Війна забирає не лише на полі бою. У селі Кути з глибоким сумом попрощалися з 47-річним захисником Анатолієм Василько, який помер 6 лютого 2026 року у лікарні.
Ввечері траурний кортеж вирушив до рідного дому, де його зустрічали односельчани зі сльозами, молитвою та вдячністю.
Анатолій навчався у ДНЗ «Шумське ПТУ», після чого працював у лісництві та будівельній сфері. Коли розпочалася повномасштабна війна, він не залишився осторонь і прагнув максимально долучитися до захисту рідного краю. У 2024 році вступив до лав Збройних Сил України, щоби захистити майбутнє країни та безпеку своєї родини. Служив водієм електриком обчислювального відділення у складі гірсько-штурмової бригади. На жаль, важкі умови військової служби та наслідки війни серйозно підірвали здоров’я Захисника.
У пам’яті всіх, хто знав Анатолія Василька, він назавжди залишиться життєрадісним, активним, щирим і товариським чоловіком, добрим другом і надійною опорою для близьких.
У рідному селі Кути, у Храмі Святої Праведної Анни, священнослужителі відправили заупокійну панахиду. Поховали Героя на сільському кладовищі, віддаючи йому останню шану та подяку за пройдений шлях.
Шумська громада схиляє голови перед світлою пам’яттю Анатолія Василька.
7 лютого 2026 року у Шумській громаді оголошено Днем жалоби.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
37247