Одного ранку я прокинулася з думкою, що більше так не можу. Не можу бачити пустий погляд свого чоловіка, його апатичність і небажання навіть вставати з ліжка. Мене нервує те, яким він став. За короткий проміжок часу із впевненого, успішного чоловіка він перетворився на перелякану дитину, яка всього боїться і практично нічого не може вирішити самостійно.
«Так, я знаю, йому діагностували депресію, виписали медикаменти, лікар просив бути уважною до нього. Так, я зі всіх сил намагаюся бути турботливою і люблячою, проте не можу зрозуміти, чому в нього немає сил узяти себе в руки і почати нарешті виходити з цього стану? Скільки можна жаліти себе? Як можна так не цінувати того, що маєш? Хороша робота, дім, машина, діти – інші й частини цього не мають. Як, маючи це все, ще скаржитися на життя? Не бачити нічого хорошого навколо?
Я думаю, що це всього лиш звичайнісінька лінь і небажання брати на себе відповідальність. Я не знаю, на скільки мене ще вистачить, з кожним днем поведінка чоловіка дратує мене все сильніше, наші стосунки руйнуються на очах”. Це лист жінки, чоловік якої страждає на депресію. Скільки б інформації в нас не було про те, що таке депресія, не обов’язково клінічні її прояви, достатньо сезонних коливань настрою, однак це завжди велике випробовування для стосунків, бо далеко не завжди ми знаємо, як доцільно поводитися за таких умов. Особливо, коли на наших очах близька і рідна людина із впевненої та усміхненої перетворюється на апатичну і похмуру.
Багато пар не витримують цього випробування, стосунки розриваються, часто ранячи всіх навколо. Що робити, якщо хтось із ваших рідних потерпає від депресії?
- Дайте можливість людині виговоритись. Просто слухайте. Просто будьте поруч. НЕ НАМАГАЙТЕСЯ раціоналізувати й апелювати до чогось хорошого – наявність хорошої роботи, сім’ї, здорових дітей людина в депресії сприймає зовсім по-іншому, ніж ви.
По-перше, депресія супроводжується певними когнітивними розладами (простіше кажучи, «все бачиться у чорному світлі»), тут уже не до об’єктивності. По-друге, такі твердження викликають почуття провини (з жиру бісишся) і посилюють ізоляцію через відчуття, що їх не розуміють. Також варто уникати підбадьорювань типу: «Все буде добре», «Нема чого боятися» або фраз: «Візьми себе в руки», «Не вигадуй», «Ти просто себе накручуєш». Ставтеся до переживань близької вам людини серйозно, розуміючи, що вона дійсно страждає і це не примха чи каприз. Попросіть рідного детально розповісти, що відбувається в нього в голові, при цьому не засуджуючи ні в чому, нічому не дивуючись. Розпитуйте, намагайтеся зрозуміти, не висловлюючи ніякого власного ставлення, окрім прийняття. Частіше говоріть: «Я тебе люблю», «Я поруч», це може бути дуже важливим.
2.Турбуйтеся про себе! Пригадуєте, у літаку кисневу маску спочатку потрібно одягнути собі, а потім вже дитині. Якщо ви не потурбуєтеся про себе, ви нічим не зможете допомогти близькій людині. Знаходьте час на відпочинок, на речі, які вас наповнюють та відновлюють. Якщо вам щось набридло – це нормально, також нормально час від часу сказати “ні”.
- Підтримуйте звичний спосіб життя. Акуратно, ненав’язливо стимулюйте робити те, що людина ще може з того, що звикла. Наприклад, приготувати разом вечерю, пройтися по парку, подивитися разом фільм, з’їздити кудись, де людині завжди було спокійно в нормальному житті. Робити те, що вас об’єднує і не вимагає від вашого близького особливої рефлексії, оцінки себе, порівняння з іншими. Ваше завдання – втримати розум у тілі, а для цього тіло потрібно обдурити, імітуючи нормальне життя. 4. Переключайте увагу людини на тіло. Як правило, депресія – це важкі, гнітючі, самознецінюючі думки, коли ми “заземляємо” рідну нам людину, переключаючи її свідомість на сигнали, які посилає тіло, ми тим самим даємо зрозуміти, що життя продовжується, є ще й інші сторони, які “випали”. Підійде все, що завгодно: тренажерний зал, прогулянка на свіжому повітрі, масаж і т.д.
- Поступово виводьте з ізоляції, але уникайте токсичної комунікації. Часто люди, які страждають від депресії, прагнуть до повної ізоляції від навколишнього, а також власного життя. Знайдіть у вашому оточенні людей, які максимально позбавлені схильності до засудження й упередженого ставлення, і з якими можна провести час. Іноді, щоби повернути людину до життя, досить просто мовчазних обіймів. Поговоріть про те, що відбувається, разом з кимось ще. Проте тут є один важливий момент: іноді ви самі можете бути фактором погіршення стану . Як би важко це не було, запитайте себе, чи не можете ви просто своєю присутністю робити гірше, і подумайте, що можна з цим вдіяти, але так, щоби не кидати близьку вам людину.
- Слідкуйте за харчуванням близької вам людини, за тим, чи приймає вона вчасно ліки. Люди в цьому стані часто можуть недооцінювати потребу в їжі, сні, відпочинку. Звертайтеся по допомогу до психолога чи психотерапевта.
- Не здавайтеся! Це не назавжди, депресія не може тривати вічно, рано чи пізно знову засяє сонце.
Наталія Гаєвська, сімейний психолог, кандидат психологічних наук
Джерело: Тижневик "Номер один"
3322