Іди пограйся з іншими дітьми. Чому ти сидиш сам? Біжи до всіх на вулицю. Моя дитина не така, як усі. Вона відлюдкувата, що з цим робити? Знайомі вам такі слова та відчуття? Коли батьки хапаються за голову і починають шукати причину, чому їхня дитина любить проводити час на самоті. Це зовсім не проблема, а досягнення. Ваша дитина – інтроверт.
Так збудований наш світ та й природа так розпорядилася, що всі ми не схожі один на одного. У кожного є свої особливості. Давайте розберемося, хто ж такі інтроверти, а хто екстраверти? Діти-інтроверти – це ті, для яких важливий внутрішній спокій із самого дитинства. Вони не будуть схожі ні на кого. Такі діти зможуть довгий час сидіти осторонь і спостерігати за тим, як граються їхні однолітки. Тоді як екстраверти – швидкі, рухливі, активні діти. Про них кажуть: вони всюди, де тільки можна. Екстраверти люблять бути в центрі уваги, у них рідко можна запримітити відчуття страху чи сором’язливості. Їм до вподоби активні заняття, робота в команді, а інтроверти надають перевагу спокійній роботі та самостійним проєктам.
Діти-інтроверти сором’язливі та інколи невпевнені в собі. Часто їх намагаються змінити. Бувають випадки, коли батьки панікують і вважають це відхиленням від певної норми. Однак не варто цього робити. Потрібно прийняти їх такими, які вони є, допомогти призвичаїтися до світу, де соціальні зв’язки мають велике значення.
Пригадайте школу старого зразка: всім однакові домашні завдання, 20 хвилин на самостійну роботу, якщо розповідати вірш, то лише виходити на середину класу, оголошення оцінок привселюдно, робота над помилками не індивідуально, а всім класом, й інші речі, від яких передусім і страждають діти-інтроверти. Хтось скаже, що було добре, бо була дисципліна. Зовсім ні, було добре тим, хто встигав за вчителями та роботою на уроці.
Дітей, схильних до інтроверсії, насправді зовсім не мало, і школа має про це пам’ятати. На щастя, концепція Нової української школи, дружньої до дитини, враховує особливості кожного учня. Шкільний світ більше не належить лише екстравертам. І це величезний плюс нових законопроєктів.
– Ми живемо у реальності конкуруючих внутрішніх потреб. І якщо для дитини-інтроверта внутрішня потреба у безпеці зараз переважає над потребою у визнанні, варто з увагою і повагою до цього поставитись. Не проштовхувати власні потреби без прорахунку реальності дитини, – зазначає дитячий та сімейний психолог Ольга Чигир.
Переваги інтровертів
Для того, щоби дитина-інтроверт змогла у повній мірі реалізувати свій потенціал, батьки та вчителі мають розуміти їхній потенціал та навчити її користуватися своїми перевагами. Хоча інтровертам іноді буває складно висловлювати власну думку на загал, вони чудово вміють слухати, що у майбутньому стає їхнім козирем як у навчанні чи роботі, так і в особистому житті.
Інтроверти менше піддаються негативному впливу та критично оцінюють будь-яку інформацію. Здебільшого таким дітям притаманне аналітичне мислення, що дозволяє їм сприймати інформацію швидше, ніж одноліткам. Можливо тому, вони виростають та перетворюються у славетних науковців. Таких як Ісаак Ньютон, Марія Склодовська-Кюрі та Альберт Ейнштейн. А ще інтроверти дуже старанні. Якщо їх запитати про що-небудь, на відповідь одразу можна й не чекати. Але якщо ви дасте дитині достатньо часу, її аргументована відповідь вас вразить. Вони сумлінні, відповідальні і ніколи не знехтують цим.
А що робити батькам?
Намагатися зробити з дитини екстраверта в жодному разі не можна. Це те саме, що перевчати людину писати іншою рукою. Треба зрозуміти, що кожна дитина – це цілий світ, неповторний, непорушний. Якщо ваша дитина сидить саменька у кімнаті і не йде на контакт з іншими, це зовсім не страшно. Якщо мама сильно переживає через часті усамітнення, можна звернутися до психолога та переконатися у здоровому психічному самопочутті дитини. Він надасть повну інформацію, як поводитися з такими дітьми, та порадить, як краще налагодити контакт. Ламати дитину, порівнюючи її з іншими, не варто. Так ви можете нанести психологічний тиск своєму чаду. Підхід та розуміння – ось що потрібно дітям-інтровертам.
У жодному разі не можна дозволяти стороннім людям у присутності дитини-інтроверта називати її сором’язливою, тим паче, що у нашому суспільстві поняття “сором’язливість” часто має негативне забарвлення. У такому випадку варто змінити акцент розмови, підкреслити інші риси дитини чи просто переключити її увагу на щось інше. Хваліть дитину саме за ті якості, які їй притаманні. Таким чином вона буде впевненішою в собі та вчитиметься користуватися своїми перевагами.
А що буде у школі?
Трапляється, що дитині-інтроверту все одно складно у школі. Часто це відбувається тому, що вчитель просто не знає про особливості дитини.
У такому випадку корисним буде інший принцип НУШ – педагогіка партнерства, де батьки та вчителі допомагають один одному досягти спільної мети – добробуту дитини. Нова українська школа – це мотивуючий навчальний простір. За новими стандартами у школі кожен учень знайде куточок для усамітненого відпочинку, де зможе “перезарядитися”, чого іноді так потребують діти-інтроверти. Це може бути поділений на зони простір коридору або спеціальне місце у бібліотеці.
– Раніше більше уваги отримували діти активні – екстраверти. Дітей-інтровертів називали ще зручними дітьми. На уроці вони чемно сиділи, мало говорили та були абсолютно спокійними. На даний час учителі приділяють більше уваги саме таким зручним дітям. Адже вчитель не знає, про що дитина думає, чим цікавиться. Програма Нової української школи дозволила більше пізнати таких дітей. Дати їм ті знання, які вони хочуть отримати, до яких вони готові. Часто зустрічаю картину, коли батьки не знають, що відбувається з дитиною, стараються її підганяти. Не треба цього робити. Діти-інтроверти дуже хороші. Їхня природа вибрала усамітнення, і в цьому немає нічого поганого. Програма НУШ для таких дітей є ідеальною. Існує проєкт «Емоційний інтелект», коли вчитель не лише навчає, а допомагає і підказує. Із 30-ти дітей у класі 5-6 є інтровертами. Аби допомогти їм адаптуватися, виконують різні вправи. Ранок починається із вправи «Ранкове коло». Не завжди діти беруть у ньому участь, інколи повинно пройти пів року, аби така дитина взяла за руки інших. Але це цілком нормально. Вона вивчає дітей, їхню поведінку, спостерігає за ними, -розповідає вчитель початкових класів, тренер НУШ, ТСЗШ І-ст. школи повного дня з поглибленим вивченням основ економіки Наталія Кордуба.
Наталія Ярославівна каже, що за новою методикою навчання проходить у формі гри. Але діти граються навчаючись. Такий метод подачі інформації краще засвоюється. Існує група партнерства вчителів та батьків. Їм пояснюють, чому не варто тиснути на дітей, чим це може зашкодити в майбутньому. Дітей-інтровертів не треба виокремлювати. Це цілком нормальні діти, які живуть у світі, де їм комфортно.
Також у даній школі існують куточки самотності, які й повинні бути за програмою НУШ. Це територія, де дитина може побути сама, коли їй це потрібно. Обійняти іграшку або ж просто посидіти у тиші. Нова програма піклується про психоемоційний стан кожної дитини, і це дуже важливо, підсумовує вчитель. Для дитини важливо, щоб освітнє середовище було безпечним. Викликів до дошки вже немає, дитина може обрати місце, з якого хоче відповісти. Є партнерські заняття, коли діти працюють із сусідом по парті, але якщо дитина не проявляє ініціативи і воліє бути сама, її ніхто не змушує.
Дуже хочеться вірити, що у всіх школах будуть відстоювати свободу дії та право вибору. І справді, школа буде дружньою до дитини…
Соломія Вершигора
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: інтроверти, газета "Номер один", новини Тернополя
13347