Того вечора наприкінці листопада минулого року на кухні у квартирі Анатолія зібралися Андрій з Ольгою та Вовчик. Сиділи, розмовляли та вигадували, як би їм враз розбагатіти.
І тут у Толика сяйнула ідея.
«Слухайте, поки ми не стали мільйонерами, давайте «позичимо» трохи «хавчика» на хлібопекарні? Там усього так багато, ніхто й не помітить», – запропонував він друзякам. Ті перезирнулися між собою і подивилися на Ольгу, котра сиділа, втупившись у свій мобільний передивляючись якесь відео.
«А як потрапимо всередину? Там же всюди сигналізація?» – похмуро озвався Андрій. Своїм виглядом він давав зрозуміти, що ідеї категорично не підтримує.
«Я ж там працював. Знаю, де ключ ховають. Я першим залізу на склад, а потім звідти через вікно передам йому (кивнув головою на Вовчика) «хавчик»!»
Трохи помовчав і рішуче додав: «Так і зробимо. Ти, – кивнув Андрію, – на вулиці постоїш, якщо що, свиснеш».
Потім дістав декілька великих сумок і сховав їх у свій наплічник, узяв рюкзак і Володя. Хлопці вже збиралися виходити, коли Ольга нарешті відірвалася від телефону і почала вдягатися. Як її не вмовляв і не переконував Андрій, вона категорично відмовилась лишатися в квартирі.
Дивлячись на компанію молодих людей, нікому б у голову не прийшло сказати, що вони зібралися на крадіжку. Йшли, ввімкнувши голосно музику, жартували і сміялися. На перехресті Андрій з Ольгою зупинились і залишилися стояти, обійнявшись, а двоє їхніх товаришів, заховавши обличчя, тихенько пішли до хлібопекарні. Хоча вночі хліба й булок не пекли, повітря навколо пахло свіжою скоринкою.
Як Анатолій і передбачав, у звичному місці він знайшов ключі, відчинив двері. Потім заліз на склад, покликав Володьку й почав передавати продукти: ковбаси, шинку, балики, сир. Наостанок передав три п’ятилітрові банки олії та неповний лоток курячих яєць – загалом більше, ніж на дві з половиною тисячі гривень. Усі продукти нашвидкуруч запхали в сумки та рюкзаки і вже знайомим шляхом вибралися на вулицю. Перед втечею Анатолій не забув покласти на місце ключі.
Повернувшись до нього додому, вони поділили між собою викрадені харчі й щасливі розійшлись по домівках.
Тим часом, уранці, прийшовши на зміну, працівники пекарні одразу побачили, що вночі у цеху побували злодії, та повідомили власницю. Найгірші підозри підтвердились, варто було переглянути відео з камер спостереження. До того ж в одному з крадіїв працівники одразу впізнали робітника хлібопекарні Анатолія. Тож уже наступного дня правоохоронці прийшли до винуватця злодійства. Під час обшуку в нього знайшли і частину продуктів. Також стало відомо, що рік тому молодика було засуджено за крадіжку, і новий злочин він скоїв під час іспитового строку.
Зважаючи на ці факти, Заліщицьким районним судом Анатолія було засуджено до 4 років 2 місяців позбавлення волі, його товариша – до 3-х років, та оскільки Володимир уперше скоїв кримінальний проступок, служитель Феміди реальне позбавлення волі змінив на рік іспитового строку та поклав обов’язки періодично реєструватися в органах з питань пробації, без дозволу не міняти місця проживання та роботи і не виїжджати за межі України.
Олена Густенко
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: газета "Номер один", кримінальні новини, новини Тернопільщини
13347