Безперечно, перед Україною сьогодні стоять декілька важливих, першочергових запитань, відповіді на які визначать подальше життя нашої країни. Якщо відповіді не будуть знайдені, то саме виживання нашого національного проекту буде під великим знаком запитання.
Так, я маю на увазі питання національної безпеки, питання права, демократії, питання економічного росту та зовнішньополітичної стратегії. Звісно, до 31.03.2019 року часу обмаль, тож зрозуміло, що реалізувати стратегічні плани найближчим часом більш, ніж складно, я б сказав, малоймовірно. Але в найближчому завтра, реалізувавши ці питання, Україна має шанс стати модерновою, успішною державою, до якої в сучасному світі ставилися б з повагою.
Джордж Сорос, відомий фінансист, свого часу дав велике інтерв’ю німецькому виданню «Сicero», в якому розказав про те, як весь світ ставиться до України. За словами фінансиста, доля українців нікого не хвилює і їм доведеться воювати самим, причому, як можна довше. І що Європа все одно буде у виграші навіть у тому випадку, якщо від України залишиться велике згарище.
Сорос через фонд «Відродження» та інші структури витрачає десятки мільйонів доларів на місцеві проекти через грантоотримувачів і агрохолдинги, прагне встановити контроль над ринком землі. Він навіть не приховує, що хоче скупити в агросекторі та інфраструктурі.
Чому я згадав Сороса і його плани, зокрема, і щодо української землі? А тому, що недавно прочитав, що сільський голова спершу повернув у громаду землі, які до цього орендувала агрофірма і не сплачувала за це ні копійки. Потім зайшов інвестор, який вклав 50 млн. грн. і запропонував найкращі умови. Тепер це маленьке село не виживає, а квітне. Там немає жодної порожньої хати. А урожай лежить на лише на столичних полицях, а й польських, італійських, французьких і німецьких супермаркетів. Так про економічне диво і село Снітків на Вінниччині та його голову Віктора Ольшевського відгукуються місцеві журналісти.
За даними Держгеокадастру, в Україні 42,7 млн. га становлять землі сільськогосподарського призначення. З них 32,5 млн. га – рілля. 10 млн. га перебувають у державній і комунальній власності. Агрохолдинги орендують 16,8 млн. га. Причому в їхньому користуванні опинилося майже 6 млн. га, а взагалі земельні паї орендують близько 45 тис. агропідприємств.
А от у сусідній Польщі – 2 млн. приватних господарств, які займають 90% усіх сільськогосподарських угідь. Ферми площею понад 15 га становлять лише 9% від загальної кількості господарств. Тобто особливість Польщі – величезна кількість зовсім дрібних фермерів з невеликими ділянками землі. Це дуже помітно, коли їдеш через Польщу – багато розділених межами невеликих фермерських наділів.
Яку модель ринку вибере Україна, впроваджуючи реформу децентралізації, покаже час, а поки що в обхід закону спроби одержати землю добре відомі: договори оренди на тривалий термін, передача безстрокового права користування ділянкою, дарування, обмін нерівноцінними паями з доплатою. Земля, на якій мали би працювати тисячі фермерів, може бути скуплена іноземцями. Через спекуляцію із землею реформа децентралізації, яка затягнулася, може призупинитися, тому що земля стане недоступною для дрібних фермерських господарств, за якими майбутнє.
Ми дуже часто намагаємося порівнювати себе з розвинутими європейськими країнами на економічному, промисловому, сільськогосподарському рівнях. У цьому контексті хочеться згадати про ще одну болючу тему – пенсії. Їх чомусь ніхто не порівнює. А між тим, загальна ситуація в країні безпосередньо пов’язана з економічною захищеністю її мешканців. Зокрема тих, які зараз в особливо скрутних умовах.
Як заявили в Кабінеті міністрів, в Україні очікується підвищення пенсій у три етапи. Перший – у грудні (у зв’язку з індексацією) становитиме 1497 грн. (це на 62 грн. більше). Народний депутат України, лідер політичної партії «Основа» Сергій Тарута назвав це ганебним.
«Це просто соромно – говорити зараз про підвищення пенсій на 62 гривні. Пенсія повинна бути на рівні 10-12 тисяч гривень. Наша політична сила знає, як цього досягти. І мова не про те, щоб надрукувати гроші, а про те, щоб забезпечити реальний ріст економіки. Щоб країна почала багато заробляти і відповідно з’явилися можливості для виплати гідних пенсій».
На завершення статті так і хочеться пригадати прислів’я «Буде хліб – буде і пісня».
Дійсно, щоб зробити країну успішною, з високими пенсіями і заробітними платами, з високим рівнем якості життя, необхідно вивести державу з глибокої кризи. Команда професіоналів-промисловців партії «Основа» разом із провідними вченими розробили збалансовану покрокову програму розвитку нашої держави, яка втілена в доктрині «Україна 2030».
Джерело: Тижневик "Номер один"
4139