Ламають кістки та зрізають шкіру – Пташка з Тернопільщини розповіла про жахіття полону

Парамедикиня-доброволець Національної гвардії України, уродженка Тернопільщини Катерина Поліщук з позивним “Пташка” поділилася спогадами про російський полон та розповіла, як він на неї вплинув.

– Два роки минуло від найстрашнішого наказу, якого я боялась більше, ніж назавжди залишиться під бетонними плитами. Два роки, як мої хлопці й дівчата в полоні. Ви не уявляєте, що таке полон. Чому ви так активно не постите “наших у військовій формі бʼють щодня?” їм ламають кістки й зрізають шкіру, їх бʼють током, ґвалтують, морять голодом та спрагою, морально знищують та принижують, – написала вона у Facebook.

Вона додає, що полонені – найбільший важіль впливу на Україну та окупанти про це знають й не віддають їх: “Ми виходили у почесний полон, під гарантії безглуздих та недієвих організацій червоного хреста, які мовчки віддалено спостерігають вже два роки, як хлопців забивають до смерті, як вони горять живцем в підірваній Оленівці, як щодня їх напівживими кидають в холодні бетонні коробки за ґратами”.

Молода жінка з болем згадує час, який їй довелося провести у полоні. Вона запевняє, що для неї краще було б гідно загинути, ніж терпіти пекельні муки, зокрема психологічні: “Навіть перші місяці, які були легшими для нас, не зважаючи на голод та мої персональні приниження та знущання я залюбки обміняла б на достойну смерть. Наслідки для мене стали непоправними. Хоч як там всі говорять про мою незламність та стійкість. Я мертва всередині”.

При цьому вона у полоні була 4 місяці та один день, а інші захисники все ще у пеклі, яке створили для них росіяни. У полоні українців мордують садисти, про що всі повинні знати та розуміти, що це за жах навіть один день ворожого полону.

– Ви повинні памʼятати та боротись! А влада повинна докладати всіх зусиль, щоб повертати кожного і кожну. І всіх зусиль, щоб забезпечити пожиттєву допомогу полоненим. Вони потрапили в полон захищаючи державу та українців. Тепер держава та українці повинні захистити їх. Ми воюємо з виродками. Вони не достойні жалості чи співчуття. Я знаю, про що я говорю, – підсумовує Катерина Поліщук.

Джерело: ПЕРШИЙ онлайн