30 листопада в Тернополі сталася резонансна подія – міську раду пікетували матері! Вони живуть у Тернополі, тут витрачають зароблене, а їхні чоловіки працюють і сплачують податки в бюджет міста. У той самий бюджет, який також фінансує дитячі садочки, куди мами хочуть водити своїх діток. Але тільки тернопільська влада додумалася обкласти жінок непосильними поборами за таке право. Всупереч Конституції, всупереч усім моральним і людським законам, міська рада поділила дітей на «білих» і «чорних». На людей і недолюдків.
Найбільше обурює те, що спеціально навчені люди у соцмережах підбурюють міських мамів проти неміських. Мовляв, у садочках не вистачає місця тернопільським діткам, то хай іногородні платять за «ліжкомісце» або не займають місця для «білих» діток. Але скажіть, хіба проблема із місцями в садочках виникла тільки сьогодні? А головне: скільки нинішнє керівництво (яке управляє містом уже 8-й рік) побудувало нових садочків чи реконструювало існуючі для збільшення площі?
Усі, мабуть, чули виступ міського голови після тієї скандальної сесії у четвер, де він пояснював, що об’єднаним громадам держава виділяє кошти на прописаних там діток, а тому якщо малеча відвідує садочок у місті, сільський бюджет має ці кошти передати Тернополю. Або ж нехай батьки заплатять зі своєї кишені.
Насправді міський голова, як завжди, лукавить.
По-перше, держава виділяє кошти (субвенцію) тільки на шкільну освіту. І тільки громадам. Позашкільна та дошкільна освіта ж фінансується з місцевих бюджетів. Тому якщо село ще не приєдналося до громади (а таких навколо Тернополя багато), то на його рахунках навіть на школи немає коштів, не кажучи вже про забезпечення дошкільнят.
По-друге, на території сіл та громад знаходиться чимало важливих для міста об’єктів. Наприклад, те ж сміттєзвалище, водогін тощо. Чи повинні ці ради сьогодні теж вимагати захмарну плату з тернополян за те, що приймають наше сміття та постачають нам питну воду? І голови громад зайняли сьогодні цілком господарську позицію: давайте, тернополяни, спершу, за законом, створіть свою громаду, а потім сядемо і порахуємо, хто кому і скільки винен.
По-третє, ініціатива міської влади серйозно тягне на кримінальне правопорушення, адже йдеться про пряме вимагання коштів із батьків дітей, які не прописані в Тернополі. Рішення мерії міста не правомірне вже тому, що порушує Основний закон України, не кажучи вже про інше чинне законодавство. Стаття 24 Конституції говорить, що «не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками… місця проживання… або іншими ознаками». А стаття 53 гарантує, що «кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної… освіти, різних форм навчання». Жодне рішення органу місцевого самоврядування, жодне розпорядження міського голови не може суперечити Конституції!
А тепер про головне: для чого депутатам і міському голові Тернополя потрібен скандал всеукраїнського масштабу? Адже в бюджеті міста, як бачимо, достатньо коштів не тільки на дітей з-за меж міста, а й на купівлю нових іномарок та оплату численних хвалебних текстів у місцевих ЗМІ.
Річ у тім, що цей скандал, на думку багатьох, має виключно політичний підтекст – таким чином мерія хоче змусити навколишні села приєднатися до Тернополя, аби в рамках децентралізації створити об’єднану громаду. Ось тільки села не поспішають в обійми великого міста. Вони не бачать у цьому для себе жодної вигоди. Та й співпраця з таким мером, як видно, зовсім не до вподоби селищним головам. І замість того, щоби за круглим столом розв’язати спірні питання, досягнути компромісу та хоч чимось привабити села на свою сторону, міський голова та вірні йому депутати роблять заручниками тисячі невинних дітей та їхніх батьків. Очевидно, розраховуючи на те, що прості люди, аби не платити захмарні суми, самі змусять місцевих голів прийти на поклін до влади Тернополя.
Це не тільки сумно і страшно. Це – ганебно. Ще жодну владу нашого міста не пікетували матері з дітьми. Жоден мер не додумався робити дітей розмінною монетою своїх політичних цілей. Та що казати, ще жодна міськрада так цинічно і самовпевнено не порушувала Конституцію України!
Я глибоко поважаю тих жінок, які прийшли пікетувати тернопільську мерію. На їхньому боці – закон, мораль і материнська відвага захищати своїх дітей.
Між тим, ще у 2015 році я пропонував керівництву міста реальний вихід із ситуації, аби місць у садочках вистачило всім дітям. Це можна зробити трьома способами.
Перший – це надбудова третього поверху в існуючих типово-стандартних двоповерхових садочках. У таких «мансардах» запросто можна розмістити всі службові та технічні приміщення, кабінети педагогів тощо. Тоді у звільнених внизу приміщеннях можна відкрити додаткові групи. І коштуватиме це все разів у 5 дешевше, ніж будівництво окремого закладу для такої ж кількості дітей. А заодно й вічно діряві дахи в дитсадках нарешті буде надійно перекрито.
Другий спосіб – створення так званих садочків «неповного дня» на перших поверхах житлових будинків. Вимоги до облаштування таких закладів з боку санстанції та інших служб спрощені, а виділення додаткових земельних ділянок при цьому взагалі не потрібне. Забудовники легко могли б облаштовувати такі заклади у новобудовах замість сплати обов’язкового 6-відсоткового внеску до бюджету…
І, нарешті, третій спосіб – це будівництво приватних дитсадків за кошти інвесторів (зараз таке активно практикує Київська міськрада). Отак і чергу до комунальних дошкільних закладів можна розвантажити, і міську казну поповнити…
Усі три варіанти хороші і цілком реальні. Треба тільки, щоб у міській владі були люди відповідальні й небайдужі – здатні любити не лише своїх, власних дітей…
Віталій Цимбалюк
Джерело: Тижневик "Номер один"
18062