Принцип “більше заробляєш – не йдеш до війська” – дискримінаційний і неефективний. Більше читайте у блозі колишнього двічі голову Тернопільської ОДА, генерал-лейтенанта міліції, народного депутата Михайла Цимбалюка.
Напередодні під час розгляду законопроєкту щодо мобілізації у другому читанні в комітеті Верховної Ради України з питань нацбезпеки і оборони попередньо відхилили поправки щодо бронювання працівників від мобілізації за рівнем зарплати. Це лише перший крок, попереду ще голосування цієї норми в сесійній залі ВРУ. Таким чином, обранці профільного комітету висловили своє бачення ідеї уряду щодо привʼязки бронювання від мобілізації до рівня заробітної плати. Передбачалося, що таку можливість можуть отримати ті, хто відповідає критеріям: одержують зарплату від 35 тис. грн або сплачують ПДФО більше ніж 6,3 тис. грн і ЄСВ більше ніж 7,7 тис. грн.
У цьому випадку чітко зрозумілим є бажання уряду вивести українську економіку з тіні, бо, за різними підрахунками, понад 1 млн чоловіків отримують зарплату в конвертах і тим більше не стоять на обліку у ТЦК і СП. Над цим завданням має якісно працювати вся владна верхівка спільно з роботодавцями, адже наразі на такі радикальні урядові кроки підтримки немає.
Наразі між державою й бізнесом розгорнулася справжня боротьба за людей, яких бракує як для потреб оборони, так і для роботи економіки. Держава, посилюючи мобілізацію, стимулює працівників іти в тінь. Через це вона втрачає єдине джерело фінансування армії – податкові надходження. Бізнес, ідучи назустріч охочим сховатися від ТЦК, підриває обороноздатність країни й ризикує втратити все, якщо державі не вдасться втримати фронт.
Нинішнє завдання – створити умови, щоб працівники отримували офіційно зарплату, сплачували податки, наповнювали бюджет, а відтак у підсумку надходитимуть гроші на сектор безпеки й оборони. Ідея “заробляй більше ніж 35 тис. грн і не йди воювати” – виглядає хибною і призведе до суспільного невдоволення, мовляв, багатші не воюють.
Можна називати різні суми, які варто заробляти, – 35 тис. грн, 25 тис. грн, але суспільству потрібно пояснити принципи таких ідей. До прикладу, чим відрізняється працівник, який недоотримує 1 тис. грн, щоб мати бронювання від мобілізації.
Наслідок впровадження нової моделі бронювання – виробництво великих промислових підприємств стане хронічно збитковим, а відтак зупиниться до закінчення воєнного стану. Альтернативна пропозиція – дозволити військовозобов’язаним самостійно сплачувати “благодійний внесок для ЗСУ” для отримання тимчасової відстрочки, незалежно від місця роботи.
Ідея також недосконала і тим, що майже 2 млн українців минулі роки отримували зарплату менше або на рівні мінімальної, ще майже 2 млн працівників отримували заробітну плату до 10 тис. грн на місяць. Про це свідчать дані, наведені у звіті про роботу Пенсійного фонду.
Принцип “заробляєш і не воюєш” також має і корупційну складову, і зловживань навколо цього питання буде надзвичайно важко уникнути, що ми спостерігаємо на рівні ВЛК і ТЦК.
Тому наразі немає третього варіанта шляху – або ти воюєш, або працюєш за правилами, сплачуючи податки. Варто насамперед змінювати пріоритети та стимули. Якщо вдасться уряду вивести “з тіні” робочу силу, то тоді вирішується комплексне питання – якісне функціонування й захист держави.
Джерело: "ГОРДОН"
Мітки: Михайло Цимбалюк, ТЦК
6165