Сьогодні, 23 липня, Байковецька громада схилила голови, проводжаючи в останню земну дорогу свого захисника — Олександра Яська.
Олександр був родом із села Потуторів Шумського району. Після школи навчався та працював у Тернополі. Зустрів свою долю — Зоряну — і разом із нею збудував сім’ю в селі Чернелів-Руський.
12 років спільного життя, народження донечки Іринки, турбота про дім, про близьких… Він жив серцем. Він жив для інших. Його знали як щиру, добру, працелюбну людину. Він мав золоті руки, ніколи не відмовляв у допомозі, завжди знаходив правильні слова й час для тих, хто потребував. Був турботливим сином, уважним братом, люблячим батьком і чоловіком.
У листопаді 2024 року Олександра мобілізували до лав Збройних Сил України. Він без вагань взяв у руки зброю, аби захистити наше право жити, любити, виховувати дітей, прокидатися під мирним небом.
Його життя обірвала ворожа куля на Сумському напрямку. Йому було лише 39 років…
Сьогодні з ним прощаються мама Оксана, дружина Зоряна, донечка Іринка, сестра Наталя, брат Степан, бабуся Олександра, усі рідні та друзі, побратими, мешканці Байковецької громади, села Потуторів Шумської громади та всі, хто знав його і пам’ятатиме назавжди.
Це не просто втрата. Це — рубець на серці всієї країни.
Олександр віддав життя за Україну. І ми схиляємо голови перед його жертовністю.
Спочивай з миром, Герою…
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
4139