Мочула Василь народився 6 листопада 1971 року в м. Хоростків Гусятинського району, Тернопільської області, де й провів своє дитинство. Згодом сім’я переїхала в с. Чернихівці Збаразького району, де він провів свою юність,а у м.Тернопіль побудував сім’ю та розпочав підприємницьку діяльність.
З перших днів повномасштабного вторгнення росії активно допомагав війську та сину, який добровільно пішов захищати Україну у лютому 2022 р. А згодом, у березні 2022 року, Василь і сам добровільно став на військовий облік, та був мобілізований в травні цього ж року.
З 05.2022 по 08.2023 р. був оператором в підрозділі РЕБ 44 окремої артилерійської бригади, військової частини А3215, де виконував задачі на другій лінії та безпосередньо на лінії бойового зіткнення, де проявляв неабияку мужність та відвагу при виконанні бойових завдань.
З серпня 2023 року був переведений до 33 омбр військової частини А4447 та обіймав посаду командира відділення в батальйоні безпілотних систем, де виконував завдання оператора важких ударних дронів, знищував танки, бойові машини піхоти, укриття та живу силу противника, неодноразово зупиняв наступальні дії ворога.
4 квітня 2024 року отримав множинні вогнепальні уламкові поранення під час виконання бойового завдання. Після тривалого лікування повернувся на фронт до побратимів, аби продовжити боронити Україну від російського агресора.
Василь був професіоналом своєї справи: умів організувати логістику на позицію, здійнити та організувати якісне ураження противника. Василь як відважний воїн українського народу бездоганно та з високою відповідальністю виконував свої обов’язки на бойових позиціях. Був обізнаний, комунікабельний, до його думки прислухались і командири, і підлеглі. Дбав про побратимів, щоб у них було все необхідне для роботи і для захисту життя воїнів. Василь був людиною з добрим серцем і незламною волею.
Мужність, сміливість і відданість стали прикладом для його побратимів. Він залишився взірцем справедливості, високого рівня відповідальності та незламності, ніколи не зупинявся перед труднощами, кожен раз був там, де найбільша небезпека, щоб захистити нас. Побратими кажуть, що було за честь пліч-о-пліч стояти разом із ним та любили його як батька.
Відданий Україні та військовій присязі, він захищав Батьківщину в одній із найгарячіших точок Донецької та Запорізької областей, сумлінно виконував усі бойові завдання та користувався повагою серед побратимів, поміж яких знайшов багато вірних друзів.
13.02.2025 року під час виконання бойового завдання (у районі ведення бойових дій) Мочула Василь Богданович загинув неподалік населеного пункту Улакли Волноваського району Донецької області.
Після влучання російських FPV-дронів в автомобіль, де перебував Василь зі своїми побратимами, стався вибух, після чого Василь евакуював двох поранених побратимів, жертвуючи власним життям.
Отримані поранення виявилися несумісними з життям. Василь віддав своє життя за побратимів, за сім’ю, Україну, за мир, за всіх нас.
Глибокий біль і втрата стали сильним ударом для нашої родини, але незгасна пам’ять про Василя назавжди залишилась у його коханій дружині Оксані, яку він безмежно любив, у спогадах сина Максима та невістки Олени,сина Олександра, матері Стефанії, рідних братів, і всієї родини.
Безсумнівно, жодна нагорода не зможе повернути рідну людину. Однак ми не маємо права забути його самопожертву та відвагу.
https://petition.president.gov.ua/petition/243448
Вічна пам’ять та Шана Герою України навіки віків Назавжди…
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
5941