У Тернополі на Східному масиві напроти літака на зеленій зоні, поряд з дуже жвавою пішохідною зоною, в місці, де впродовж десятків років ніхто і близько не міг уявити, що “так можна!”, будуються повноцінні магазини.

Як розповів депутат Тернопільської міської ради Іван Сороколіт, юридично, по документах, підприємець Юрій Степанович Буянський монтує “тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності” згідно договору особистого строкового сервітуту з Тернопільською міською радою на території 138 кв. м, за яким він сплачує  1967,84 грн. на місяць в бюджет міста.

– Це не єдина “схема” з будівництва комерційних об’єктів за відсутності власної чи орендованої земельної ділянки. У даному випадку міська рада посилається на своє рішення 6/31/99 від 26.04.2013 року, яким визначає перелік місць, де можна, як виняток, встановлювати лотки, ємності “прохолода”, автопричіпи, об’єкти сфери торгівлі, торгові автомати, інші тимчасові споруди. Насправді, “тимчасові споруди”, як виняток, мають право на існування і присутні в усіх містах. Однак, в Тернополі цей виняток переріс в правило. Місто масово забудувалось і продовжує забудовуватись повноцінними стаціонарними магазинами, які “чомусь” вважають тимчасовими спорудами, – каже пан Сороколіт.

Дійшло до абсурду. У переліку місць для можливого (як виняток!) розміщення “тимчасових споруд” включені не просто конкретні місця, а цілі вулиці!  У нашому випадку, торгові павільйони (як виняток!) можуть будуватись будь-де на усьому проспекті Степана Бандери, адже в списку місць для розміщення тимчасових споруд під пунктом 7.42 зазначено без будь-яки уточнень конкретного місця – “просп. С. Бандери”.

Депутат вирішив не сидіти склавши руки, а діяти, хоча наперед знає дії керівництва міста.

– 3 серпня офіційно подав в міськраду на ім’я секретаря міськради Ігор Гірчак проєкт рішення про вилучення пункту 7.42. просп. С.Бандери. Мій проєкт рішення мав би бути оприлюднений не пізніше як на наступний день з моменту подачі, але “чомусь” не оприлюднюється. Підозрюю, що незабаром мені надійде відповідь, що моя пропозиція дуже погана, не відповідає законодавству… і тому не може бути оприлюднена. Це пряме обмеження моїх прав як депутата, але така сумна реальність, змінити яку непросто навіть в судах, – зауважує Іван Сороколіт.