Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу обвинуваченого Дмитра П. на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 3 вересня 2024 року.
Як встановлено судом, у ніч із 1-го на 2 вересня 2021 року 60-річний Дмитро П. разом із Андрієм К. розпивали алкогольні напої у квартирі знайомої Світлани Г. (будинок розташований на вул. Київській у м. Тернополі). Під час спільного розпиття між чоловіками на ґрунті ревнощів виник конфлікт, і Дмитро П. наніс численні удари ногами та кулаками рук по голові й тулубу 72-річного потерпілого, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження. Продовжуючи свої злочинні дії, обвинувачений задушив потерпілого і відрізав ножем геніталії. Під ранок витягнув тіло у двір і намагався викинути у смітник, але його помітив двірник і викликав поліцію.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 3 вересня 2024 року Дмитра П. визнано винуватим в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині (ч. 1 ст. 115 КК України) та призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі.
До відома: санкція ч. 1 ст. 115 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
Не погодившись із судовим рішенням, обвинувачений в апеляційній скарзі заперечив свою вину, просив вирок скасувати та перекваліфікувати його дії, однак вимоги не конкретизував і статтю Кримінального кодексу не вказав. Стверджував, що під час бійки він захищався, а Андрій К. помер через неправильний спосіб життя (бомжував і зловживав алкогольними напоями).
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, погодилась із кваліфікацією дії обвинуваченого та обраними йому місцевим судом видом і мірою покарання.
Так, хоча Дмитро П. своєї вини не визнав, його винуватість повністю доведена показами свідків, висновками судових експертиз, протоколами слідчих процесуальних дій, іншими доказами. Показання свідків були послідовними, логічно пов’язаними між собою, узгоджувались із висновком судово-медичного експерта, письмовими доказами. При цьому, відповідно до вимог ст. 384 КК України, всі свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, а жодних мотивів для обмовляння Дмитра П. ані сам апелянт, ні його захисник у судовому засіданні не навели.
Щодо певних розбіжностей у показаннях свідка Світлани Г. під час проведення з нею слідчого експерименту та допиту в суді першої інстанції, на що звернув увагу обвинувачений, то вони були несуттєвими і стосувались обставин, які жодним чином не впливали на об’єктивність її показань стосовно конфлікту між Дмитром П. й Андрієм К., тому доводи обвинуваченого з цього приводу колегія суддів визнала безпідставними.
Крім того, виявлені на одязі Дмитра П. плями крові за висновком судово-медичної експертизи не виключали походження від потерпілого. Тим часом, вилучені в ході обшуку квартири відбитки пальців, згідно з висновком судової дактилоскопічної експертизи, належали обвинуваченому.
Погодилась колегія суддів і призначеним обвинуваченому покаранням – 10 років позбавлення волі: саме таке покарання повністю відповідало ступеню тяжкості вчиненого Дмитром П. кримінального правопорушення та особі винного і узгоджувалось із санкцією статті обвинувачення, було достатнім і необхідним для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
З огляду на викладене, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу обвинуваченого Дмитра П. залишила без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 3 вересня 2024 року – без змін, повідомляє пресслужба Тернопільського апеляційного суду
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
4778