Важко повірити, що в той час, як у Сполучених Штатах 155 років тому було остаточно скасовано рабство, в Україні, у Збаразькому районному суді колегія суддів слухала кримінальну справу про торгівлю людьми. Справжній бізнес на чужій свободі організувала 29-річна молодиця з Підволочиська, матір маленької дитини.
«Мені ж треба було на щось жити, – нервово пояснювала добродійка, щиро не розуміючи, у чому її провина: – Це лише бізнес! Та й дівчата знали все про майбутню роботу».
Насправді не знали. Тому й «бізнес» вела нечесно та відкрито, не укладаючи жодних угод із «клієнтками».
Діяла за звичною схемою, відомою ще з 1990-х років: через знайомих підприємлива мадам підшуковувала дівчат або молодих жінок, які внаслідок збігу життєвих обставин перебували у фінансовій скруті, та пропонувала допомогти працевлаштуватися, скажімо, в Італії.
«Не переживай, мій знайомий – заможний синьйор, має свій ресторан і готель. Робота хоча й важка, але тут такі гроші й академіки не бачать. А мій синьйор знає, що українки, особливо з Галичини, – дівчата чесні і працьовиті, тому й намагається брати покоївками, офіціантками та кухарями, кого я порекомендую», – солодко брехала вона в очі черговій жертві.
При цьому обіцяла не тільки гарний заробіток, а й житло, харчування та вихідні – тобто ледь не повний соцпакет.
Більше того, аби справити враження заможної пані, зустрічі призначала у кафе чи барі в Тернополі або Підволочиську. При цьому новоспечена рабовласниця, замовляючи каву або чай, робила це з таким виглядом, що співрозмовниця, ніяковіючи, одразу починала запевняти, що гроші всі до копійки віддасть, як тільки заробить, тільки-но отримає роботу… На особисті запитання стосовно сімейного життя претендентки зізнавалися, що мають лише стареньких батьків (або, залежно від ситуації, маленьких дітей).
Оскільки дівчина та молодиця саме через безгрошів’я і планували їхати на заробітки за кордон, мадам сама оплачувала оформлення проїзних документів, зокрема паспорти, купувала квиточки на проїзд.
В Італії двох жертв насправді зустрів молодий красень та гарною іномаркою привіз на віллу. Тут щасливим й окриленим українкам прямо розповіли, чим їм доведеться заробляти свої євро. І одна із жертв категорично відмовилась, а от інша погодилася і впродовж літа 2016 р. надавала сексуальні послуги клієнтам місцевого борделю. Однак, повернувшись додому, хоч і у різний час, кожна звернулася з відповідною заявою до правоохоронних органів. Встановити особу новітньої работорговки було не легко, до того ж вона не поспішала з’являтися ані до слідчого, ні згодом до суду.
Однак нарешті днями у Збаразькому районному суді було проголошено вирок. Колегія суддів визнала винною спритну молодицю у торгівлі людьми (ч. 2 ст. 149 КК України) та засудила до 5 років позбавлення волі. Щоправда, зважаючи, що потерпілі не мали до обвинуваченої жодних претензій, водночас бізнес-вумен одна виховує дитину, служителі Феміди дали їй шанс і позбавлення волі замінили на 3 роки іспитового строку. Водночас вона зобов’язана періодично з’являтися для реєстрації в органах пробації, повідомляти про зміну місця проживання та роботи і не виїжджати без дозволу за кордон.
Олена Густенко
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: газета "Номер один", новини Тернопільщини, сексуальне рабство
18057