Україна торжествує! Єдина православна церква, про яку століттями мріяли покоління українців, стала реальністю. Здійснилося те, що донедавна вважалося фантастичним і нереальним.
Ця подія, звісно, стала лідером у вітчизняному медіа-просторі останніх тижнів. Про це говорять повсюди – від високих трибун до комунальних кухонь. І в контексті Томосу підкреслюється чимала заслуга у його здобутті Президента України Петра Порошенка.
Та, звісно, подобається це далеко не всім. П’ята колона нашої держави на чолі з медведчуками і рабіновичами робить все можливе і неможливе аби применшити роль Томосу в розбудові незалежної і процвітаючої України, якою її хоче бачити кожен добропорядний громадянин. Питання Томосу намагаються заполітизувати і навіть криміналізувати, проте без особливого успіху.
Аби догодити своїм «вождям», активізувалися і їх місцеві посіпаки. В інтерв’ю інтернет-порталу «Тернополяни» так званий «очільник обласного осередку одіозної партії «За життя» Олександр Кравчук «посіває» гнівними тирадами: http://ternopoliany.te.ua/polituka/32574-tomos-v-ukraini-prosovuiut-u-nepryrodnii-sposib-lider-ternopilskoho-za-zhyttia-oleksandr-kravchuk
Мовляв, це і «пряме втручання законодавчої влади в релігійні питання», і «пряме порушення Конституції», і «прямий шлях до релігійного конфлікту». Словом, стандартний набір, яким кремлівські боти засипали нині українські медіаресурси.
– Українці – мудрий народ, і можуть відділити зерна правди та справедливості від брудної полови, – прокоментував ситуацію голова обласної організації БПП «Солідарність» Тарас Юрик. – Українську православну церкву вже визнало світове православ’я, ми отримали Томос від материнської церкви, провели незалежний Собор і маємо митрополита Епіфанія. Отож, будь-які словесні масиви на цю тему є нічим іншим, як струшуванням повітря. Тернопільські представники медведчуківської «За життя» виступили проти української православної церкви. Інакше це ніяк не назвеш…
Звісно, що тому Кравчуку і йому подібним було б вигідніше, коли б і українська армія була бездіяльна та замість того, щоб давати гідну відсіч ворогу в Донбасі, просто спостерігала, як кремлівська юрба окуповує нашу країну. Чи українську мову й далі «зливали» б на вітчизняних теле- та радіоефірах. Але ні, зась, у нас інший шлях – геть від Москви! А всіляким недолугим кравчукам місцевого розливу завжди можна нагадати, що за бажанням маршрут відомий: «Чумайдан, вакзал, Расєя!»
Левко Залізний
Джерело: Тижневик "Номер один"
4139