Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційні скарги обвинуваченого Тараса М. та його захисника на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 30 грудня 2022 року.
Як встановлено судом першої інстанції, у травня 2019 року в особи Н. (матеріали відносно неї виділені в окреме провадження) виник злочинний умисел власного збагачення шляхом обману (шахрайства) громадян за так званою схемою “Вам родич скоїв ДТП”. З цією метою він розробив злочинний план та сформував стійку організованому групу, до якої залучив двох своїх знайомих, серед яких і обвинуваченого Тараса М. Відповідно до розподілених ролей пізно ввечері або вночі Н. телефонував потерпілим і, представившись працівником поліції, повідомляв: “Ваш син (зять, онук) скоїв дорожню аварію, у результаті якої потерпілий потрапив до лікарні. Я – працівник поліції і якщо ви хочете, щоб ваш родич уникнув покарання, потрібно передати кошти”. І вказував суму. Після цього уточнював адресу і вимагав перебувати з ним на зв’язку, поки його спільник, обвинувачений Тарас М. їхав за вказаною адресою.
У суді було встановлено, що всі учасники групи дотримувались конспірації – постійно міняли номери мобільних телефонів, місця проживання, використовували вигадані посади працівників правоохоронних органів та свої анкетні дані. Таким чином, стійке злочинне об’єднання у період із 8 травня 2019 по 14 грудня 2019 року у м. Тернополі та м. Чорткові скоїло 9 епізодів та шахрайським шляхом отримало від потерпілих понад 1 млн. 75 тис. грн. Причому лише одній із них повернули частину коштів.
Слід зазначити, що матеріали стосовно Н. й другої особи N виділені в окремі провадження, оскільки організатор групи перебував у розшуку, а інший учасник – N уже в ході розгляду матеріалів провадження у суді апеляційної інстанції пішов у Збройні сили України.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 30 грудня 2022 року раніше неодноразово судимого жителя Львівської області, 33-річного Тараса М. визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 353 КК України. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим йому призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю. До цього вироку частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 3 грудня 2019 року у виді 1 року позбавлення волі і остаточно Тарасові М. визначено покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
Обвинуваченого N визнано винним за ч. 4 ст. 190 КК України та засуджено до 7 років позбавлення волі. Зважаючи, що він служить у ЗСУ, апеляційним судом матеріали за апеляційною скаргою його захисника виділено в окреме провадження та зупинено до його звільнення з військової служби.
Цивільні позови потерпілих задоволено і солідарно стягнуто з Тараса М. і особи N по 772 тис. 760 грн майнової шкоди на користь шістьох потерпілих. Крім того, з Тараса М. на користь потерпілих Ольги Г. та Олени К. стягнуто 211 тис. 209 грн майнової шкоди.
До відома: ч. 2 ст. 190 КК України (заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб) – карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від 1 до 2 років, або обмеженням волі на строк до 5 років, або позбавленням волі строком до 3 років;
– ч. 3 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах, – тягне за собою штраф від чотирьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від 3 до 5 років;
– ч. 4 ст. 190 КК України (заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене організованою групою) – карається позбавленням волі строком від 3 до 8 років;
– ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 190 КК України – незакінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчинений за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах;
– ч. 1 ст. 353 КК України (самовільне присвоєння владних повноважень службової особи) – карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом (або обмеженням волі) на строк до 3-ох років.
Не погодившись із судовим рішенням, обвинувачений Тарас М. та його захисник подали апеляційні скарги і просили цей вирок скасувати. При цьому Тарас М. просив призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції, а його захисник – закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв’язку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості його підзахисного в суді та вичерпано можливості їх отримати.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально перевіривши та проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданих апеляційних скарг, прийшла до висновку, що судом першої інстанції винесено законне та обґрунтоване рішення і підстав для скасування вироку не має. При розгляді матеріалів провадження місцевий суд дотримався приписів статей 10 і 22 КПК України та створив учасникам процесу необхідні умови для виконання ними своїх процесуальних обов’язків і здійснення наданих прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом.
Так, хоча обвинувачений Тарас М. своєї вини не визнав і в апеляційній скарзі доводив, що місцевий суд дослідив лише назви документів, а розгляд кримінального провадження провів без участі потерпілих, його слова повністю спростовані матеріалами справи. При цьому колегія суддів указала, що міськрайонним судом допитані всі потерпілі і кожен з них повідомив обставини, за яких невідомі їм на той час особи шахрайським способом заволоділи їхніми грошима, золотими прикрасами тощо. Всі потерпілі упізнали Тараса М. Скажімо, перед пред’явленням особи для впізнання потерпілий Володимир В. повідомив прикмети обвинуваченого – його тілобудову та риси обличчя, за якими він міг упізнати цю особу. Також потерпілі впізнали Тараса М. і особу Н. за голосом. Крім того, у квартирах потерпілих правоохоронці вилучили сліди папілярних візерунків пальців рук, які, за висновком судової дактилоскопічної експертизи, належали Тарасові М. Тому твердження обвинуваченого колегія суддів визнала безпідставними.
Також необґрунтованими колегія суддів визнала доводи захисника, що показання потерпілих Галини П., Ольги Б., Олени К. та Анна Р. викликають сумнів, оскільки пенсіонерки не змогли чітко пояснити і описати, хто до них приходив та забирав гроші. При цьому колегія суддів звернула увагу, що кожна із них у суді першої інстанції детально розповіла про обставини, за яких Тарас М. шахрайським способом заволодів їхніми грошима, описали риси та вказали на ознаки особи, які змогла запам’ятати. А потерпілі Галина П., Ольга Б. та А. Р. упізнали обвинуваченого за фотознімками.
Разом із тим, колегія суддів підкреслила, що всі потерпілі були особами похилого віку і з урахуванням тривалого часу, що минув з моменту вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, та зважаючи, що всі епізоди злочинної діяльності мали місце у вечірній або нічний час доби, деякі деталі повідомлених обставин могли бути викладені неповно. Проте це жодним чином не вплинуло на доведеність вини обвинуваченого Тараса М., оскільки показання потерпілих, на яких звернула увагу сторона захисту, об’єктивно підтверджені іншими доказами, дослідженими судом першої і частково апеляційної інстанції, правовий аналіз яких наведено у вироку суду.
Однак колегія суддів визнала за необхідне змінити вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільних позовів потерпілих: Ореста Р., Ірини З., Галини П., Анатолія Р, Ольги Б., Лесі Б. Оскільки щодо обвинуваченого N розгляд кримінального провадження зупинено до його звільнення зі Збройних сил України, обов’язок із відшкодування заподіяної матеріальної шкоди вирішила покласти на Тараса М.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційні скарги обвинуваченого Тараса М. та його захисника залишила без задоволення. Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 30 грудня 2022 року стосовно Тараса М. у частині вирішення цивільних позовів потерпілих Ореста Р., Ірини З., Галини П., Анатолія Р, Ольги Б., Лесі Б. – змінила та ухвалила стягнути з Тараса М. на їх користь 773 тис. 754 грн заподіяної майнової шкоди. В решті вирок залишено без змін. Слід нагадати, що за вироком місцевого суду обвинуваченого зобов’язано також сплатити 211 тис. 209 грн майнової шкоди потерпілим Ользі Г. та Олені К., повідомляє пресслужба Тернопільського апеляційного суду.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
Мітки: дтп, поліція, суд, шахраї
4772