Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу захисника обвинуваченої Наталі Д. на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 26 травня 2025 року.
Як встановлено судом, 28 червня 2024 року, вранці, 30-річна Наталя Д. викрала з квартири свого знайомого мобільний телефон “Самсунг” вартістю 4 тис. 283 грн.
Крім того, 19 серпня 2024 року, приблизно о 19 год., перебуваючи в господарській будівлі автомийки, що на вул. Протасевича у м. Тернополі, під час словесного конфлікту зі своїм співмешканцем, 31-річним Андрієм П., на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків ударила його ножем у живіт, спричинивши тяжке тілесне ушкодження, від чого потерпілий 2 дні потому помер.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 26 травня 2025 року Наталю Д. визнано винуватою у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 185 КК України) та в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України). На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, обвинуваченій остаточно призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі.
До відома: санкція ч. 4 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років;
– ч. 2 ст. 121 КК України – позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
Не погодившись із призначеним покаранням, захисник обвинуваченої подав апеляційну скаргу та просив вирок скасувати і перекваліфікувати дії його підзахисної із ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 128 КК України, тобто як необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження. Застосувати до неї положення ч. 1 ст. 69 КК України і новим вироком призначити більш м’яке покарання, ніж передбачено законом, – 3 роки позбавлення волі.
До відома: ст. 128 КК України карається громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин, або до 2-ох років – виправними роботами, обмеженням чи позбавленням волі.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, прийшла до висновку, що суд першої інстанції повно, всебічно та об’єктивно дослідив усі фактичні обставини справи і виніс законне, вмотивоване та обґрунтоване рішення.
Так, хоча Наталя Д. свою вину в нанесені ножового поранення, яке спричинило смерть Андрія П., визнала частково, її вина повністю доведена показаннями допитаних міськрайонним судом у судовому засіданні потерпілого й свідків, висновками судових експертиз та протоколами слідчих дій, іншими письмовими доказами.
Щодо тверджень потерпілої, що вона вдарила Андрія П. ножем навмання, оскільки діяла з метою самозахисту, бо він бив її, і умислу заподіяти йому тілесні ушкодження не мала, то колегія суддів визнала їх безпідставними. Вказані обставини самозахисту обвинуваченої ретельно дослідив суд першої інстанції і дійшов правильного висновку, що під час судового розгляду не встановлено обставин, які можна було розцінити як реальну небезпеку чи загрозу її життю або здоров’ю. Відповідно до висновків судово-медичної експертизи, будь-яких зовнішніх тілесних ушкоджень (синців, саден, ран) чи слідів їх загоєння на тілі Наталі Д. не виявили.
Окрім того, словесний конфлікт між потерпілим та обвинуваченою не міг бути виправданням для нанесення ножового поранення у життєво важливий орган, оскільки за встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження під час сварки між Андрієм П. і Наталею Д. остання не була обмежена у просторі й часі припинити конфлікт без застосування ножа.
За таких обставин, доводи апелянта про можливість перекваліфікувати дії обвинуваченої із ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 128 КК України визнано необґрунтованими.
Також колегія суддів погодилась і з призначеним покаранням. Оскільки суд правильно, відповідно до вимог статей 50, 65 КК України, врахував, що законом вчинені злочини віднесено до категорії тяжких; фактичні обставини кримінального провадження; особу обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась; зважив на пом’якшуючи обставини та думку потерпілих, і призначив покарання, що відповідало принципам гуманності й справедливості, забезпечувало співмірність діяння та кари, відповідало принципам пропорційності обмеження прав людини, легітимності мети, невідворотності покарання, тому підстав для застосування ст. 69 КК України за ч. 4 ст. 185 КК України, як про це просив захисник, колегія суддів не вбачала.
З огляду на наведене, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду вирок Тернопільського міськрайонного суду від 26 травня 2025 року залишила без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченої Наталі Д. – без задоволення, повідомляє пресслужба Тернопільського апеляційного суду.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
4139