На війні загинув пластун та один із засновників «Дому ветерана» в Тернополі

5 квітня на фронті поблизу міста Часів Яр Донецької області внаслідок прямого попадання ворожим снарядом в бліндаж, де знаходився під час виконання бойового завдання з побратимом та земляком Петришином Тарасом «Химерою», загинув пластун з військовим позивним «Норд» – Сергій Коновал. 

Як повідомляє, Пласт – український скаутинг, Сергій Коновал вступив до Пласту в 2020 році в місті Тернополі. Член 5 куреня Уладу Старших Пластунів (УСП) «Орден Хрестоносців» ім. А. Шептицького, де здобув внутрішньо курінний ступінь «Лицар». Пройшов крайовий вишкіл дійсного членства №228. Був інструктором з військової справи на курінному юнацькому таборі 51 куреня ім. Святослава Завойовника. Планував скласти пластову присягу, проте не встиг це зробити через участь у бойових діях.
Коновал навчався в загальноосвітній школі №19, після чого здобував вищу освіту за спеціальністю стоматолога в Тернопільському національному медичному університеті ім. І. Я. Горбачевського.
Активний у громадському житті Тернополя. Захоплювався велосипедним спортом та грою на гітарі. Був оператором і співпродюсером фільмів «Шлях поколінь», «Дорога в Карпати», «Трохи нижче неба». Знімав кліп про Тернопіль на пісню місцевого гурту «Кожен з нас».
Учасник Революції гідності. Від березня 2014 року був парамедиком добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри» ДУК «Правий сектор», згодом — командир 6-ї резервної сотні ДУК «Правий сектор». Брав участь у боях за Станицю Луганську, Піски, Мар’їнку. Учасник ГО «Білі берети».
Один із засновників «Дому ветерана» в Тернополі. Працював начальником відділу Тернопільського обласного молодіжного методичного центру. Співорганізатор національно-патріотичних заходів.
Під час повномасштабного російського вторгнення служив командиром 2-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону ім. Т. Бобанича «Хаммера» 67 ОМБр. Учасник боїв за Київщину, Харківщину, Донеччину та Бахмут. Згодом воював на Лиманському напрямку. Мав звання молодшого лейтенанта.
В 2023 році був нагороджений орденом «За мужність» 3-го ступеня.
Залишив дружину волонтерку Ольгу Данченко, з якою одружився в січні 2024 року, маму та молодшого брата Артема, що теж воює на фронті.
Тихо спи, друже…