Неймовірна історія порятунку багатодітної родини з Чернігова, яка знайшла прихисток у Тернополі (+відео)

У телевізійному циклі «Гартовані» тернопільської «Кінокомісії» продовжуємо розповідати реальні історії українців, які живуть в умовах війни. Сьогоднішня наша історія про багатодітну родину з Чернігова, яка знайшла прихисток у Тернополі. Мама з шістьма дітками втекла від бомбардувань до Файного міста, чоловік ж залишився боронити рідний Чернігів.

– До війни я знаходилася у декретній відпустці. Молодшому моєму сину 9 місяців, старшому – 14 років. Чоловік працював марчендайзером. Жили добре, знімали в Чернігові квартиру. Як почалася війна, чоловік три дні був вдома. Коли були сирени, ховалися у ванній кімнаті, коридорі, адже тоді ще не сильно «гриміло». Потім чоловік сказав, що немає сенсу сидіти і чекати, коли прилетить снаряд та… записався у тероборону, а я з дітьми залишилася вдома. Коли були сильні вибухи, кілька разів спускали у підвал. Сирени почастішали, а мені важко було шестеро дітей нашвидкуруч одягати, тому сиділи вдома, хто у ванній, інші в коридорі, навіть там спали. Одного дня прилетів снаряд прямо в наше подвір’я, від вибуху повилітали вікна, які опісля завішали покривалами та затягнулися плівкою, – розповіла переселенка Катерина з Чернігова.

Згодом жінка у «Фейсбці» знайшла перевізника, який погодився вивести їхню сім’ю та ще кілька з Чернігова.

– Три дні водій відкладав поїздку, бо автомобіль не зміг доїхати до міста. На четвертий день ми таки виїхали з Чернігова. 12 годин їхали до Борисполя, хоча у мирний час цей шлях займає дві години. Їхали в «Газельці», в темній будці, напевно чоловік 26-ть, сиділи на пакетах, каністрах, один на одному. У Борисполі нас поселили у церкві Євангелістів. Кожній сім’ї виділили кімнату, давали харчі, з яких ми готували їжу, – пригадує жінка.

Два дні багатодітна родина прожила у церкві, а потім на мікроавтобусі виїхала до міста Здолбунів Рівненської області.

– Там нас привезли в таку ж церкву, але вже поселяли в приміщенні з матрацами на підлозі. З маленькими дітьми так спати було не зручно, окрім того, мені повідомили, що з собакою не можна, а я взяла з собою ще й нашу таксу. Довелося поселитися в готелі. Три дні там прожили, потім на таксі поїхали до Рівного, де зв’язалися з нашим родичем Сергієм з Тернополя. Той запропонував приїхати до нього. Так ми опинилися у вашому місті. Сергій у своїй 3-кімнатній квартирі розмістив мене та шестеро дітей плюс собаку. У нього живемо до нині, – мовить пані Катерина.

Жінка щодня зв’язується з чоловіком, який залишився в Чернігові боронити Україну від окупантів.

– Списуємося в меседжері, Телеграмі, багато чого він не розповідає, бо не можна. Головне – пише, що живий та здоровий, у нього все добре. Ми ж розповідаємо про наш побут, що в нас теж все нормально, відправляю відео з дітьми, – говорить жінка.

Переселенка з Чернігова планує через деякий час виїхати до Польщі.

– Чоловік каже, що там нам буде безпечніше. А після того, як війна закінчиться, хочеться, звичайно, повернутися до Чернігова, в наше гарне місто, яке, на жаль, зараз все розбомблене. Допомагатимемо його відбудовувати, навчати та виховувати дітей, – підсумувала наша співрозмовниця.

До теми: “Кременецькі волонтери та ластівки з козацького рою: збираємо і доставляємо на передову медикаменти, продукти і все про що нас просять вояки”, “Буданівські волонтери: дев’ять маскувальних сіток та тисячу банок тушонки вже відправлено на передову”, “Плетуть сітки, готують смаколики та малюють патріотичні малюнки: вчителі та учні Старовишнівецької школи наближають нашу перемогу”, “Маємо багато зламаних людських доль – загиблих, поранених, зруйновані сім’ї: голова Гримайлівської громади”, «Колишній мер Харкова, царство йому небесне, Кернес дуже запрошує на перемовини Путіна: харківські переселенці у Тернополі», «Друг «Поляк» з Тернополя: уявіть собі немовлятко, а воно вже виявляється ворог для росії, путіна і всієї його банди», «Цей народ не перемогти: лише з однієї локації Тернополя на фронт уже відправлено гектар маскувальних сіток», «Мама – годує воїнів, а син – волонтерить: історія простої тернопільської сім’ї для якої Україна – понад усе» та «Шампанське для Путіна від тернополянина Ілліча: особливий метод знищення окупантів»