереглися”, – наголошує майор. 

Арсен Дмиирик каже, що вижив, бо “кожному своє писане”. 

“То що мені повезло. Як казав хірург у Донецьку – “Майор, ти хрещений?!”. Я відповів, що так, а він “Добре тебе хрестили”, – пригадує захисник. – Поранення осколочне було по всьому тілу, усі частини тіла були поранені, але не зачепило жодних життєво-важливих органів”. 

Як відзначив майор, теракт в Оленівці був зроблений, щоб зупинити обміннйи процес “азовців”.

“Є різні версії, одні говорять що воюють дві різні вежі такі як ФСБ та ГРУ, другі розказують що треба було їм “азовців” поставити на місце. Я задавав це питання їхнім офіцерам, відзначаючи, що вони на міжнародному рівні цим себе похоронили. Деякі офіцери говорили, що це не вони вирішують, деякі напряму не говорили, але також було видно, що вони були в шоці від цього”, – відзначає 28-річний майор. 

За словами військового вони воюють не заради того, щоб їх діти не брали до рук зброю.

“Я вважаю, що ця фраза неправильна. Ми воюємо для того, щоб наші діти ще краще воювали, брали з нас приклад, і не робили наших помилок, які ми допустили, включаючи голосування за таких персонажів, як Янукович і так далі. – підсумовує Арсен Дмитрик. – Нашим дітям доведеться боротися дальше, бо навіть якщо і росія розпадеться, то залишиться ця імперська частина, мені один російський офіцер розповідав, що він військовий у сьомому поколінні і вони добре усвідомлюють, що вони роблять. Вони напряму кажуть, що вони це роблять, щоб відновити імперію. Не буде путіна – буде інший і ці імперські настрої в них залишаються, тому наші діти і внуки мають бути готові взяти в руки зброю і захищати нашу країну в будь-який момент”.