Чернігів із перших днів війни перебуває у надзвичайно складній ситуації. Місто є важливим форпостом, який захищає від російської армії столицю. Вже кілька тижнів Чернігів перебуває під постійними обстрілами. У місті немає ані зв’язку, ані електрики. В інтерв’ю “Українській правді” міський голова Чернігова Владислав Атрошенко розповідає про гуманітарну катастрофу, а також про те, як йому кілька разів пропонували здатися.
– Пане Владиславе, яка зараз ситуація в місті?
– Останні кілька днів кількість обстрілів суттєво збільшилася. Російська армія свідомо обстрілює житлові мікрорайони. Ці обстріли відбуваються абсолютно хаотично і націлені на те, щоб залякати людей ще більше. Тому для мене особисто важливо заперечити ту інформацію, яку поширюють військові країни-окупанта, що нібито знищуються лише військові об’єкти або об’єкти, що замасковані під житлові, а там насправді перебувають українські військові. Я хочу, щоб увесь світ мене сьогодні почув – росіяни свідомо розстрілюють мирне населення в Чернігові. Я хочу, щоб це почули німці, які сьогодні спонсорують російську військову машину, купуючи в них енергоносії.
– Керівництво Маріуполя, Харкова змогло оцінити масштаби руйнувань цих міст. Чи можна це зробити в Чернігові?
– Немає жодного сенсу зараз рахувати кількість зруйнованих будинків, тому що ці цифри змінюються щогодини. У нас зруйновані сотні будинків у місті. По нам було випущено кілька десятків крилатих ракет. А для розуміння через падіння однієї ракети у радіусі 30 метрів усе житло руйнується. У радіусі 50-100 метрів зі стін вибиває електропроводку. Є відмінність Чернігова від Харкова та інших міст, і вона в тому, що площа Чернігова значно менше. І коли йде оборона меншої території, ця територія страждає ще більше. Чернігів зазнає колосальних втрат. Ми вже більше тижня не маємо електроенергії. І у нас сьогодні немає навіть можливості відновити електрику. Навіть якщо це зробити технічно, цього вистачить на годину, максимум дві. Велика кількість мирних мешканців загинула, просто стоячи в чергах в магазин або в аптеку. Одна міна забирає з собою 15 життів людей, які просто стоять в черзі за хлібом. Непоодинокі випадки, коли під час бомбардувань, оскільки в місті просто немає електрики, немає зв’язку, загиблі просто годинами лежать на тротуарі. Тому що не можна додзвонитися і забрати тіло до моргу. У нас бувають кількагодинні затишшя, але в цілому ситуація надзвичайно складна. За моїми оцінками, виїхало вже більше половини мешканців, залишаються в основному люди, які потребують опіки, яким нікуди їхати. І яких нікому забрати з міста. Міській владі надзвичайно складно давати раду всім тим викликам у місті, а також опікуватися людьми, яким потрібна ця допомога. Ці люди не можуть доставити собі воду або ліки.
– Чи вистачає їжі в місті? Яка гуманітарна ситуація в цілому?
– Дуже багато людей втратили роботу. І вже не мають можливості купити їжу. До того ж асортимент в магазинах значно погіршився, постачання в місто фактично немає. Практично немає електроенергії, немає можливості зберігати продукти. І люди змушені більше їжі готувати у надзвичайних умовах. Вони просто на вулиці розпалюють вогнища. Це вкрай важко через постійні обстріли. І тут також є питання антисанітарії. Ще тиждень тому, поки була електроенергія, у кожної родини були заморожені продукти, що можна було приготувати. Зараз цього просто немає. Але найголовніша проблема в тому, що місто потребує багато запчастин задля функціонування водопостачання, наприклад. Ці запасні частини закінчуються, а волонтери нам не можуть в цьому допомогти. Нам потрібна тут допомога уряду. Нам потрібно, аби уряд відновив постачання життєво важливих для функціонування міста деталей.
– Багато ваших колег з інших міст отримували від російських військових пропозиції здатися. Чи отримували ви подібні повідомлення?
– Я подібні смс-ки надсилаю до Служби безпеки. А з невідомих номерів не беру слухавку. Пару таких пропозицій було. Приходять дивні смс-ки дивного змісту, на які я просто не реагую.
– Що центральна влада може зробити для вашого міста та інших міст, які опинилися в такій ситуації?
– На центральному рівні я би просив зрозуміти, що теорія про виснаження Росії може не спрацювати. І є приклади початку Другої світової в Росії, коли їхня армія зазнавала величезних втрат, а потім вони перегруповувалися та знаходили в собі сили зламати ситуацію. Я вважаю тактика вичікувати послаблення Росії є хибною. Як з боку українців, так і з боку наших іноземних партнерів, які нашими руками та нашою кров’ю хочуть виснажити Росію. Я враховував би досвід і не давав би оговтуватися Росії, яка зараз перманентно знаходиться в стані шоку і не очікувала такого опору і потрібно через це діяти швидше. В тому числі іноземним партнерам, і в тому числі по військовій підтримці. Санкції, які діють одночасно із тим, що країни купують російські нафту і газ, не є ефективними і це лицемірство. Крім того, є проста порада зрозуміти, що час для жителів Маріуполя і жителів Львова йде по-різному. І оцінюється по-різному. Влада повинна дати сигнал, що розуміє як їм важко і робить все можливе, аби час перемоги настав швидше.
– Хто зараз найбільше допомагає Чернігову?
– Я відчуваю підтримку волонтерів. І я їм безмежно вдячний. Чернігівським та з інших міст, які розуміють одну просту річ – якщо вони допоможуть зупинити ворога на кордонах нашої області, то ворог не просунеться у їхні області. Хибне уявлення, що Путін може не зайти у Львівську область, чи Тернопільську, чи Івано-Франківську. Мені хочеться, щоб мешканці цих міст це розуміли. Ми Чернігів нікому не здамо. Хочу щоб вся Україна це почула.
Севгіль Мусаєва
Джерело: https://www.pravda.com.ua/
Мітки: Владислав Атрошенко, Чернігів
6177