27 січня 2026 року Микулинецька громада, що на Теребовлянщині зібралася разом об’єднана спільним болем непоправної втрати, щоб провести в останню путь свого Захисника — майора Збройних Сил України Ігоря Богдановича Ільєва.
Він двічі боровся за життя — переніс дві складні операції на серці, у Харкові та Тернополі. Та серце, виснажене війною й роками служби, зрештою не витримало і 24 січня 2026 року зупинилося. Так відійшов у вічність мужній син України, ветеран бойових дій, заступник командира дивізіону з морально-психологічного забезпечення РЕАДН військової частини.
На момент смерті Ігор Богданович перебував на реабілітації за станом здоров’я. Увесь його життєвий шлях був шляхом служіння державі. Він присвятив військовій справі роки наполегливої та відповідальної служби. Навіть після звільнення в запас без вагань знову став до строю, щоб боронити Україну. Пройшов найгарячіші напрямки, захищаючи нашу землю та мирне життя українців.
Його служба була сповнена мужності, честі й відданості. Він залишався вірним присязі, українському народові та своїм побратимам до останнього подиху. За роки служби був відзначений численними нагородами — як визнання його професіоналізму, самопожертви та любові до Батьківщини, – йдеться в повідомленні Микулинецької селищної ради.
У самісінькому серці зими, в день прощання, падав дощ — тихий, мов сльози. Здавалося, що саме небо схилилося над громадою й плакало разом із нами за Героєм, чия душа піднялася у вічність.
Світла пам’ять про Ігоря Богдановича назавжди залишиться в серцях рідних, побратимів і всіх, хто мав честь знати цю Людину.
Герої не вмирають — вони живуть у нашій пам’яті, у нашій боротьбі та у свободі, за яку віддали своє життя.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
6422