Сьогодні, 25 лютого, Лановецька громада з невимовним болем та сумом зустріла траурний кортеж із тілом 25-річного Ярослава Малишка із с. Лопушне, який загинув на Запоріжжі, захищаючи Україну від російських окупантів.
«Його руки були не для того, щоб тримати зброю, а випікати запашний хліб» – зазначив у своїй промові отець Роман Будола.
Ярослав був сповнений життя та мрій, працював у пекарні, обожнював свою роботу та мріяв стати справжнім майстром своєї справи – випікати не тільки запашний хліб, а й короваї та торти. Проте його мріям не судилося збутися. Після проходження строкової служби, розпочалося повномасштабне вторгнення, яке перекреслило всі його плани.
Свій 25-й день народження він зустрів не за святковим столом, а в окопах на передовій, у складі Національної гвардії України.
Через пів року після загибелі на Запоріжжі, повернувся додому “на щиті”. Рідних, друзів, однокласників, односельчан, бойових побратимів, усіх, хто знав Ярослава – об’єднало спільне горе.
Віддати шану Героєві, який поклав своє життя на вівтар свободи та незалежності України, прийшли сотні мешканців Лановецької громади.
Під звуки залпу та державного гімну України, мамі загиблого вручили пам’ятний лист та державний стяг – як символ держави, якій до останнього подиху служив її син.
Схиляємо голови на поваги та шани. Вічна пам’ять Герою!
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
4139