Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу Світлани Н. на рішення Бучацького районного суду від 9 березня 2021 року.
Даним судовим рішенням позов Світлани Н. до засуджених Михайла Ф. та Андрія П. стосовно відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих злочином, задоволено частково та стягнуто: з Михайла Ф. – 150 тис. грн моральної і 3 тис. 323 грн матеріальної шкоди; із Андрія П. – 10 тис. грн моральної шкоди.
Не погодившись із судовим рішенням, позивачка продала апеляційну скаргу та просила дане рішення скасувати та постановити нове, стягнувши із відповідачів моральну шкоду у розмірі: 400 тис. грн – із Михайла Ф. та 100 тис. грн – з Андрія П.
Обґрунтовуючи свої вимоги, Світлана Н.. зазначила, що відповідачі позбавили її найціннішого у житті – єдиного сина, який перед смертю терпів надзвичайні фізичні муки та моральні страждання. У відповідачів відсутнє почуття людяності, оскільки вони не викликали швидку медичну допомогу до її сина, який лежав без свідомості. Внаслідок злочину вона втратила здоров’я і змушена витрачатись на лікування. Однак уже 10 років їй доводиться брати участь у судових засідання, оскільки її визнано потерпілою у даному кримінальному провадженні.
Як встановлено судом, вироком Бучацького районного суду від 12 липня 2018 року Андрія П. та Михайла Ф. визнано винними у вчиненні злочину за ч.1 ст.28, ч.1 ст.122 КК України (умисне тілесне ушкодження середньої тяжкості, вчинене групою осіб без попередньої змови). На підставі ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строку давності обвинувачених звільнено від призначеного покарання. Також їх виправдано за ч.2 ст. 296 КК України (хуліганство, вчинено групою осіб).
Однак Михайла Ф. визнано винним за ч.2 ст. 286 КК України (порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого) та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Відповідно до вироку суду, 13 червня 2011 року, під ранок, обвинувачені разом із третьою особою (кримінальну справу стосовно якої зупинено) на території АЗС у місті Бучач побили сина Світлани Н. – Андрія Ю., спричинивши йому тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Після того Михайло Ф., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, сів за кермо автомобіля “Мерседеса – Benz” та виїхав з території АЗС на вул. Галицьку. У цей час потерпілий підбіг до автомобіля зі сторони водія та схопився руками за виступаючі частини. Незважаючи на створену небезпеку, Михайло Ф. продовжив рухатись і не зупинився навіть коли потерпілий впав на проїжджу частину, а заднім колесом автомобіля переїхав Андрія Ю., спричинивши його смерть.
Ухвалами Тернопільського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року та Верховного Суду від 14 листопада 2019 року вирок залишено без змін.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, заслухавши доповідь судді, думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга Світлани Н. підлягає до часткового задоволення.
Колегія суддів зазначила: моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критерії майнового виразу душевного болю. Однак судом першої інстанції не враховано в повному обсязі характер та обсяг страждань — фізичних, душевних, психічних, що зазнала мати внаслідок втрати єдиного сина, її емоційні переживання з приводу вчиненого злочину, які полягають у душевних стражданнях з приводу втрати близької людини. Тому колегія визнала несправедливим визначений відповідачеві Михайлу Ф. розмір моральної шкоди у 150 тис. грн.
З урахуванням наведеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду постановила: апеляційну скаргу Світлани Н. задовольнити частково та стягнути з Михайла Ф. 250 тис. грн моральної шкоди, завданої злочином. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Джерело: Пресслужба Тернопільського апеляційного суду
Мітки: АЗС, Бучач, вбивство, суд
6138