25 вересня – день народження Захара Гарника. Цього дня він повернувся до Трибухівців на щиті – на рідну землю свого батька, землю, яка з дитинства була для нього особливою.
Героя зустріли жителі села, керівництво Трибухівської громади, духовенство, учні та вчителі Трибухівської ЗОШ І-ІІІ ступенів та 25 його побратимів.
Біля фігури Матері Божої на нього чекали люди. На знак шани та пам’яті тут виклали з калини Державний Герб України, а дорогу до храму встелили квітами.
Після зустрічі біля фігури Матері Божої процесія пройшла повз будинок, де Захар проводив свої дитячі роки під час літніх канікул, приїжджаючи до своїх дідуся та бабусі. Саме з цим місцем були пов’язані його дитячі спогади, роки, які він проводив тут поруч із рідними.
ромада востаннє пройшла цією дорогою разом із Захаром Гарником до церкви Успіння Пресвятої Богородиці, щоб помолитися за нього та провести в останню земну дорогу.
Далі траурна процесія пішою ходою вирушила до храму, де відбулася молитва за Захисника.
Після церковної відправи жителі громади разом із родиною та побратимами провела його на кладовище.
Символом цієї земної дороги стало передання Державного Прапора України батькам .
Біля могили прозвучав вірш, присвячений Герою. Своїми спогадами поділилися про нього побратими. Вони говорили про нього як про добру, щиру та гідну людину, надійного товариша, якого поважали та цінували.
У день свого народження Захар мав би отримувати привітання, чути рідні голоси й бути поруч із тими, хто його любить. Натомість цього дня усі схилили голови перед його пам’яттю та провели Героя в останню земну дорогу.
Вічна пам’ять Захиснику України Захару Гарнику!
Вічна шана. Вічна слава Герою!
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
7505