– 1 листопада президент Володимир Зеленський вперше відвідав Тернопіль. І вперше його зустріли не оплесками, а «коридором ганьби». Президент не приховував свого роздратування і полетів до столиці, не взявши навіть участь у запланованому огляді водної арени спорту.
Як сталося, що політичного кумира мільйонів українців Тернопіль зустрів вигуками «Ганьба!»? Чи дійсно Зеленський за кілька місяців своєї роботи заслужив такої зневаги?
На мою думку, того дня мала місце добре спланована акція. І підготували її люди, яким тепер втрачати нічого, оскільки вони вже втратили свої посади і рейтинги. Інша річ, що цю акцію допустили правоохоронні органи, які мали би брати активну участь в організацію приїзду Гаранта. Не здивуюся, якщо після такого «теплого прийому» першої особи держави вже незабаром позбудеться своїх посад усе керівництво обласних правоохоронних органів. А може воно вже до цього готується, тому й проявило повну байдужість до організації приїзду президента.
Не звинувачую людей, які вийшли на пікет до Володимира Зеленського. Адже вони дійсно хотіли бути почутими президентом. Але їм такої можливості ніхто не дав. Новопризначений голова ТОДА Ігор Сопель переймався, здається, лише власним «інавгураційним» виступом, аніж належною організацією візиту глави держави. Йому ніхто не заважав організувати невелику зустріч активістів із президентом для спілкування про наболіле, або ж узяти на себе відповідальність поговорити з пікетувальниками і сісти того ж дня із ними за «круглий стіл». Однак новий губернатор вже першого дня на своїй посаді проявив повну байдужість до людей та показав неспроможність організувати прийом першої особи держави на належному рівні. І це перший «дзвіночок» Володимиру Зеленському про те, що його кадрова політика на Тернопільщині, напевне, не дуже вдала…
Так само винні й народні депутати від партії «Слуга народу», які виграли в Тернопільській області. Вони абсолютно не доклалися до того, аби разом із новим головою ТОДА передбачити усі нюанси зустрічі президента та вбезпечити його від неприємних вражень.
А щодо тіньових організаторів акцій (принаймні, частини пікетів), то їх можна зрозуміти. Не сьогодні, то завтра почнуть витягувати назовні усі їхні оборудки і махінації. Втрачені політичні і кар’єрні позиції уже не повернути. Тому бажання наостанок накапостити новій владі – це всього лише прояв власного безсилля і люті.
Джерело: Тижневик "Номер один"
4662