23 лютого відбулося засідання постійної комісії Тернопільської обласної ради з питань законності, запобігання корупції, регламенту, депутатської діяльності та здійснення демократичного цивільного контролю за сектором безпеки, оборони і правоохоронними органами під головуванням Олега Сиротюка.
Під час нього депутати розглянули звернення командування 45-ї окремої артилерійської бригади Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України щодо присвоєння бригаді почесного найменування «імені генерала Мирона Тарнавського».
Члени постійної комісії підтримали ініціативу військовослужбовців та рекомендували першому заступнику голови Тернопільської обласної ради Володимиру Болєщуку звернутися до Міністра оборони України Рустема Умєрова з відповідним клопотанням щодо присвоєння зазначеній бригаді почесного найменування.
ДОВІДКА
Мирон Тарнавський — командант Легіону УСС, перший генерал-четар та головнокомандувач УГА. Народився 29 серпня у Барилові, що на Львівщині, в сім’ї греко-католицького священника Омеляна Тарнавськогою Навчався в офіцерській школі у Відні. У січні 1916-го став командантом Вишколу УСС, а з вересня до грудня 1917-го — Легіону УСС. Сучасники відзначали неабиякий військовий талант і відвагу командира у боях за Маківку, Болехів, Калуш, Галич, Семаківці, Завалів, Росоховатець, Дерахів, Настасів, зазначають в Українському інституті національної пам’яті. За часів Скоропадського намагався організувати загони УСС в Києві та Східній Галичині, куди його відправили за наполяганням німецького командування. За цю діяльність був арештований поляками, перебував деякий час у таборі полонених в Домб’є, звідки в 1919-му втік, щоб воювати в рядах УГА. Очолював бойову групу «Схід», був одним із творців Чортківської офензиви, за що отримав звання генерала-четаря та посаду головнокомандувача УГА. Після того, як 30 серпня 1919-го об’єднане українське військо здобуло Київ, довелося відступати. В УГА почалася епідемія тифу, відчувалася гостра нестача ліків, зброї та продовольства. Щоб врятувати армію, прийняв рішення піти на перемир’я з Добровольчою армією генерала Денікіна. 6 листопада 1919-го на залізничній станції Зятківці на Вінниччині було укладено договір, за яким УГА в повному складі з тиловими частинами переходила в розпорядження Антона Денікіна, натомість бійці отримували довгоочікуваний перепочинок, а хворі і поранені – лікування. Водночас УГА зберігала нейтралітет і право не брати участь у боях проти Армії УНР.
Попри це дії Тарнавського були визнані самоуправством, генерала звільнили з посади головнокомандувача та віддали під трибунал. Але військовий суд виправдав Тарнавського і ще двох обвинувачених. З приходом польської армії в 1920-му пів року провів у польському таборі для полонених у Тухолі. Після звільнення повернувся до Галичини і жив у Черниці поблизу Бродів, підтримував дружні стосунки з митрополитом Андреєм Шептицьким. Помер 29 червня 1938 року. Похорон був організований за сприяння фірми Романа Шухевича «Фама». Похований у Львові на Янівському цвинтарі.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
Мітки: Мирон Тарнавський
7122