8 вересня відійшов у вічність заставник та багаторічний директор Тернопільської меблевої фабрики Михайло Степанович Бородюк.
Похорон відбудеться сьогодні, 9 вересня, о 12 год. на проспект Степана Бандери, 22 (в цокольному приміщенні мебельного салону, вхід з вулиці).
Михайло Степанович Бородюк народився 1945 року в с. Мшанець Зборівського р-ну. Через три роки родина переїхала до Тернополя, однак за рік батьки зазнали безпідставних репресій і були заслані до Сибіру. Лише 1959 року родину Бородюків реабілітували і вони змогли повернутися на Батьківщину.
1963 року, закінчивши Тернопільську школу №1, Михайло Бородюк вступив до Львівського лісотехнічного інституту, який успішно закінчив 1968 року. За розподіленням був направлений на роботу в Читинську область на Петро-Забайкальський лісокомбінат, де почав свою діяльність змінним майстром шпалозаводу. Зарекомендувавши себе здібним, відповідальним та перспективним працівником, швидко отримав підвищення – спершу був призначений начальником лісопункту, потім начальником виробничого відділу, а далі – головним інженером.
1974 року повернувся до Тернополя і почав працювати на Тернопільському меблевому комбінаті начальником меблевого цеху. 1990 року був обраний директором Тернопільської меблевої фабрики. Під керівництвом Михайла Степановича фабрика досягла значних успіхів, зокрема, її елітні меблі з натуральної деревини неодноразово експонувалися на українських та міжнародних виставках, здобули визнання і були нагороджені багатьма дипломами, грамотами та іншими відзнаками.
Ретельно підібраний колектив фабрики – це 90 висококваліфікованих працівників, що працюють на сучасному обладнанні за новітніми технологіями, виготовляючи меблі, відомі на всю Україну та за її межами.
За свою натхненну працю Михайло Степанович неодноразово був нагороджений відзнаками Тернопільської міської ради, Тернопільської облдержадміністрації, Спілки промисловців та підприємців, державними нагородами, а також міжнародним орденом Миколи Чудотворця.
Створювати комфортні та високоякісні меблі надихала його тепло родинного затишку, що вміло створила його дружина Тетяна Семенівна і традиції якого нині продовжують доньки Оксана та Наталя.
Вічна пам’ять і царство небесне…
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
6894