Пішов п’ятий місяць, як Тернопільщина не має голови обласної державної адміністрації. Хтось може сказати: а навіщо нам губернатор, область і без нього живе і катаклізмів ніхто не відчуває. Воно то так, однак голова ТОДА останніми роками був як той локомотив, котрий намагався тягнути наш край догори. Такими були останні губернатори – Степан Барна, Михайло Цимбалюк, і навіть «регіонал» Валентин Хоптян, хто би що не казав, зробив для нашої області багато, хоча вона для нього була чужою, оскільки родом він із сусідньої Хмельниччини.
А що ми маємо в останні місяці? Виконувач обов’язків голови обласної державної адміністрації Іван Крисак, не ставлячи під сумнів його професійні якості, ніколи не був лідером, щоби на своєму прикладі тягнути область. Він сумлінно працював першим заступником губернатора п’ять із половиною років, останні місяці був на чолі нашої області, але щоб якимось чином спробував підняти її по якихось соціально-економічних показниках, говорити не доводиться. Та й не просто це було йому зробити, адже і він, і всі його заступники знаходяться на чемоданах, очікуючи, що новий господар губернаторського кабінету прийде зі своєю командою і їм у ній місця однозначно не знайдеться.
Нецікавою останнім часом наша область стала і для перших осіб країни. Якщо раніше до нас ледь не щотижня приїздили поважні гості, то сьогодні до нас навіть не навідуються нові чиновники нижчого рівня з того чи іншого міністерства, хоча б мали це роботи, щоби дізнатися, як живе наша область.
Цілком очевидно, ситуація щодо Тернопільської області і невизначеність довкола її голови робиться свідомо, адже у пропрезидентській партії «Слуга народу» планують реформувати адміністративно-територіальний устрій України, об’єднавши області в регіони, а райони – в округи. Тому цілком очевидно, що Тернопільської області скоро може й не бути (все більше говорять, що її об’єднають із Хмельницькою та Вінницькою), відповідно для чого мати сьогодні на чолі нашого краю людину, яка буде відстоювати цілісність області.
Нардепи попереднього скликання, які об’єдналися в потужну групу «Тернопільщина», зуміли зберегти Надзбручанський край як окрему адміністративну одиницю. Нинішні ж, очевидно, не особливо переймаються рідним краєм. Так й на сьогодні неозброєним оком видно, що вище керівництво країни перестало рахуватися з місцевою елітою. До такого висновку приходиш, коли бачиш, що вплив на призначення голови Тернопільської обласної державної адміністрації мають угрупування із Хмельниччини та Чернівеччини.
Та й ситуація з призначення головою нашої області того ж Ігоря Сопеля виглядає доволі дивною. Його ще 9 жовтня погодив Кабінет Міністрів, здавалося б, справа за малим – підпис президента під відповідним указом, офіційне представлення місцевому активу за участю когось із перших осіб країни (очікувався приїзд на цю подію самого Президента України Володимира Зеленського) – і до роботи. Але час іде, а голови й далі немає.
За неофіційною інформацією, гальмує цей процес ідеолог партії «Слуга народу», хмельничанин із тернопільськими коріннями Руслан Стефанчук, котрий є представником президента у Верховній Раді. Кажуть, що він на цю посаду має свого кандидата, якого намагається пропхати проти вже здавалося б погодженої кандидатури Ігоря Сопеля.
Як бачимо, Тернопільська область стала розмінною монетою у великій політичній грі нинішньої влади країни. І буде дуже прикро, коли наш край, який за Польщі був воєводством, а за совітів та незалежної України – автономною областю, стане якимось придатком, якого ніхто не братиме до уваги.
Віталій Попович
Джерело: Тижневик "Номер один"
17728