На Лановеччині нелюди викрали дерева з Алеї слави (фото+відео)

Дружина загиблого Героя з Лановеччини Миколи Мазурка – Лідія Мазурок при підтримці жителів села Влащинці (Кременецький район) та місцевого бізнесу облаштували Алею слави пам’яті загиблого чоловіка. Однак знайшлися нелюди, які поглумилися над стараннями людей та пам’яттю захисника України.

Алея слави, пам’яті загиблого Миколи Мазурка створила його дружна Лідія Мазурок. Чудову ініціативу підтримали жителі села Влащинці та бізнес. Висаджено фруктові та декоративні дерева. Щоправда є і ті, яким ті дерева заважають. Ті, які дозволяють собі вирвати і забрати з собою дерево, – зазначив голова Лановецької громади Роман Казновецький.

Микола Мазурок народився 22 травня 1976 року в селі Укромне, Автономна Республіка Крим. Проживав із матір’ю у селі Вербовець на Тернопільщині. Ріс жвавим, допитливим, життєрадісним хлопчиною. Закінчив Вербовецьку середню школу. Вчителі згадують його як скромного, справедливого, трудолюбивого учня. Однокласники – як хорошого, відданого товариша.

Завжди пунктуальний, відповідальний, готовий прийти на допомогу. А ще завжди був душею будь-якої компанії. Веселий та дотепний, закоханий у пісню. Миколу, при можливості, запрошували пограти разом вербовецькі музиканти. Вмів дуже гарно малювати з уяви. Часто малював синам Іллі та Артему. Дружина Лідія згадує, що завжди дивувалася, як так точно, в деталях можна все передати.

Микола був Сином, люблячим чоловіком, батьком, колегою, односельчанином – звичайним чоловіком, який як і тисячі інших, хотів жити, ростити дітей, працювати.

Коли почалося повномасштабне вторгнення сказав: «Якщо заберуть, то піду, ховатися не буду. Хочу щоб діти знали, що їх тато Герой». І був мобілізований 27 лютого 2024 року. Спочатку було навчання на Яворівському полігоні, потім Часів Яр, а через тиждень – бойові позиції в Бахмутському районі на Донеччині. Часто дзвонив до рідних, ділився переживаннями, заспокоював. Останній дзвінок був до сина, з яким будували плани на майбутнє.