Не стало легенди української освіти та науки, колишнього ректора Бережанського агротехнічного інституту (з 2000 до 2017 року) Василя Михайловича Павліського.
Народився Василь Михайлович 26 травня 1941 р. В с. Угринів Івано-Франківської області. У 1973-1978 – співробітник Центрального НДІ автомобільного і автомоторного транспорту (м. Москва); 1978 – 1989 рр. – начальник науково-дослідного відділу ВО «Київтрактородеталь» (м. Київ).
У 1992 році директором Бережанського технікуму механізації та електрифікації сільського господарства призначили знамениту і заслужену людину, професора, доктора технічних наук, Заслуженого машинобудівника України – Василя Михайловича Павліського. Завдяки його старанням технікум механізації та електрифікації сільського господарства реорганізовано в агротехнічний коледж – навчальний заклад II рівня акредитації з правом підготовки молодших спеціалістів і бакалаврів.
Наказ про реорганізацію співпав із початком періоду бурхливого національного відродження в Україні. На фоні тодішніх історичних подій це означало не чергову зміну назви навчального закладу, а необхідність суттєвого наближення його – як матеріальної бази, так і навчального процесу – до передових форм освітніх технологій з орієнтацією на європейські взірці.
Потрібні були як виняткова енергійність, наполегливість і рішучість, справді нове мислення керівника й чітке бачення ним перспективи розвитку навчального закладу, так і цілеспрямована діяльність усього педагогічного колективу. Тільки завдяки поєднанню цих факторів порівняно за короткий час удалося реалізувати першочергові завдання щодо переведення навчального закладу на якісно новий шлях.
Василь Михайлович провів велику роботу в перебудові освітнього процесу, зміцненні матеріально-технічної бази. Очільник закладу подбав і про кадровий потенціал, до кожної особистості ставився з щирістю, любов’ю та турботою.
У широкому спектрі його щедрого життєпису особливої ваги набувають одвічні суспільні цінності та справжні людські почуття – гідність особистості, любов до істини, відповідальність за чин, обов’язок перед Україною. І в часи державотворчого піднесення, і в період соціальної турбулентності він відважно брав на свої плечі тягар доленосних рішень, творив атмосферу вільного академічного спілкування, послідовно обстоював право кожної особистості на власну думку.
Роки невтомної праці в науці та освіті принесли Павліському В. М. Безперечне визнання серед української інтелігенції, а також гідне пошанування на найвищому державному рівні. Його повсякденна нелегка праця як керівника Бережанського агротехнічного інституту і науковця завжди була щедрою на нові ідеї, мудрі й далекоглядні рішення, які сприяли розбудові української освіти та науки.
Хай світла пам’ять про Василя Михайловича Павліського назавжди залишиться в наших серцях, а Бог подарує йому Вічне Життя та спокій.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
3158