Саме в перехідний період (на межі осені-зими), який ми зараз переживаємо, ледь чи не всі – від наймолодшого до найстаршого підпадаємо під ризик запальних процесів, які супроводжуються підвищенням температури тіла. Запалення – це реакція живих тканин на місцеве ушкодження, що виникла в процесі еволюції. Хоч вона є захисною, але може переходити у свою протилежність, справляючи шкідливий вплив на організм. Гарячка теж є одним із найяскравіших проявів захисної реакції, сутність якої полягає у підвищенні температури тіла, що виникає внаслідок інфекційної та неінфекційної природи. Це активна захисна функція здорового організму, необхідна йому для боротьби з хворобою. Загалом провідна роль у боротьбі з запаленням належить опірності організму. У разі появи болю у хворого необхідно звернутися до лікаря, а не давати сильні знеболюючі препарати, що зменшують біль, але не усувають причини, що його зумовила. Лікувати запальний процес і гарячку можна і народними засобами, стверджує наш позаштатний консультант, медик і валеолог Галина Кожій.
– Пані Галино, чи можна вилікувати цю недугу природніми, так званими народними методами, без застосування хімічних засобів?
– Можна. Природним методом лікування запалення є використання лікарських рослин. Протизапальну дію виявляють рослини, що містять поліфенольні сполуки, флавоноїди, рутин, вітаміни, мікроелементи та інші компоненти. Лікувальна дія комбінації лікарських рослин спрямована насамперед на нормалізацію основних фізіологічних процесів в організмі, підвищення його опірності. Поєднанням протизапальної дії лікарських препаратів рослинного походження з іншими природними методами лікування (вода, повітря, світло, їжа) можна в більшості випадків домогтися ліквідації запалення без використання хімічних засобів.
– Що би Ви конкретно порадили застосовувати з народної медицини саме для лікування запальних процесів?
– Як протизапальний, антимікробний, болезаспокійливий та протинабряковий засіб використовують настоянку бруньок тополі чорної, берези бородавчастої та осики звичайної. Свіжі бруньки треба залити 40-відсотковим спиртом етиловим у співвідношенні 1:5, настоювати 2 тижні, щоденно струшуючи, профільтрувати. Приймати по 10-20 крапель у ложці води 3-4 рази на день за 20 хв до вживання їжі.
Дітям молодшого віку готують відвар: 1 столову ложку суміші подрібнених бруньок залити 200 мл води, довести до кипіння, кип’ятити упродовж 10 хв на малому вогні, настоювати 4 год, процідити. Приймати по 1-2 чайні ложки 3-4 рази на день за 20 хв до вживання їжі. Препарати бруньок згубно діють на патогенні стафілококи та стрептококи.
У разі застосування соку каланхое пірчастого, консервованого 20-відсотковою спиртовою настоянкою бруньок тополі чорної (1:1, 1:2), для лікування гнійних ран, фурункулів, абсцесів, виявлено відсутність росту патогенних стафілококів та стрептококів, бактерій синьо-зеленого гною, протея, кишкової палички.
– А які природні, себто лікарські, засоби можна застосовувати для підвищення опірності організму під час запалення?
– Для підвищення опірності організму під час запалення використовують два народні засоби лікування.
- Сік трави подорожника великого із жмихом. Листки подорожника пропустити через м’ясорубку, змішати з медом у співвідношенні 1:1. Приймати по 1 чайній – 1 столовій ложці 3 рази на день за 15 хв до їди. Виявляє протизапальну, бактеріостатичну, протиалергійну дію. Посилює репаративні процеси хромосомного апарату клітин, зменшує токсичність хіміопрепаратів, проявляє захисну дію на кров.
- Протизапальну дію, що перевищує дію індометацину, виявляє ехінацея пурпурова. Полісахариди ехінацеї при запальних процесах є сильними активаторами макрофагів, гранулоцитів та лімфоцитів, підвищують захисні функції організму та імунітет. При бактеріальних захворюваннях сприяє фагоцитозу. Як протимікробний засіб ефективна при лімфаденіті, гангрені, ниркових захворюваннях тощо. Препарати ехінацеї призначають при вірусних захворюваннях, особливо при грипі, герпесі, віспі, поліомієліті. Їх застосовують при хронічних захворюваннях аутоімунного характеру (ревматоїдному артриті, гепатиті, нефриті) та в дерматології (екзема, псоріаз тощо). Настоянку свіжого кореня ехінацеї пурпурової (аптечний препарат) давати з розрахунку по 1 краплі на кожний рік життя дитини 3-4 рази на день. За умови тяжкого стану хворого давати дітям старшого віку через кожні 2 год (до 60-100 крапель на добу).
– Як реагувати на підвищення температури під час запального процесу? Чи варто її збивати?
– Підвищення температури для деяких бактерій та вірусів може бути тим чинником, що перешкоджає їхньому подальшому розмноженню або навіть знищує їх (наприклад вірус грипу). Отже, якщо температура тіла підвищується до 39 °С, не поспішайте давати хворому жарознижувальні ліки. Вирішити, чи потрібно збивати температуру, може лише лікар. Необхідно вплинути на причину хвороби. Коли організм мобілізує свої захисні механізми і почне перемагати хворобу, температура почне знижуватися, включиться один з найефективніших процесів – потіння. Поява поту під час гарячкового стану свідчить про те, що криза минула. Гарячка – прагнення природи вилучити з організму токсичні продукти, тому пригнічувати цей процес не можна, слід лише підтримати організм у його боротьбі, поступово знижуючи температуру.
– Які народні засоби слід застосувати для жарозниження та заспокоєння хворого під час гарячкового періоду?
– Під час гарячкового періоду хворому дають багато пити (чай з лимоном, журавлиний морс, переварену воду), страви з ячменю та вівса. Їжа повинна бути напіврідкою, теплою. Під час високої температури тіла не слід давати м’ясних та гострих страв.
У стадії жару починається згоряння всередині тіла хвороботворних речовин, а шкіра стає сухою та гарячою. Треба провести охолоджувальні, заспокійливі та відтяжні процедури: зробити повні або тричетвертинні заспокійливі обгортання, обмивання, обтирання водою з оцтом. Чим сильніша гарячка, тим вищою повинна бути температура води для обгортання. Не можна використовувати холодну воду.
Ще один засіб: за наявності високої температури тіла незалежно від причини її виникнення беруть 100 г сухих гілочок ялиці білої та 100 г кореня малини звичайної. Рослини розтирають до порошку і ретельно змішують. На 200 г суміші беруть по 100 г цукру та меду. В емальований посуд кладуть шар порошку і такий самий шар суміші цукру з медом, чергуючи їх. Потім добавляють 500 мл окропу, настоюють 24 год, після чого тримають на киплячій водяній бані 7 год та знову настоюють 48 год. Після фільтрування одержують сік яскраво-малинового кольору з приємним запахом. Призначають по 1 столовій ложці 4-5 разів на день до вживання їжі. Дітям у віці до 10 років дають по 1 чайній ложці 4 рази на день до вживання їжі.
У народній медицині також використовують такі відомі жарознижувальні засоби, як відвар кори верби білої, липового цвіту, ягід, гілок та коренів малини. Малина в українців, як і в інших народів, здавна вважається перевіреним потогінним засобом. Використовують найчастіше відвар сушених ягід або гілочок малини, рідше – сироп або варення із ягід.
Олесь Миколайчук
Джерело: Тижневик "Номер один"
4139