У Підволочиській громаді сьогодні, 26 липня, відбувся похорон Богдана Хемія — жителя селища Підволочиськ, головного сержанта 131-го окремого розвідувального батальйону ЗСУ, який 24 липня відійшов у вічність після важкої хвороби.
Під час похоронної відправи отець Михайло Валійон у своїй промові з великою вдячністю і теплом згадував Богдана — як щирого християнина, вірного патріота, добру людину, яка все життя присвятила служінню Україні.
Особливими словами отець звернувся до матері — пані Марії, яка у свої 75 років провела в останню путь сина. Він подякував їй за виховання Богдана — сина вірного Україні, доброго християнина, гідного громадянина та приклад для багатьох.Побратими згадували Богдана з теплими словами. Він понад десять років віддав службі у Збройних Силах України. Був справжнім другом, завжди готовим прийти на допомогу, людиною великої любові до Батьківщини. Але найбільше місце в його серці займала донька Оленка — про неї він говорив з особливою ніжністю та гордістю. Усе, що він робив, було заради неї.
Останні дні життя Богдан звернувся до найрідніших — коханої дружини Наталії та молодшої сестри Олі. Усвідомлюючи близький відхід, він висловив останнє бажання — бути похованим поруч із побратимами, з якими пройшов чимало. А своїм близьким попросив жити далі — за нього, довге і щасливе життя, бо сам вже не зможе. Бо все, що він робив, було для того, щоб його сім’я ніколи не знала війни, жила в мирі й любові.
Це був його заповіт не лише для родини, а й для всіх нас: жити за Божими законами, з любов’ю до України, з повагою до держави, а передусім — з глибокою шаною до сімейних цінностей. Для нього родина завжди була на першому місці.
Під час церемонії доньці Оленці вручили прапор — символ пам’яті і сили. Богдан був членом УНА-УНСО, і цей дух патріотизму, сили й незламної віри передався його доньці. Матері вручили пам’ятну грамоту від Головнокомандувача Збройних Сил України генерала Олександра Сирського, а дружині Наталі — прапор, яким була накрита домовина.
Світла пам’ять про Богдана Хемія назавжди залишиться у серцях рідних, побратимів і всіх, хто його знав.
Нехай Господь прийме його у своєму Царстві та дарує вічну радість на небесах. А ми пам’ятатимемо Богдана як усміхненого, радісного оптиміста, яким він був за життя.
Вічна слава Герою.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
2901