Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу прокурора на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 12 травня 2025 року.
Органом досудового розслідування Юрій К. обвинувачувався у вбивстві свого 49-річного дядька, відомого підприємця Юліана К. та його дружини. За версією слідства, у вересні 1997 року Юрій К. дізнався, що дядько планував вивести його зі сімейного бізнесу. 20 вересня 1997 року Юрій К. взнав, що Юліан К. разом із водієм поїхали до м. Києва, тому впродовж дня він неодноразово телефонував водієві, щоб взнати, коли вони повернуться. Приблизно о 22 год. 40 хв. водій повідомив, що вони вже у Тернополі. Впевнений, що, незважаючи на пізній час, дядько впустить його у дім, Юрій К. взяв пістолет невстановленої марки і на власному автомобілі приїхав до місця проживання дядька у с. Підгороднє Тернопільського району. Перебуваючи у будинку, Юрій К. застрелив Юліана К., його дружину і собаку породи “доберман”. Після цього, імітуючи пограбування, забрав дорогоцінності й втік з місця злочину. Досудове слідство тривало понад 20 років.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 12 травня 2025 року Юрія К. визнано невинуватим в умисному вбивстві, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті двох особі (п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України) та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв’язку з недоведеністю вчинення вказаного кримінального правопорушення. Слід зазначити, що внаслідок хвороби підозрюваний помер у липні 2012 року.
Не погодившись із рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу і просив виправдальний вирок скасувати та новим вироком визнати Юрія К. винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України та закрити дане кримінальне провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв’язку зі смертю підозрюваного.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально проаналізувавши матеріали справи в межах поданої апеляційної скарги, погодилась із висновками місцевого суду, що Юрія К. слід виправдати за недоведеністю вчинення ним даного кримінального правопорушення.
Ухвалюючи своє рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що зібрані стороною обвинувачення докази, що містились у матеріалах кримінального провадження, не дозволяли довести в суді винуватість Юрія К. поза розумним сумнівом, що було порушенням презумпції невинуватості, визначеної ст. 17 КПК України, а можливість отримати такі докази у передбачених законом межах вичерпано. Жодного прямого доказу чи сукупності непрямих доказів, які б пов’язували обвинуваченого з умисним вбивством, судом не встановлено, жоден із досліджених в ході судового слідства результатів експертиз не містив висновків щодо причетності Юрія К. до кримінального правопорушення. У будинку потерпілих відсутні відбитки пальців, сліди взуття, ДНК-матеріали Юрія К., а виявлені йому не належали. Крім того, вилучені в обвинуваченого дорогоцінності за ідентифікуючими ознаками неможливо пов’язати з речами, викраденими у потерпілого, оскільки конкретного переліку викрадених речей в обвинувальному акті не вказано. Крім того, не перебували в об’єктивному зв’язку з іншими доказами і фактичні дані, відображені у показаннях С. Р. (протоколі допиту).
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року “Про виконання судами України законодавства і постановлення вироку”, при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного, а суд зобов’язаний постановити виправдувальний вирок.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року (справа № 159/3738/16-к) обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише у випадку, коли вина обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом.
Оскільки стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом вчинення обвинуваченим Юрієм К. кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, колегія суддів констатувала, що суд першої інстанції, зберігаючи неупередженість, провів судовий розгляд даного кримінального провадження відповідно до положень ст. 22 КПК України та прийшов до правильного висновку про виправдання Юрія К. у кримінальному правопорушенні, в якому він обвинувачувався.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора залишила без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 12 травня 2025 року, яким Юрія К. визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, та виправдано на підставі п. 2 ч.1 ст. 373 КПК України у зв’язку із недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення – без змін, повідомляє пресслужба Тернопільського апеляційного суду.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
3157