15 лютого православна та греко-католицька церкви відзначають Стрітення Господнє. У цей день в храмі відбувається освячення води й свічок, які приносять віряни. Стрітенська свічка, як і вода, зберігається в кожній родині, бо має надзвичайну здатність допомагати у найважчі періоди життя.
«Святкування Стрітення почалося в Єрусалимі, а згодом поширилось по цілому Сході»
Така традиція (освячувати свічки) походить зі стародавнього звичаю – влаштовувати у день Стрітення ходу містом із запаленими свічками. Пізніше з’явилося повір’я, що ці свічки охороняють житло від удару блискавки, тому їх і почали величати громничні свічки. Предки вірили, що така свічка охороняє дім не лише від природних катастроф, а й диких тварин чи хвороб. До прикладу, щоби діти не боялися вовків, на Стрітення їм навхрест підсмалювали громничкою волосся: на лобі, потилиці й над вухами. Такий символічний хрест також мав оберігати від наглої смeрті під час гpози. Такі свічки набували особливого статусу в кожній хаті. При важких пологах породіллю обкурювали такою свічкою, навіть власну худобу обкурювали, щоби вберегти від злого ока. Якщо боліли зуби, треба було взяти шматочок свічки й покусати її. Під час пандемії чи якогось лиха громничну свічку запалювали на подвір’ї, своїм димом вона захищала простір. Господарі вірили, коли взяти громничку з собою на першу оранку, то земля вродить найкраще, а хліб збирали лише у діжки, в яких був віск від такої свічечки. А ще вірили, як зчиниться в хаті сварка, то швиденько треба запалити стрітенську свічку — і скандал сам собою вщухне. Якщо ж віск громнички капне на руку — це до щастя і статків протягом цілого року.
Громничні свічки запалювали також і біля смеpтельно хвoрого, щоби полегшити aгонію й освітити легку дорогу на той світ. Якщо вмираючий тримав у руках стрітенську свічку, це означало, що помeр він праведником. Предки вірили й до тепер дане повір’я існує в нашому світі: у кого в церкві Стрітенська свічка погасне, той скоро помре.
На сьогоднішній день до нас дійшли уривки історії, чого ж свічки потрібно святити, і дану процесію виконують одиниці українців. Однією шанованою історією, чого Стрітенську свічку потрібно мати вдома, є розповідь зі св. Євангелія від Луки про зустріч праведного старця Симеона та дитятка Ісуса, якого принесли до храму Пречиста Діва Марія та Йосиф, щоби посвятити Його Богу та принести приписану жертву. Святкування Стрітення почалося в Єрусалимі і згодом поширилось по цілому Сході. Звичай святкування зі свічками пов`язують з багатою жінкою римського урядовця на ім`я Ікалія, яка між Єрусалимом та Вифлеємом збудувала церкву на честь Пресвятої Богородиці й завела традицію на Стрітення обходити місто урочистими процесіями з запаленими свічками. Світло свічки є символом самого Христа, який сказав: “Я є Світло світу”. Тому й ми у молитві на освячення свічок звертаємось до Господа: “Господи, Ісусе Христе, Світло правдиве, що освітлює кожну людину, яка приходить на цей світ. Пошли своє благословення на свічки оці й освяти їх світлом благодаті своєї “.
«Головним аспектом є не свічка, а щира молитва»
Існує думка, що Стрітенська свічка має бути лише з природних матеріалів, а саме бджолиного воску, оскільки бджола є Божою комахою. До речі, Стрітенською водою, яку також освячують, напувають худобу, щоби не хворіла, а також освячують вулики, де живуть бджоли. Стрітенська свічка у поєднанні з водою дає сильну духовну силу помешканню і тим, хто проживає у ньому. Якщо звернутися ще раз до наших предків, то практично в кожному селі була жінка, яка відала, по-нашому її називали відьмою. Так-от, такі жінки були ласі до свічок-громничок і до святої води. До храму їх не пускали, але за допомогою до них частенько зверталися. Вважалося, що коли приворот на кохану людину зробити за допомогою Стрітенької води, то жінка швидко повернеться до судженого і життя в них буде довгим та щасливим. Однак відьми ризикували накликати на себе гнів самого неба, адже робити на святих речах нечисті справи заборонено й до тепер. Коли помирала відьма, то над нею ставили три свічки та тричі хрест-навхрест переливали над ними Стрітенську воду, щоби вона не повернулася з іншого світу.
На даний час церква не поділяє жодних думок щодо ворожіння чи лікування такою водою або свічкою. Головним аспектом є не свічка, а щира молитва й віра в Господа нашого. Коли людина святить по десять свічок одночасно, це не говорить про те, що вона буде здоровішою від інших. Не варто надавати свічці чудодійної сили, адже її вогонь має одне призначення – освітити людську душу й навернути її до Господа нашого. Священники в один голос говорять, що над свічкою жодних обрядів, заклинань проводити не слід, це аж ніяк не стосується церковних канонів і правил. Як каже церква, Стрітенська свічка сильна тим, що є символом просвітлення нашого серця самим Духом Святим. Символ має наближати до Бога, а не віддаляти. Якщо цього немає і свічка сприймається просто як обряд або традиція, її ставлять на видному місці й не запалюють для молитви або й кладуть десь у скриню, то вона втрачає свій зміст і перетворюється на магізм. Магізм віддаляє від Бога й духовності.
– Коли запалюється свічка у церкві чи під час Святої вечері або ж під час вагомих подій у житті людини, то це уособлює нам присутність Ісуса Христа, і саме в такому сенсі варто розуміти свічку і її світло. Інколи люди зловживають або ж неправильно розуміють це значення, надаючи власне магічності свічці. Свічка – це свого роду пожертва, адже людина, прийшовши до храму, купує свічечку і молиться над нею. Обкурювання свічкою чи інші маніпуляції, які присутні в народі, не випливають із віри. Коли освячується свічка і її несуть додому, то це має бути знаком щоденної приватної молитви. Тобто свічка вже буде своєрідним нагадуванням до щоденної молитви, – зауважує парох церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Мар’янівка Іван Зозуля
Дії людини мають бути чистими, так як і її помисли
З енергетичної точки зору Стрітенська свічка має свою силу. І такий факт не йде врозріз зі словами церкви. Коли людська віра є сильною, то вона може перетворити будь-яку річ у потужний оберіг. До прикладу, на даний час таку свічку можна запалювати під час родинної вечері. Її світло буде символом чистоти й миру в родині. Коли народжує жінка, вдома можна запалити свічку й щиро помолитися за здоров’я майбутньої дитини й успішне народження. Таку свічку слід зберігати протягом року, але не варто забувати молитися тоді, коли вона горить. Також вогнем від свічки можна освятити кожен кут у хаті, разом зі святою водою це буде надійним захистом від злих духів і поганих людей.
– Колись жінки самі виготовляли такі свічки, і це дуже правильно, адже автор вкладав у річ свої позитивні думки, було промовлено певні афірмації й молитви, відповідно свічка вже була наповнена чистою енергетикою. До церкви її несли й молилися над свічкою, це подвоювало її силу. Зараз таку свічку можна купити, кожен вирішує сам, чи варто це робити. Можна купити і попередньо вдома намолити свічку, щоби вона ввібрала вашу силу.
Насправді це свято взято зі старослов’янського громниця. Це свято зустрічі зими й весни, а ще пробудження благодатного вогню. Наші предки дуже цінували вогонь, який вони приносили додому зі святого місця. Якщо такий вогонь горів у домі, це було свідченням того, що все найважче уже позаду. Був своєрідний ритуал захисту й здоров’я. Вогнем від свічки підпалювали маленький шматочок волосся, аби людина була здоровою,- розповідає енергетик Оксана Жук.
А ось тернополянам відомі інші факти щодо такої свічки. Її варто зберігати біля ікон, але на видному місці. Більшість опитаних містян вірять, що свічки справді мають чудодійну силу, адже принесли її з дому і несуть додому, хоча багато хто вже забув про традицію освячення свічок.
– Колись мама моя освячувала, але зараз ніхто з нашої родини цього не робить. Знаю, що коли діти хворіють, у хаті її треба запалювати й поставити біля ліжечка. Або коли хтось поганим оком глянув, можна запалити свічку і зняти зурочення,- каже Лариса Омар.
– Якщо освячувати свічку, то напевне, й молитися треба щодня. Тим самим згадуючи про Бога і дарувати йому свою увагу. Не думаю, що її потрібно поставити за скло й показувати як вихваляння. Ми хоч свічок і не освячуємо, проте міркую, що такі дії існують для того, аби нагадати людям, що молитися треба не лише в церкві, а ще й удома, – додає Богдан Липка.
Отже, вірите ви у чудодійну силу Стрітенської свічки чи ні, вирішувати індивідуально кожному. Проте, напевно, варто пам’ятати одне: свічка у церковній традиції символізує Світло правди, Світло мудрості, Світло Євангелії, що перемагає темряву гріха. Це символічна жертва, яку приносимо Богу. У кожного в домі є свічка. Не важливо, парафінова вона чи з воску, і якщо ви забажаєте освятити свою домашню свічку під час читання щирої молитви, вам ніхто не відмовить. Важливим є те, з якими думками та помислами ви робите це. Для гостей та сусідів, які будуть запитувати у вас: а що це таке? Чи для себе і миру власної душі?
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: історія, вигадки, освячення води, свято, Стрітенська свічка
13348